Манія достроковості

Ще не було повного розуміння, як виконувати сталінський план, а на місцях уже сурмили про готовність його перевиконати.

У грудні 1948-го Комсомольская правда писала від імені молодіжних українських бригад: "Натхненні Сталінським планом перетворення природи, трудівники сільського господарства повні невгасимого бажання достроково виконати Ваші, дорогий Йосип Віссаріонович [Сталін], величні накреслення <...>. У вирішенні цього завдання нам невпинно допомагає своїми повсякденними порадами, вказівками особисто керівник більшовиків України Микита Хрущов".

Володимир Борейко в книзі Білі плями історії природоохорони розповідає анекдотичний випадок, коли Хрущов прибув до Харкова на нараду з питання степового лісорозведення. Саме своїми міркуваннями ділився керівник Інституту рибного господарства. Очевидно, він туди потрапив, оскільки мова йшла про державну лісосмугу Білгород — річка Дон, яка мала пройти обома берегами Сіверського Дінця. Пролунав термін на вирощення лісосмуги — 15 років, як це і передбачалося сталінським планом.

— А якщо подумати? — втрутився Хрущов.

Доповідач скривився.

— Ну, десять років.

— А якщо краще подумати? — не вгавав Микита Сергійович.

— Може, сім-вісім, — мляво відповів той.

— А якщо подумати по-більшовицьки?

— Спробуємо за п'ять років...

Якщо за часів Докучаєва лісосмугами займалися висококласні фахівці, то для сталінського плану у достатній кількості їх у країні просто не було. До проекту не притягли навіть кліматологів. Вони б точно змогли пояснити, що головна причина сухої погоди у степах — гарячі азійські антициклони, з якими не могли впоратися жодні лісосмуги.

Натомість головний науковий аграрій Союзу Трохим Лисенко, якому симпатизував Сталін, домігся, щоб уряд затвердив так званий квадратно-гніздовий спосіб посіву дубових жолудів. Із ним насіння рослин або паростки саджали не в ряд, а орієнтовно по кутах квадратів. У кожну лунку закладалися 7-8 жолудів. Таким чином, вважав Лисенко, майбутні дерева, притискаючись один до одного, будуть оберігатися від бур'янів.

Однак метод Лисенка ледь не призвів до катастрофи: сходи дуба гинули, не доживши і до п'яти років, через те, що крона молодняка не могла зімкнутися, і ґрунт під ним висихав. У багатьох колгоспах до 85% квадратно-гніздових ділянок були посаджені марно. Хоча там, де смуги закладали в ряд, дерева приживалися майже всі.

Проте повстати проти сталінського академіка ніхто не смів. А в уряді проектом лісосмуг керував Євген Чекменьов — зоотехнік.

Перші результати перетворення природи дали привід для тріумфу. Історики наводять приблизно однакові показники зростання врожайності зернових на 25-30%, овочів — на 50-75%, трав — на 100-200%.

І з першим серйозним випробуванням, посухою 1954 року, сталінські лісопосадки впоралися. Хоча, щоб зупинити суховії, вони мали вирости щонайменше на 20 м у висоту.

Колданов повідомляв, що того ж року тисяча наукових співробітників досліджувала 580 колгоспів у 16 областях, де посадки виросли вже на потрібний рівень. Виявилося, на захищених полях урожай, порівнюючи з відкритими нивами, був на 2 ц із гектара вищим.

Але Сталін про це вже не дізнався. Хрущов із товаришами, прибравши до рук Кремль, почав потихеньку розганяти лісгоспи і закривати профільні технікуми, створені в рамках сталінського проекту. Про це міністр сільського господарства СРСР Іван Бенедиктов, який колись аплодував плану перетворення природи, на нараді якось підтакнув: "Ліс ріс і буде рости й без лісників".