Всім Приват

Для колишніх власників найбільшого банку країни настав час Х. Що вимагає держава і яким може виявитися результат

Сергій Фурса,
фахівець відділу
продажів боргових цінних
паперів Dragon Capital

1 липня настало. Час ПриватБанку сплинув. Не знайшлося барона Мюнхгаузена, який подарував би його колишнім власникам ще один день в червні.

Нагадаю, згідно з домовленостями між екс-акціонерами ПриватБанку і державою (підтвердженими нещодавно опублікованими листом цих самих акціонерів, слізно просили Україну придбати фінансову установу), пани Геннадій Боголюбов і Ігор Коломойський зобов'язалися до 1 липня реструктуризувати кредити, видані ПриватБанком. А це 97% всього корпоративного кредитного портфеля. Колишні акціонери пообіцяли, що до години Х внесуть застави, які зроблять безнадійно погані кредити забезпеченими. Так вийшло, що зараз ці позики видані компаніям Роги і копита, заставами під які виступають зобов'язання інших підприємств Роги і копита. Реструктуризація могла бути продовжена лише в тому разі, якщо до 1 липня внесено 75% застав. Але віз і нині там.

Настав час платити борги. Взагалі-то, ніхто не мав сумнівів ще в кінці грудня, що колишні власники ПриватБанку навряд чи просунуться в реалізації своїх обіцянок. Зрештою, якби вони були готові реструктуризувати борг, націоналізації вдалося б уникнути. Але вони не хотіли. Хоч і заприсяглися. Ми ж знаємо, що "борги платять тільки боягузи". І доля футбольного клубу Дніпро тому свідок. А значить, піде другий етап.

Другий етап включає в себе юридичне переслідування колишніх власників. Як з метою забрати активи на $500 млн особистих гарантій, які все ще в банку, так і заради компенсації всіх втрат українських платників податків. Йдеться про тих самих горезвісних 3,5 тис. грн на людину. Процес буде складний: переговори про реструктуризацію (ведуть ті самі Ротшильди) і розслідування фінансових шляхів коштів, які виходили з ПриватБанку і йшли в незвідані далі. З огляду на те, як сильно в даний процес залучений МВФ, а значить, і державний департамент США, а також той факт, що йшли долари, можна припустити, що всі все знають. Де і що лежить. І скільки лежить. Все ж від фінансової розвідки США не вискакує жодна доларова трансакція. Так само як і будь-яка незаконна трансакція в доларі може вважатися злочином в США. З усіма наслідками. Зараз в гру мають вступити спеціально навчені юристи, які зробили собі ім'я в світі якраз на пошуку і поверненні активів.

Що буде в підсумку? Для початку — чимало юридичних термінів і шуму. Що-що, а шуміти пани колишні акціонери ПриватБанку вміють. Так само як і отримувати потрібні рішення районного суду Задрипинська. Таких рішень теж буде багато. Заради того ж шуму. Можуть прийти під НБУ і вболівальники Динамо. Пошуміти. І полякати відповідальних менеджерів.

А далі держава має пройти черговий тест. Державі, яка так і не завершила судову реформу, а отже, ризикує отримати безліч рішень судів, довіра до яких мінімальна. А для України вкрай важливо довести, що вона вміє відстоювати державні інтереси хоча б у вітчизняних судах. Звичайно, і в Лондонському суді — теж. Тим більше один з колишніх акціонерів ПриватБанку недавно програв там пару справ на мільярд доларів. Гарний приклад. Він має стати заразливим. У світлі тих самих горезвісних 3,5 тис. грн на людину.

Яким може бути результат? У кращому разі Україна компенсує частину втрат від націоналізації. Історія з БТА Банком з Казахстану, на націоналізацію якого держава витратила $10 млрд, а потім стягнула з власника $2 млрд, — найкращий приклад. Таким чином, українській державі вдасться отримати частину активів колишніх власників. В Україні це можуть бути феросплавні заводи, Укрнафта, мережі заправок і телеканал 1+1. У світі — гірськолижні курорти в Австрії (Буковель вже можна вважати державним) та нерухомість в Британії.

Хоча слід розуміти, що Україні не потрібні активи. Україні потрібні живі гроші. Немає нічого хорошого в націоналізації. І немає нічого гіршого за зростання державної власності в країні, де існує гостра необхідність в приватизації. І якщо той чи інший актив олігархів перейде у власність держави (якщо перейде), платники податків не отримають компенсацію. Це чиновники отримають в своє управління актив, на якому зможуть приватизувати прибуток і націоналізувати збитки. По-справжньому процес завершиться тоді, коли активи будуть приватизовані і продані на відкритому прозорому конкурентному аукціоні.

Але це питання не завтрашнього дня: гра має бути довга. І процес буде тривалим.