Нові археологічні розкопки відкрили грандіозний середньовічний мегаполіс з дерева — Київ XI-XII століть

Галина Корба

Обережно торкаючись останків дерев'яного фундаменту садиби часів Київської Русі під Поштовою площею Києва, Максим Вакулюк вимовляє: "Ось таке воно на дотик, XII століття". Каже це із захопленням справжнього археолога — він саме і керує розкопками в цьому місці.

Тут в 2015 році, під час будівництва підземного торгово-розважального центру (ТРЦ), вчені спочатку виявили унікальні артефакти XVI-XVIII століть. А потім докопалися і до справжнього дива — повноцінної вулиці часів Київської Русі XI-XII століть.

Площа розкопок під плитою перекриття передбачуваного ТРЦ становить 5 тис. кв. м. На глибині всього лише 5 м вчені розчистили цілий древній квартал, до якого входять головна вулиця, кілька провулків і принаймні три садиби. А в центрі всього майданчика стирчить значна конструкція — залишки транспортної розв'язки початку XVIII століття. На думку археологів, вона була частиною цієї магістралі для гужового транспорту, спорудженої за допомогою потужних дубових кілків, вбитих в грунт на 4-5 м.

Завдяки специфічним природним умовам Подолу — там багато прибережного мулу — старі дерев'яні конструкції відмінно збереглися. Тому зупинятися на досягнутому археологи не мають наміру. "Ми хочемо прокопати ще на 5 м вниз, до більш древніх верств, — пояснює Вакулюк. — Важко навіть уявити, що буде нас там чекати — може, навіть драккар [бойове судно] вікінгів".

Але це оптимістичний сценарій. Є й песимістичний — забудовник продовжить роботи і поховає унікальні знахідки під бетонним фундаментом.

У 2017-му кияни-активісти стали вимагати від мерії не тільки повністю припинити поставлене на паузу будівництво ТРЦ, але і створити на місці розкопок підземний музей. Щоб всі знахідки залишалися в тому вигляді, в якому їх виявили археологи.

Однак уже кілька місяців інвестор будівництва ТЦ — компанія Хенсфорд Україна, яка за законом зобов'язана сплачувати археологічні роботи, — відмовляється давати гроші.

А міська влада не поспішає стати на бік ні бізнесменів, ні активістів.

Тим часом унікальний об'єкт, який демонструє велич середньовічного Києва та усієї давньоруської держави, ось-ось затоплять стічні води.

"Те, що під сучасним Києвом на Подолі знайдено стародавнє городище XI століття, говорить всьому світу, наскільки стародавня цивілізація, яку успадковують українці, — каже Вільям Тейлор, колишній посол США в Україні. — Тим більше що в цей час на території Москви був дрімучий ліс".

Знахідки на Поштовій площі підтвердили: історія стародавнього Києва почалася з Подолу. Ще в 1980-х, під час будівництва в цьому районі метро, ​​Михайло Сагайдак, зараз глава Центру археології Києва Інституту археології, виявив під землею вздовж нинішньої синьої гілки метрополітену строго структуровані квартали. Ті складалися з дерев'яних зрубів початку X століття і хитромудрих гідротехнічних споруд, які захищали місто від щорічних затоплень.

Унікальність нинішніх розкопок в тому, що на Поштовій археологи, схоже, виявили не звичайні житлові будівлі, а древній порт. Причому одна з розкопаних садиб, як припускають дослідники, була приміщенням середньовічної митниці.

Площа будівлі — приблизно 800 кв. м. "Для простих киян це занадто шикарно. До того ж тут близько десяти споруд і поки жодного житлового будинку, — пояснює Вакулюк. — А головне: ми знайшли півтора десятка печаток — княжих торгових пломб".

Вчені виявили і залишки древніх складів. Причому ті буквально забиті товарами: починаючи з візантійських браслетів з блакитного скла і закінчуючи мідними підвісками зі Скандинавії, а також кісточками персиків, доставлених середньовічними торговцями з Криму.

Ось таке воно на дотик, XII століття
Максим Вакулюк, археолог

Подібні знахідки свідчать про широку торгівлю в Києві. І вчених це не дивує: за середньовічними мірками, в XI-XII столітті столиця Русі була справжнім мегаполісом.

Так, в 1018 році німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький назвав Київ "містом 400 храмів і 8 ринків з незліченним населенням". А київський літопис, який описав пожежу 1124 року, згадує про 600 церкв.

На думку академіка Петра Толочка, почесного директора Інституту археології, навіть якщо ці дані сильно перебільшені, все одно за чисельністю населення Київ значно перевершувало багато міст середньовічної Європи.

На думку істориків, населення столиці Київської Русі в XII столітті становило від 50 тис. до 100 тис. осіб. Для порівняння, в Лондоні в XI столітті жило всього 20 тис. осіб, а за три століття пізніше населення англійської столиці дібралось лише до 35 тис. Найбільші ж міста Ганзейського торгового союзу — Гамбург, Гданськ та інші — налічували в ті часи приблизно по 20 тис. жителів.

Розкопане ж археологами місце і зовсім може бути однією з ключових точок стародавнього Києва. "Судячи з розкопок, це був порт, де з'єднувалися річки Почайна і Дніпро. Саме в цьому місці, згідно з літописом, проходило Хрещення Русі, саме сюди древлянські і візантійські посли приїжджали до княгині Ольги", — говорить Аннабелла Морина, краєзнавець і голова громадського руху Почайна.

Крім того, один зі знайдених провулків, імовірно, може бути легендарним Боричевим узвозом — вулицею, по якій зі Старокиївської гори новонавернені християни тягли поваленого Перуна та інших ідолів. "Це події, які зіграли важливу роль у розвитку нашої нації", — пояснює Морина.

