Обличчя української реформації

НВ за допомогою трьох десятків експертів — економістів, політологів і журналістів — визначив п'ятірку головних реформаторів країни серед чинних та колишніх державних топ-чиновників і топ-менеджерів

Максим Бутченко

П риблизно два десятки осіб змогли методами шокової терапії реформувати життя 13-мільйонної країни, перетворивши її з постсоціалістичної на вільно-капіталістичну.

Країна ця називалася Чилі, справа була ще у 1970-х, а в ролі шокових терапевтів виступили так звані чиказькі хлопчики — група економістів, що спиралися на розробки економічного факультету Чиказького університету. Вони створили чилійське економічне диво — впевнене зростання ВВП, зниження інфляції та держборгу, приватизація і модернізація основних галузей економіки.

В Україні до влади після Майдану теж прийшли свої чиказькі хлопчики — представники корпоративного сектору та бізнесу, які мали намір перевернути економіку країни. Але Україна не Чилі: тут і населення більше, і чиновницькі еліти живучіші. Та й голова держави Петро Порошенко виявився не схожим на чилійського диктатора Августо Піночета, який жорсткою рукою допомагав своїм чиказьким хлопчикам змінювати економіку країни. А тому вітчизняних шокових терапевтів не набрав і десятка, до того ж більшість із них, втомившись від боротьби з системою, залишили свої посади в міністерствах і відомствах.

Унаслідок українське економічне диво розвалилося на фрагментарні і локальні чудеса, але не перетворилося на систему. І глобальні показники лише підтверджують цей факт: у рейтинзі Doing Business країна за останній рік покращила свої позиції лише на п'ять сходинок, а в Індексі сприйняття корупції у 2018-му піднялася зі 131-го місця на 130-е. Українське ж зростання ВВП — це скромні 2,5-3,0% річних без особливих перспектив до різкого прискорення.

НВ вирішив визначити, кого ж дійсно можна назвати українськими чиказькими хлопчиками, — хто з вітчизняних молодих реформаторів провів у своїй зоні відповідальності найбільш вражаючі реформи. Для цього редакція опитала три десятки респондентів — представників бізнес-асоціацій, політологів, економічних журналістів, — попросивши їх назвати імена чиновників і державних топ-менеджерів, які найкраще впоралися зі справою модернізації підпорядкованих їм сфер. Кожна згадка коштувала один бал, які потім редакцією підсумовувалися.

Претендентів на звання топ-реформаторів очікувано виявилося не так і багато, тому внаслідок у НВ вийшов список із п'яти осіб.

1-е місце

Уляна Супрун

В. о. міністра охорони здоров'я (з липня 2016-го року),

17 балів

М іністр, що говорить із характерним акцентом, перевернула сферу охорони здоров'я своєї історичної батьківщини з ніг на голову.

Уляна Супрун впровадила масштабну медичну реформу, запровадила інститут сімейних лікарів, змусила гроші ходити за пацієнтом.

Уже 23 млн українців — більше половини населення країни — підписали декларації з сімейними лікарями. Крім того, 76% із підписантів, за даними опитування соціологічної групи Рейтинг, задоволені своїми лікарями.

Нині медреформа виглядає наймасштабнішим (і найуспішнішим) проектом подібного штибу в країні. Про її ефект свідчить хоча б те, що вона розколола медичний і навколомедичний світ на прихильників Супрун і противників.

А ще в. о. міністра не дала померти запровадженому її попередником нововведенню — закупівлі державою ліків через міжнародні організації.

На думку Віталія Шабуніна, голови Центру протидії корупції (ЦПК), ця норма, нещодавно продовжена ще на рік, має неймовірний антикорупційний ефект: економія становить до 40%.

2-е місце

Валерія Гонтарєва

Глава НБУ (з червня 2014 року до березня 2018-го),

11 балів

П одвиг Геракла — розчищення авгієвих стаєнь — в Україні повторила Валерія Гонтарєва.

За оцінкою В'ячеслава Садовничого, головного редактора інформагентства Фінансовий клуб (FinClub), вона прибрала з банківської системи 92 фінустанови, частина з яких фінансувала інтереси їхніх власників або відмивала гроші. І якщо у 2014-й рік країна входила зі 180 банками, то на сьогодні їх кількість скоротилася до 77.

Завдяки Гонтаревій НБУ, за словами Садовничого, збільшив регулювання. І таким чином закрив схему пилососа, коли Олег Бахматюк, власник VAB Банку, Костянтин Жеваго, власник банку Фінанси і кредит, Ігор Коломойський, який контролював ПриватБанк, та інші мультимільйонери і мільярдери використовували банки для безоплатного кредитування приватного бізнесу за рахунок вкладників.

А ще Гонтарева відмовилася від фіксованого курсу нацвалюти. Підсумком стало різке падіння гривні в лютому 2015-го, але вже в березні курс вирівнявся на рівні 21,15 грн/$. За наступні чотири роки гривня втратила ще 33%, але тепер впевнено тримається на плаву.

"Хоча населення втратило відчуття стабільності, українські та міжнародні експерти визнають неминучість і позитивність цих реформ", — каже експерт.

Одним із негативних моментів чистки банківської сфери Садовничий називає той факт, що постраждали не тільки власники банків, а й клієнти.

3-е місце

Андрій Коболєв

Глава НАК Нафтогаз України,

9 балів

А ндрій Коболєв перетворив потопаючого в боргах держмонстра, яким була НАК Нафтогаз України, в найбільшого платника податків країни.

