Питання щодо ліквідації топонімічного зв’язку із країною-агресором порушив депутат Одеської міськради Петро Обухов. Він зазначив, що остаточне рішення про перейменування має приймати міська рада за поданням історико-топонімічної комісії.

Наратив «Одеса — російське місто» неодноразово використовувався російськими пропагандистами. Петро Обухов завважив, що після усіх злочинів, скоєних ворогами, в Одесі не мають залишатися назви, що включають місто у російський контекст.

Вже зараз активісти змогли порахувати, скільки російських назв «прикрашають» Одесу — цілих 117 вулиць і провулків. Укладачі переліку умовно розділили всі топоніми на кілька груп: ті, які конче необхідно змінити, ті, із якими потрібно додатково розбиратися історикам, і ті, що можна залишити.

Зокрема, під перейменування мають потрапити вулиці, що мають назви російських населених пунктів: Онезька, Махачкалінська, Новгородська тощо. Є топоніми із відвертим ідеологічним забарвленням (вулиця Політкаторжан) або навіть присвячені антиукраїнським діячам накшталт генерала Бочарова та генерала Ватутіна.

Частина списку потребує уточнення, адже деякі з діячів, увічнених у назвах, мали стосунок до Одеси, проте їхня позиція досить суперечлива. До таких належать, зокрема, автор Пісні про Одесу та оперети Біла акація Ісак Дунаєвський: попри те, що його твір є гімном міста, інша його пісня стала офіційним гімном Москви.

«Мені здається, можна зробити виключення для людей, що мають світове значення. Наприклад, залишити вулицю Сахарова. Він був опозиціонером, дисидентом, він не робив ніяких антиукраїнських заяв. Чи вулицю Менделєєва, Лобачевського, Гагаріна», — прокоментував Петро Обухов та зауважив, що за новими назвами ходити недалеко: після війни у нас з’явиться купа героїв, які заслуговують увічнення у міських топонімах.

Також Петро Обухов запропонував назвати кілька вулиць на честь українських міст-героїв, що постраждали від російської навали, та іноземних діячів, які надали Україні підтримку у цій війні.

Після нападу РФ на Україну в Одеській області активізувалися декомунізаційні та дерусифікаційні процеси. В Одесі із дороговказа біля мерії прибрали таблички із назвами російських міст і напис із пам’ятника «Слава російській зброї». Мешканці села Зоря звернулись із проханням повернути їм історичну назву, а згодом про власне коріння вирішили згадати й у смт Суворове. В Ізмаїлі перейменували низку вулиць із комуністичними назвами, а у Чорноморську поставили крапку у восьмирічній боротьбі за історично достовірні дати на пам’ятнику загиблим у Другій світовій війні.