У квітні 2017 року Моріна разом з однодумцями направила до Київради петицію, вимагаючи захистити розкопки і в майбутньому побудувати на їх місці підземний музей. А потім розробила проект по організації міжнародного архітектурного конкурсу його концепції.

Вона навіть подала цю ідею на щорічний конкурс громадських проектів Бюджет участі, який передбачає, що місто профінансує проекти киян, які набрали максимальну кількість голосів.

І проект Моріної отримав найбільшу підтримку городян: за нього проголосували 3,7 тис. осіб.

Практика підземних музеїв в Європі добре відома. Такий є, зокрема, в польському Кракові під центральною площею Ринок, а також в британському Йорку. Причому йоркський музей Jorvik Viking Centre — один з найуспішніших у своєму роді. Його побудували на місці дерев'яного поселення вікінгів IX століття. Щорічно музей приваблює мільйони туристів з усього світу, тут проводяться тематичні фестивалі та освітні заходи. Всі об'єкти збережені в тому вигляді, в якому вони постали перед археологами. Крім того, архітектори відтворили атмосферу стародавнього поселення аж до запахів і звуків.

Поштова площа — це центр цивілізації Середнього Подніпров'я
Михайло Сагайдак, археолог

Щось подібне, впевнені історики і активісти, можна створити і на Поштовій площі.

Тим більше, що свого музею у столиці немає.

У 2003 році приміщення Кловського палацу, де розташовувався Музей історії Києва, передали Верховному суду, а рівнозначних площ для експозиції, що стала бездомною — а це мінімум 12 тис. кв. м — так і не виділили. І більшість експонатів зберігається на складах Українського дому, а виставляється лише невелика їх частина.

В цілому київська влада ідею підземного музею підтримує. Але із застереженням: мовляв, у Кракова на реалізацію проекту пішло 10 років і €30 млн, з яких третину йому компенсував Євросоюз.

Далі усної підтримки ідеї музею столична влада не йде. Адже потрібно вирішити питання із забудовником, уточнити юридичні нюанси і завершити розкопки.

Зараз вони припинені: інвестор — компанія Хенсфорд Україна — з жовтня відмовляється фінансувати будь-які роботи. Хоча за законом повинен це робити.

Загальна сума заборгованості перед археологами, за словами Сагайдака, становить близько 0,5 млн грн.

Інвестор, в свою чергу, заявляє: вченим виділили 75% необхідного фінансування, а ті, мовляв, відзвітували лише за 50% проведених робіт.

Хенсфорд Україна, за даними програми Схеми, з'явилася в 2013 році, всього за кілька місяців до того, як отримала під забудову ділянку на Поштовій площі. У компанії немає реального офісу, і пов'язана вона з Андрієм Кравцем, який очолював Державне управління справами за часів президентства Віктора Януковича. Земельну ділянку під забудову Хенсфорд, за інформацією Схем, не купив і навіть не взяв в оренду. Тобто, по суті, це був "подарунок" від міста.

Через припинення робіт і погану гідроізоляцію місце розкопок зараз заливають стічні води.

Центр цивілізації

Багато що в цій історії залежить від замовника будівництва — комунального підприємства Дирекція дорожньо-транспортних споруд, впевнена Моріна. У того, мовляв, є і матеріали, і робочі, щоб зупинити руйнівну дію води. Але Дирекція бездіє, що загрожує не тільки руйнуванням культурного шару грунту, але і обваленням плити, яка тримає Поштову площу. Останнє цілком можливо, якщо вода розмиє опорні колони.

Вирішити питання радикально запропонував Сергій Гусовський, депутат Київради і голова фракції Самопоміч. У листопаді він вніс в столичну Раду проект: на місці розкопок повинен з'явитися музей, для цього об'єкт потрібно передати в комунальну власність, а потім — у відання Музею історії Києва. Договір же з інвестором столиці варто розірвати.

Але поки київська влада лише розводить руками. За словами Олексія Резнікова, заступника голови Київміськадміністрації (КМДА), після того, як Мінкульт визнав місце розкопок пам'ятником місцевого значення, Київ втратив реальні повноваження для втручання в ситуацію. "Ми готові взяти участь, але у нас немає статусу, — пояснює чиновник. — Поки об'єкт державний, ми не можемо навіть копійки виділити. Якщо хтось підпише доручення про виділення коштів, тут же піде пояснювати прокурору розбазарювання бюджетних грошей". Резніков стверджує, що КМДА звернулася з цього питання до Мінкульту, і тепер столична влада чекає відповіді.

Заступник мера додає, що відповідальність за збереження виявлених артефактів несуть археологи. Саме вони, на думку чиновника, повинні були подбати про консервацію і залагодити всі питання з інвестором. І якщо найближчим часом проблеми не вирішаться, місто може взагалі заморозити будь-які роботи, щоб не допустити обвалу Поштової площі.

"Якщо з дерев'яними знахідками щось станеться, відповідальність буде на них [археологах]", — обурюється Резніков.

Сагайдак ж називає поведінку влади "гібридною опозицією": ніхто відкрито не виступає проти розкопок, але й реальних кроків для вирішення ситуації не робить.

Прогноз археолога невтішний: сторони почнуть тягнути час, поки активісти не охолонуть до проблеми.

"Поштова площа — це, по суті, центр цивілізації середнього Подніпров'я, — журиться Сагайдак. — Ми або знищимо її, або збережемо. Від цього буде залежати нова історія нашого міста. І нова ідентичність, яка зараз формується в Україні".