Чи витримає Зеленський?
Немає жодної твердої опорної точки, щоб будувати прогнози
Інавгурація, дострокові вибори до Верховної Ради... Це все, чесно кажучи, нісенітниця. Порівняно з тим, які виклики постануть перед Володимиром Зеленським з перших же днів його президентства, коли б конкретно воно ні почалося. Я маю на увазі зовнішньополітичні виклики передусім.
Світ реально збожеволів, втратив адекватність цих подій. Приблизно, як у 1938-му. І це зовсім не фігура мови.
Трамп вочевидь хоче домовитися з росіянами про прийнятний для Путіна статус-кво, і про Україну, наскільки це можна, забути. Він би зробив це ще позавчора, якби не західна коаліція, на яку так просто не плюнеш. Але він як може намагається задовольнити московського шефа. Подає йому сигнали про дружбу. Гальмує санкції, лається з ЄС, партнерами з НАТО. А в ЄС – теж ті ще обставини. Німеччина і Франція очевидно бажають прийнятний для Путіна, і економічно вигідний для них статус-кво з Росією. Посилювати протистояння точно не бажає ніхто з нинішніх лідерів. Вони демонструють це всією своєю поведінкою, підморгують Путіну десятками очей.
І в цей момент на президентський пост в Україні заступає людина не з політики. Навіть не з внутрішньої – не те, що з зовнішньої. Якщо з президентом, який іде, вони за ці роки змирилися, то в новому побачать шанс відповзти від України на безпечну відстань. Його схилятимуть до вигідних для себе умов. А з іншого боку – Росія, путінський режим. Можу собі уявити, під який прес одразу потрапить Володимир Зеленський. І не можу собі уявити, чи витримає він цей прес. Як і всі, я просто не знаю: немає жодної твердої опорної точки, щоб будувати прогнози.
Так, знову ж одночасно – ми вже це бачимо – всередині країни піднімає голову все проросійське, що в ній тільки є. Всі потенційні зрадники, колаборанти, що чекають тут Путіна з хлібом-сіллю. Вони теж душитимуть Зеленського – на внутрішньому фронті. Вставляти свої палиці в колеса української державності, яка зробила на Майдані свій прозахідний вибір.
Дивлячись на ситуацію, в якій Зеленський приходить до влади, у мене немає ніякої зловтіхи. «Клоун», «комік», «розсиплеться», «не впорається» – це зараз і не потрібно, і не смішно. Навпаки, якби міг, я б йому допоміг, тому що другої України немає, а ця може опинитися у великій небезпеці. Сподіваюся, що навколо Зеленського зберуться не лише ті, кому дорогі свої бізнес-інтереси, а й ті, кому дорога країна. Ті, які не дадуть цьому всебічному тиску придавити нового президента, особливо на зовнішньому фронті. Якщо там відбудеться зрив, всередині ситуація теж піде під укіс. Кремль тільки цього і чекає, а внутрішні вороги до цього готові.
Підсумок такого варіанту сумний – ми залишимося з Росією в розібраному стані віч-на-віч. А далі, думаю, кожен може все собі уявити сам.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
