Фондовий ринок як ліки від популізму

Колись в Україні, давним-давно, існував фондовий ринок. В кінці 1996-го одна іноземна компанія, найбільший в центральній і східній Європі інвестиційний брокер, купила пакет акцій Банку «Україна», в ті часи дуже великого і відомого. Нечувана подія, про яку написала сама Financial Times, а клієнти брокера, інвестиційні фонди, що спеціалізуються на ринках, що розвиваються, буквально побилися, щоб отримати хоч кілька акцій з купленого пакета. Так починався український фондовий ринок, під розмови про те, що Україна і житниця, і кузня, і надія ринків, що розвиваються, але...

Поки іноземні інвестори збирали гроші, щоб закидати ними кожен гектар найродючішої української землі і інвестувати в заводи і пароплави, що залишилися після радянської влади і тоді ще працювали, втрутилися злі сили! Не вищі, не всевидющі, але дуже злі. «Ви перетворили народний сільський банк на банк з іноземним капіталом», – кричав, зсунувши брови на великому обличчі, голова банку «Україна» двом молодим інвесторам, які представляли компанію та прийшли в начальницький кабінет з надією познайомитися і запропонувати варіанти співпраці. З вуст банкіра слово «іноземний» звучало образливо і відгукувалося в душі інвесторів нездійсненими мріями. Так і вийшло. Ніхто і ніколи не перереєстрував куплені акції на нових власників. Дякуємо, хоч гроші покупцям повернули, через кілька років, без відсотків, звичайно... «Народний сільський банк» збанкрутував, від нього залишився тільки бронзовий бик в фойє помпезного офіса. Непривітний голова розчинився в часі, а один з персонажів, які впливали на долю банку, навіть примудрився стати президентом України.

Двадцять три роки тому здавалося, що сталася дурість, прикре непорозуміння, яке буде обов'язково виправлено. Але, на жаль, події грудня 1996-го виявилися не винятком, а правилом. Поняття «іноземний інвестор» так і не стало звичним і популярним в українському побуті. Масова приватизація була провалена на догоду олігархам, а замість бурхливого розвитку і блискучих економічних перспектив ми отримали дулю, з якою носимося досі. Український ринок цінних паперів, що колись подавав надії, знаходиться в жалюгідному стані. Його ніхто не цінує, ніхто не поважає і ніхто не боїться. А дарма…

Крім описаних в підручниках традиційних переваг, з точки зору економіки, бізнесу та фінансів, у фондового ринку є одна цінна властивість – сигналізувати. І не виключено, що воно могло б врятувати нас від різних напастей. Ось, уявіть, що мільйони українців, як в США, вклали б свої заощадження не в дешеві нікому не потрібні новобудови, а в акції українських компаній. Разом з ними інвестували і так звані «розумні гроші» – професійні інвестори, що у всьому світі заробляють інвестиціями собі і клієнтам на життя. Вельми непогане, до речі. А потім, уявіть картину... Гроші вкладені, акції торгуються, компанії працюють, країна і інвестори заробляють, і тут на сцену виходить творчий колектив артистів, спортсменів і представників інших творчих професій, голосно заявляючи про свої політичні амбіції. Мовляв, співати, змагатися і лицедіяти набридло, тепер хочемо ощасливити народ, відчуваємо в собі таланти все перебудувати і запустити по-новому. Народ захоплено аплодує, кому ж не в радість чути від кумирів і лідерів думок, що ось-ось, ще трохи, і життя зміниться до невпізнання, звичайно ж, в кращий бік. Особливо, якщо все, що для цього потрібно зробити – це лише правильно проголосувати.

Але вибори виборами, а рано чи пізно всмак наплескавшись у долоні і написавши з десяток розумних постів у фейсбуці на підтримку нових відповідальних лідерів, відкрив би обиватель свій інвестиційний портфель і глянув, як його інвестиції поживають, та скільки грошей на старість залишилося. Відкрив би і за голову взявся. Адже там, «... опа!», Все сумно – було сто, а залишилося п'ятдесят. Тепер або на пенсії доведеться жити бідно, або померти рано. Як так? Чому? Адже народні артисти разом з чемпіонами обіцяли, що все буде клас, повеселимося і наспіваємося від душі. Обіцяти то обіцяли, тільки іноземні інвестори жартів і пісень російською та українською не розуміють. Але вони прекрасно знають, що коли непрофесіонали з товаришами починають керувати державою, то краще забирати свої гроші і вкладати їх в інші країни. Де до майбутнього більш серйозне ставлення. І чим швидше, тим краще. І на відміну від іноземних дипломатів інвесторам не потрібно шукати політично коректні формулювання. Просто забрали гроші, обваливши ринок, і пішли, давши обивателю відмінний шанс задуматися, перед тим, як ставити галочку у виборчому бюлетені.

Фінансовий ринок, де багато розумних освічених людей роблять прогнози і торгують очікуваннями, завжди на крок попереду реальних подій. Як троянди допомагають уберегти виноград від хвороб, так і інвестори своїми діями часто сигналізують про прийдешні проблеми. Такий собі лакмусовий папірець, що демонструє, що нас може чекати в найближчому майбутньому. «У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве та корисне!», – писав класик Максим Рильський. Хоча, що про це говорити? Адже ми не хочемо вчитися на чужих помилках. Наша доля, видно, пройти весь шлях повністю і дізнатися, чим все закінчиться насправді. «Розумні гроші» нам не указ!

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером  – щопонеділка

Кінопошук з Фоззі – щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени