Яппі-седан

Монументальний шведський бізнес-седан Volvo S90 — це п'ять метрів нордичної елегантності, відшліфований комфорт, всі мислимі системи безпеки, міць і економічність

Андрій Смирнов

Новий преміум-седан Volvo S90 лаконічний і невблаганний, як стародавні вікінги, що "припливли, висадилися, напали, побили, забрали, попливли". Нічого зайвого — тільки нордичний дизайн, легендарна безпеку та якість.

S90 презентували в Детройті в січні 2016‑го. Він успадковує новий стиль Volvo, заявлений великим кросовером XC90. Спільність у цих машин є в підвісці, а також у двигунах і коробках передач. І привод у седана може бути 4х4.

На українському ринку S90 доступний у чотирьох комплектаціях. Трансмісії — 6‑ступінчаста механіка або автомат або 8‑швидкісна АКПП.

Під капотом — новітнє сімейство дволітрових моторів, бензинових і дизельних. Останні — в турбоваріанті (на 150 коней) або в бітурбо з двома ступенями форсування (190 к. с. і 235 к. с.). Гамма бензинових скромніша: турбомотор потужністю 254 к. с. або турбокомпресорний агрегат на 320 коней.

Саме 320‑сильний двигун разом з 8АКПП і автоматичним повним приводом стояв на тестовому седані. Автомобіль був щедро накачаний опціями, тож стартова для його комплектації ціна в 1,7 млн грн перетворилася на 2,3 млн грн. Однак за кожну гривню S90 готовий відзвітувати. Ключові пункти цього звіту зібрало НВ:

1 Швидкий, але спокійний. Лишень дволітровий двигун. Мало? Зате він прискорює автомобіль до 100 км/год за 6 сек.

Розгін більш ніж упевнений: авто додає і додає, навіть коли стрілка спідометра опинилася за 200 км/год. Хвилею адреналіну не накриває — все відбувається спокійно і без спецефектів на кшталт ударних перемикань коробки. Автомат у будь-якому разі м'який.

Кермо акуратно розпускається при низькій швидкості і кам'яніє в руках на високих. Чутливість добра.

З гальмами все відмінно — як щодо зусилля, так і щодо швидкості реакцій та інформативності педалі.

Підвіска — подвійні поперечні важелі спереду і складна багатоважільна конструкція під кормою — досить комфортна. Тим більше що в якості опції тестовому автомобілю дісталися активні амортизатори і пневматика ззаду. Легке розгойдування є, але це не впливає на керованість.

Все псує опціонна низькопрофільна гума 255/35 R20. По типовому (для Києва) асфальту седан м'яко стукав важкими колесами, відраховуючи дріб'язок, а бите (знову ж — за київськими мірками) покриття з гострими краями ям сприймав болісно.

2Слухняний. Коли партнер може підіграти тобі — таке заводить. У Volvo S90 для цього є блискуча іграшка — металевий бочонок на центральному тунелі, яким змінюють їздові режими. Цей регулятор — одна з двох деталей у салоні (друга — поворотна гайка поруч, нею мотор запускається), які можна назвати занадто яскравими для шведського стриманого дизайну.

Їздових режимів чотири. У кожному перебудовуються реакції рульового керування, гальм, амортизаторів, робота двигуна—коробки—повного приводу. Також змінюється картинка на дисплеї водія, робота системи Start/Stop і параметри мікроклімату.

Екорежим — це розтягнуті реакції на дії педаллю акселератора, обмежений клімат, активна Start/Stop. У режимі нормал машина жвавіша, але все ще майже яхтою пливе по дорозі. У динамічному зростають обороти двигуна, переключення коробки відбуваються з м'яким акцентом, кермо важчає, амортизатори підтискають. Останній режим — індивідуальний: можна окремо настроювати параметри.

Найбільше емоцій седан дарує в динамічному режимі: крізь скандинавську холодність пробиваються іскри ісландських вулканів.

3Безпечний. Їзда в автомобілі, як і секс,— завжди добре, якщо безпечно. У цьому сенсі S90, як і будь-який Volvo,— попереду всієї планети: седан щільно набитий як пасивними, так і активними системами безпеки.

Те, що S90 по прямій іде, немов по рейках,— заслуга не тільки налаштувань шасі, але системи утримання в смузі, що може відключатися: вона відчутно затримує рух кермом при перетині лінії розмітки без включення поворотника. Машина "спирається" на лінію і чекає, поки водій підкоригує траєкторію.

У S90 є і моніторинг сліпих зон, і система попередження зіткнень (не тільки спереду, але і для руху заднім ходом) — остання здатна сама вдарити по гальмах.

Асистентів так багато, що ще трохи — і Volvo зможе змінювати хід часу, щоб уникнути аварій.

4

Споживає стримано. Великий седан з вагою в районі 2 т і динамікою хотхетча помірний: у місті споживав близько 9-10 л, а на трасі — близько 7 л.

5 Виглядає дорого. В обробці салону багато м'якої шкіри, металу й натурального дерева.

Сидіння водія спочатку здається жорстким, але у нього досить налаштувань (навіть можна збільшити довжину подушки), щоб утримати будь-яке тіло. Звикаєш — і забуваєш. Посадка злегка гоночна — крісло стоїть низько. Педаль гальма зміщена вліво більше, ніж хотілося б — незручно, якщо доводиться довго пригальмовувати.

Оглядовість — майже без проблем, за винятком зони правого зовнішнього дзеркала.

Щітки двірників ходять широко. Форсунки омивача вмонтовані прямо в них, що економно і ефективно.

Панель приладів — віртуальна, як у кросовера XC90, з тахометром і спідометром, які "роз'їжджаються" (якщо туди вивести навігацію). Все чітко і зручно.

Величезний "планшетодисплей" у центрі торпедо — знову ж таки один в один як у XC90: якісна картинка, зрозуміле керування. Однак, як кожен гаджет, який відповідає за все, він неідеальний — навпомацки не натиснеш і відволікаєшся від дороги.

Двері широкі. Другий ряд — це, по суті, пара глибоких крісел. Рослі пасажири помістяться там без шкоди для колін і маківок. Ззаду дві зони клімату, шторки на вікнах, розетка на 12В.

Спинки дивана складаються роздільно кнопками з салону — ті заховані за підголівником заднього лівого пасажира. Лаз в багажник більш-менш широкий, але підлога виходить нерівна, з підйомом.

Відділення для вантажів велике. Кришка — з електроприводом. У підпіллі — докатка.