А ще глава держмонополії, як зазначає енергоексперт Андрій Герус, провів диверсифікацію поставок газу з Європи, відкрив імпорт природного газу для різних учасників ринку.

Вперше в плюс НАК вийшла у 2016 році, показавши прибуток 26,5 млрд грн. До того ж роком раніше її збитки становили 25 млрд, а в 2014-му — і взагалі 85 млрд.

Тепер же Нафтогаз стабільно покращує показники. За 11 місяців 2018-го він заплатив до держбюджету 121 млрд грн податків і дивідендів, що на 13 млрд грн перевищує його показник за весь 2017-й.

У січні-листопаді 2018-го надходження від структури Коболєва склали близько 18% від загальних доходів держскарбниці — Нафтогаз став №1 за своєю часткою у справі наповнення бюджету.

А ще компанія вплуталася у судову війну з російським гігантом Газпромом, зумівши не тільки скасувати вигідні тільки росіянам схеми поставок їхнього газу, але і домогтися багатомільярдного штрафу для монополії з РФ.

Однак досвід побудови успішної закритої системи у відкритому світі показав, що не все те, що Коболєву і Ко на благо, йде в плюс і всій країні. Так, саме через непоступливість Нафтогазу у справі боргів за енергоносії Київ більшу частину 2018-го року просидів без теплої води, а в регіонах це питання ледь не призвело до зриву опалювального сезону.

"Хотілося б, щоб менеджмент компанії зміг поглянути на процеси з боку, не перетворюватися на типову монополію, а діяти в інтересах держави та споживачів", — каже щодо цього Герус.

4-е місце

Макс Нефьодов

Заступник міністра економіки,

8 балів

Г оловне, з чим Макс Нефьодов увійде в історію країни, — впроваджена його командою система держзакупівель ProZorro, яка запрацювала з кінця 2015-го року. Андрій Соколовський, член ради директорів Союзу українських підприємців (СУП), каже, що роль Нефьодова у цьому процесі була дуже великою.

ProZorro стала шоком для всіх тих, хто роками заробляв на тіньових держзакупівлях: тепер всі дані про торги та їх перебіг відкриті. Економія коштів держбюджету від подібної прозорості склала близько $1,54 млрд, або 1,4% ВВП на рік.

Тепер через ProZorro держава навіть почала продавати об'єкти малої приватизації.

Соколовський вважає, що результати могли бути і кращими — він нарахував понад 25 способів, завдяки яким можна обдурити ProZorro.

"Але претензії не до Нефьодова, а загалом до державної системи", — каже представник СУП.

5-е місце

Олександр Данилюк

Міністр фінансів із квітня 2016 року до червня 2018-го,
звільнився через конфлікт із прем'єр-міністром,

6 балів

О сновне досягнення Олександра Данилюка — впровадження автоматичного повернення податку на додану вартість (ПДВ): ця норма запрацювала з весни 2017-го року.

Раніше чиновники затягували повернення ПДВ підприємцям-імпортерам, створюючи тим самим відмінне поле для хабарництва і маніпулювання. Корупційне навантаження на бізнес від схем із цим податком становило, за оцінками експертів, близько 10 млрд грн на рік.

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, певен: автоматичне повернення ПДВ стало справжньою фінансовою революцією.

Поки Данилюк не розварився із прем'єром Володимиром Гройсманом, що і призвело до відставки міністра, глава Мінфіну планував провести ще одну революцію — створити Службу фінансових розслідувань замість податкової міліції та економічних блоків Нацполіціі та СБУ.

"Але проект Данилюка не реалізований поки, на жаль, через опір президента Петра Порошенка", — каже Вишлінський.

Опитані експерти: Ольга Айвазовська, координаторка громадянської мережі ОПОРА; Марія Барабаш, співзасновниця Союзу українських підприємців (СУП), власниця A7 Group; Костянтин Батозський політолог, директор Агентства розвитку Приазов'я; Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства Гайдай.Ком; Андрій Герус, глава Асоціації споживачів енергетики і комунальних послуг; Олексій Голобуцький, політтехнолог; Ігор Гуменний, президент компанії UBC Group; Борис Давиденко, головний редактор Vox Ukraine; Європейська Бізнес Асоціація; Тарас Загородній, політтехнолог; Яна Ібрагімова, засновниця і CEO бізнес-школи CAPS; Андрій Клименко, голова наглядової ради фонду Майдан закордонних справ; Всеволод Кожемяко, генеральний директор групи компаній Агротрейд; Павло Кухта, заступник голови Стратегічної групи радників із підтримки реформ у Кабінеті міністрів України; Дмитро Лівч, експерт РПР із питань економічного розвитку, проектний менеджер та голова аналітичного відділу EasyBusiness; Алекс Ліссітса, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу; Данило Монін, економіст, архітектор онлайн-системи бухобліку Oблік SaaS; Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи; Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Росії; Владислав Рашкован заступник виконавчого директора МВФ; Олег Рибачук, голова громадської організації Центр UA; В'ячеслав Садовничий, головний редактор інформаційного агентства Фінансовий клуб (FinClub); Стефан Сіохан, кореспондент французького видання Le Figaro, швейцарського Le Temps і бельгійського Le Soir у Києві; Галина Третьякова, гендиректорка Української федерації страхування; Ігар Тишкевич, експерт Українського інституту майбутнього; Андреас Умланд, старший науковий співробітник Інституту євро-атлантичного співробітництва у Києві; Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента; Сергій Фурса, інвестиційний банкір; Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції; Ярослав Юрчишин, глава правління Transparency International Ukraine.