Рецепт зомбирования граждан

«Не було каяття – не буде й вороття». Народна мудрість щоразу стає у пригоді, коли я бачу людей, що мов затяті наступають на одні й ті ж самі граблі. Цікаво, що кожного разу вони виправдовують себе високою метою і певно обіцяють собі, що це відбудеться в останній раз.

В своїй основі нейролінгвистичне програмування НЛП використовує той факт, що сильні емоції блокують розумову діяльність. Крайній випадок, коли людина перебуває в стані афекту.

В древній Скандинавії бійців, що вміли ввести себе в такий стан, називали берсеркерами. За легендами, вони були невразливі для стріл і мечів супротивника. Насправді ж їх нелогічна мужність лякала ворогів не менше, ніж їхня сила.

Значний стрес блокує розумову діяльність, але спроби подумати допомагають подолати стрес. Це добре знають в Ізраїлі, де потерпілих від терактів не просто поять чаєм, а примушують приготувати напій собі самостійно, а потім довго випитують деталі одягу терористів, навіть якщо вони давно відомі.

Починаєш думати - стрес відступає. Впадаєш в емоції – і мислення заблоковане.
Тому, якщо хочете маніпулювати оточуючими, дестабілізуйте їх. Примушуйте або дуже нервуватись, або дуже радіти. І в тому, і в іншому випадку критичне мислення буде відсутнє.

Ну а якщо треба маніпулювати всією країною? Або тією частиною виборців, які можуть підтримувати твого опонента?

Значить, треба знайти подразник, на який вони відреагують. Ви думаєте, що це просто? Аж ніяк – тут потрібен свого роду талант.

У сучасному політичному світі випробувано майже все. Звинувачення в убивстві. В крадіжках фантастичних сум грошей. В різноманітних збоченнях. Однак, як казав мій учитель техніки НЛП, для кожного клієнта подразник може бути свій. Наприклад, один з народних депутатів панічно боїться літати, а міністр страждає на арахнофобію.
А якщо йдеться про цілу групу виборців?

21 листопада 2013 року я був одним з кількох сотень, хто відгукнувся на заклик Мустафи Найєма й приїхав на мокрий від осінніх дощів Майдан. Причина проста – я справді вірив, що Україні усміхнулося щастя і в силу невідомих мені обставин Янукович підпише Угоду про асоціацію з ЄС. Коли Азаров зненацька заявив, що підготовка до підписання припиняється, я знавіснів і виїхав на протести.

Що було потім, відомо. Як і те, чим закінчилося.

Тож коли ввечері, сонно потягуючи чай з медом, я почув, як ЮліяТимошенко заявила, що угода про асоціацію виконана не буде, бо Порошенко, нібито, відмовився від неї на цілий рік, всередині ніби щось обірвалось.

Лиш потім я згадав свого учителя, чию книжку я зачитав до дірок. Тож спокійно допивши чай, я вимкнув телевізор і спробував розібратися без емоцій, що насправді відбулося, бо кому це вигідно я і так побачив у Шустера.

Як виявилось, Угода про асоціацію буде ратифікована у незмінному вигляді в цей вівторок, як очікувалось раніше. А зона вільної торгівлі для України як була так і залишиться, але у пільговому режимі продовжиться ще на один рік.

То про що домовились у Брюсселі 12 вересня і навіщо? Як виявилось, європейці погодились ще рік платити мито за свій експорт в Україну, нічого не стягуючи з українських товарів, що продаються у них.

Тоді навіщо ж було кричати у Шустера і замало не закликати всіх на Майдан?

Розрахунок простий – поки людина розбереться, поки дізнається що саме сталося, вона вже встигне зібрати теплі речі і приготуватися до нового Майдану. Звичайно, потім все виявиться неправдою, але «осадочек» залишиться. І, може, пару відсотків і не доберененависний опонент.

Всі ці технології для спеціалістів є очевидними. Як, наприклад, створення Руху Опору, із закликом про який Юлія Володимирівна виступила на всіх екранах країни у квітні. Тема дестабілізуюча, аж серце стискає. Але зарано виступила, треба було перед самим голосуванням. А так усі побачили, що Руху Опору як не було, так і нема і замість плюсу ідея спрацювала у мінус.

Насправді дуже шкода, що замість конструктивної програми в час, коли країна знаходиться перед реальною загрозою, з електоратом грають в НЛПішки, сподіваючись, що емоційний запал повністю вимкне нам мізки.

Не вимкне – країна змінилася. І будь-яка гра швидко виявляється и боляче рикошетить по тому, хто її запустив.

Кажуть, минулі помилки нікого не вчать? Ну що ж, не було каяття – не буде й вороття.