Золото Бельгії - фото

Золото Бельгії

19 липня 2018, 09:00

Бельгійський футбол здійснив революцію в неймовірно короткий період

Бельгійський футбол здійснив революцію в неймовірно короткий період часу, перетворивши "м'ясників" в "інтелектуалів", а випускників спортивних шкіл — у дорогі трансфери, за якими полює вся Європа

Відео дня

Андрій Синявський

Видовищне дербі. Йде лише 15‑та хвилина принципового поєдинку англійської прем'єр-ліги (АПЛ) між Манчестер Юнайтед (МЮ) і Манчестер Сіті. І ось півзахисник МанСіті Кевін де Брейне обходить одного з захисників МЮ і з ювелірною точністю відправляє м'яч у ворота суперника. У цей момент, мабуть, вся Бельгія відчула гордість за свого 25‑річного співвітчизника.

Гол де Брейне допоміг його клубу перемогти в так званому манкуніанському дербі і заодно став саркастичним привітом тренеру МЮ — Жозе Моурінью.

Кілька років тому португальський наставник Моурінью і бельгієць де Брейне разом працювали в Челсі. Але тоді тренер не розгледів у молодому гравцеві висхідну зірку і без жалю продав його нинішньому аутсайдерові бундесліги — ФК Вольфсбург.

З німецького "полону" бельгійського півзахисника викупив Манчестер Сіті за рекордні для літа 2015 року €74 млн. "Де Брейне може стати лідером нинішнього покоління бельгійських гравців. У нього є всі якості для цього",— каже НВ спортивний оглядач бельгійського видання La Dernière Heure Максим Жак.

Зоря футбольної кар'єри де Брейне — яскрава ілюстрація того, якої нечуваної сили набуло нинішнє покоління бельгійських гравців. Чому чималою мірою сприяла реформа дитячо-юнацького футболу Бельгії.

Її результат зчитується зі всіх свіжих рейтингів міжнародних футбольних асоціацій. У 2015 році Бельгія утримувала перше місце в рейтингу ФІФА національних збірних світу. У нинішньому році Бельгія — третя, що теж зовсім не погано, а в рейтингу УЄФА — друга, після Німеччини. Хто б міг подумати років 10-15 тому, що таке можливо?

Найбільші успіхи бельгійців датовані 1980 роком. Тоді в Італії на Євро-1980 вони завоювали "срібло", а в 1986‑му на чемпіонаті світу в Мексиці увійшли в топ-4 найсильніших планети. Але навіть у ті роки в бельгійців не було стільки зірок, скільки в цьому призові. Поки ж у новітній історії головної футбольної дружини країни до гучних досягнень можна додати вихід у чвертьфінал на ЧС-2014 і Євро 2016 року. А також безпрограшну серію в поточному відбірковому циклі ЧС-2018. За всі ці доблесті де Брейне та його молоду команду бельгійці нарекли золотим поколінням. Найімовірніше, поки лише аванс, а не визнання.

“Тиск, який чиниться на гравців у зв'язку з очікуваним успіхом, може бути проблемою,— розповідає спортивний журналіст видання Het Nieuwsblad Джеф ван Хофстат.— Самі футболісти не хочуть, щоб їх називали золотим поколінням. Але цей ажіотаж — логічний наслідок періоду 2002-2012 років, коли наша збірна не змогла пробитися на жоден з великих турнірів".

Велика перерва

Щоб переконатися, яким потенціалом володіє бельгійська збірна, досить подивитися на назви клубів, в яких виступають її футболісти. Головним чином вони представляють найпопулярніший у світі національний чемпіонат — АПЛ, чия фінансова міць дозволяє заманювати кращих гравців планети. У їх числі чимало бельгійців. Еден Азар — один з лідерів Челсі, виграв чемпіонат Англії в 2015 році і був визнаний кращим гравцем сезону. А ще є Ромелу Лукаку — лідер атак Евертона, Тобі Альдервейрельд — оплот оборони Тоттенхема, який став у минулому сезоні несподіваним учасником боротьби за чемпіонство. Яннік Феррейра Карраско виріс в одного з ключових виконавців і фіналіста Ліги чемпіонів-2016 — Атлетіко, а за півзахисником італійської Роми Раджею Наінгголаном вишикувалася черга з найбагатших футбольних клубів Європи. І це лише кілька бельгійських імен, які вражають футбольну планету.

