Не хлібом єдиним

В же наступного року після пуску першої лінії, канал почав себе виправдовувати. Притчею во язицех став кримський радгосп Пятиозерний, якому дніпровська вода дозволила збільшити урожай зернових втричі. А прибуток радгоспу Таврійський поблизу Красноперекопську за 3,5 року зріс у 40 разів.

Заохочення за ударну працю на його будівництві, за сучасними мірками, виглядають як знущання. "Тесляр Я. Боцко з Львівської області був нагороджений грамотами Ленінського комсомолу України та почесними грамотами Кримського обкому комсомолу, — пише російський історик Дмитро Караічев. — Напередодні XXIV з'їзду комсомолу України переможці змагань першого року 11-ї п'ятирічки нагороджувалися почесними грамотами та путівками до Москви для відвідування ВДНГ СРСР. Вісьмох будівельників Північно-Кримського каналу удостоїли грамотами президії Верховної ради України, сім — почесними грамотами Президії Верховної ради".

А управління Кримканалбуду за час зведення водної магістралі 36 разів отримувало перехідні червоні прапори від різних міністерств і відомств.

Українець Федоряченко план дев'ятої п'ятирічки виконав за три роки
Олексій Бірюков,
автор книги Перекоп

Тільки в кінці 1960-х деякі бригади будівельників каналу почали освоювати радянське економічне нововведення — госпрозрахунок. За нього зарплатний фонд, відведений бюджетом, розподілявся колективом самостійно. За умови що гроші нараховувалися за певний обсяг праці, прискорений темп роботи винагороджувався підвищеними зарплатами і преміями. Але довго за таким принципом працювали тільки 4 із 52 бригад Кримканалбуду.

У 1971 році, через десять років після початку будівництва, найдовший канал в Європі дістався кінцевої мети — дніпровська вода надійшла в будинки жителів Керчі. До кінця 1990-х безліч його відгалужень поцяткували півострів, забезпечивши на 85% Крим водою.

У 2014-му, через півроку після російської анексії Криму, канал перекрили шлюзом, збудованим до Перекопського перешийка. І потік дніпровської води для кримчан вичерпався.

"Влада" півострова стверджує, що сьогодні близько половини русла каналу вона використовує для перекидання води з гірських водосховищ кримського Білогірського району до східної частини півострова. У 2015-му цю частину каналу стали експлуатувати цілорічно. З того ж часу його руслом подається питна вода з підземних водозаборів північної частини Криму на Керченський півострів. Це дозволяє тамтешньому керівництву зберігати впевненість, що "земля, яка повернулася до рідної гавані" проживе і без української води.

Хоча фахівці стверджують, що канал потребує термінової реконструкції, яка обійдеться у $1,25 млрд. Це зверху тих $2 млрд, які, за словами російського економіста Владислава Іноземцева, Росія щорічно витрачає на утримання Криму.