Але цього багатства талантів не сталося б, якби не криза бельгійського футболу 20‑річної давності, пов'язана з провалом на ЧС-98. І тоді місцеві функціонери вирішили, що настав час великих змін. Насамперед там взялися за зміну філософії гри — з оборонної вона мала стати атакувальною.

За взірець узяли систему підготовки молоді в Нідерландах і Франції, а також у клубних академіях ФК Аякс (Нідерланди) і ФК Барселона (Іспанія). "Ми думали, що головним чином потрібно розвивати технічну майстерність, адже в першу чергу потрібно обігравати суперника один на один",— розповів The Guardian Боб Бровайс, який працював зі збірними Бельгії всіх віків і брав участь у реформі місцевої системи підготовки гравців.

Футболісти не хочуть, щоб їх називали золотим поколінням
Джеф ван Хофстат, журналіст Het Nieuwsblad

Головна особа, з якою пов'язують зміни у футболі цієї країни,— Мішель Саблон. У 2001 році він став технічним директором Федерації футболу Бельгії. При ньому були інвестовані кошти у розвиток молодіжного сектора, а в Тубізі побудували національний футбольний центр. Відомство Саблона організувало безкоштовні курси для майбутніх тренерів, і кількість охочих пройти навчання перевершило всі очікування. Університет Лувена (30 км від Брюсселя) провів дослідження дитячо-юнацького футболу в країні, адже не всі були в захваті від розпочатих реформ.
"Як тільки ми показали результати дослідження, яке визначило, що діти восьми та дев'яти років в середньому за матч торкаються м'яча лише два рази, з нами ніхто не став сперечатися",— говорить Саблон. Також аналіз виявив, що при підготовці футболістів занадто велика увага приділялася результату, а не їхньому розвитку. Тому для створення умов роботи над технічною майстерністю у дітей було вирішено у міру їх дорослішання проводити матчі на невеликих майданчиках у форматах 2х2, 5х5 і 8х8.

Для більшого ефекту з 1998 по 2002 рік Федерація футболу разом з урядом відкрила вісім вищих спортивних шкіл для підготовки юнаків. Заняття проходили чотири рази на тиждень зранку і проводилися тренерами з федерації. Оскільки Бельгія невелика країна, футболісти, серед яких де Брейне і Куртуа, мали можливість відвідувати заняття та покращувати свою майстерність відносно недалеко від місця проживання.

ЧУДОВА СІМКА: Кевін де Брейне, №7 збірної Бельгії (на фото посередині),— лідер зоряної національної команди і улюбленець фанатів

Клубний слід

Участь у програмі реформ взяли і клуби, усвідомивши велику користь для формування своїх команд. Місцевий гранд Андерлехт з 2007 року співпрацює з двома школами з Брюсселя. В одній з них з 13 років тренувався Ромелу Лукаку, який при всіх його талантах мав проблеми з технікою.
“Ми хочемо розвивати технічно досконалих гравців,— розповідає директор дитячо-юнацького футболу Андерлехт Жан Кіндерманс.— Я хочу навчити їх думати і приймати рішення. Хочу виховати "інтелектуалів", а не "м'ясників".

Важливим людським ресурсом, що сприяє перетворенню "м'ясників" в "інтелектуалів", стали іммігрантські райони. Місцеві діти чіпляються за можливість досягти кращого життя за допомогою футболу і самовіддано працюють над собою. Втім, уроки своєї славної історії бельгійці теж не забувають.

“Покоління 1980‑х не було настільки індивідуальним,— говорить Максим Жак.— Але з точки зору колективу вони були кращими. У ситуації з нинішнім поколінням все навпаки. Їхнй головний недолік — колективний дух".

Після Євро-2016 Федерація футболу Бельгії відправила у відставку багаторічного наставника команди Марка Вілмотса. Йому на зміну прийшов Роберто Мартінес, який кілька років пропрацював в англійському клубному футболі. Тепер надії фанатів на те, що бельгійське золоте покоління досягне великих успіхів, пов'язане з іспанським фахівцем.

“Нинішнє покоління має зрозуміти, що їм потрібно багато чого доводити,— резюмує Ван Хофстат.— Багато хто виступає у великих клубах з великих чемпіонатів, але на високому рівні деякі з них роблять вирішальний внесок в успіх. Їм необхідно проявити ту ж психологічну силу, що показувало покоління 1980‑х".

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X