Гроші на воду

М істо Чортків зразка 2014 року. Сюди, на батьківщину, після завершення Революції гідності повернулися два підприємця — рідні брати Євген та Іван Куни, власники інжинірингової компанії Interproject. На гребені хвилі активності громадських рухів і волонтерства брати вирішили допомагати рідному місту у вирішенні критично важливої ​​проблеми — з водою.

Тоді в Чорткові вода подавалася у будинки двічі на добу, була брудною, оскільки йшла з річки, куди зливаються всі нечистоти міста й округи. Брати розробили інженерне рішення і план дій для місцевої влади, яка сьогодні вже наближається до вирішення цього завдання.

"Я думаю, що до чистої води їм ще років п'ять, — прогнозує Євген Кун. — Але 50% очищення вони отримають вже наступного року".

Порив братів у результаті переріс у новий напрям бізнесу. Тепер Interproject крім свого аграрного спрямування, відкрив напрямок у розробці проектів із реконструкції комунального господарства. Зараз компанія виграла тендер ЮНІСЕФ, який фінансує комунальні роботи на сході України, в зоні, що постраждала від бойових дій.

А найбільш зразково-показовий портфель Interproject знаходиться у Житомирі, де значна частина водних відходів витікає у ґрунт, отруюючи життєво важливі ресурси. Приблизно така ж біда і з очисними спорудами. Щоб впоратися із ситуацією, місту потрібно знайти приблизно 20 млрд грн — сім своїх річних бюджетів.

На рішення житомирської проблеми кредит у $39,9 млн виділив Світовий банк. Це 6% від потреб. Але і для цього місту довелося заручитися державними гарантіями від Мінфіну, закласти витрати у тариф на найближчі 20 років і чекати обіцяного.

Якщо все йтиме відповідно до планів, Кун і його команда розраховують, що за три-чотири роки в Житомирі буде зразково-показовий за українськими мірками водогін.

"Технологічних проблем взагалі немає, — запевняє підприємець. — Проблема в грошах. І друга проблема — час".

На прохання НВ Слободянюк-Монтавон зібрала інформацію про найбільших міжнародних донорів, які фінансують порятунок українського водопостачання. Свіжий і показовий приклад European Investment Bank. У жовтні він виділив Миколаївському водоканалу 5,1 млн євро. До вже існуючих 18,7 млн ​​євро — це критично важлива грошова ін'єкція для екологічно нестерильного регіону України. Всього ж EIB витратив 400 млн євро на всі інфраструктурні діри України.

Слободянюк-Монтавон вважає за важливе відзначити, що проект у Миколаєві реалізується німецьким агентством Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit і спрямований на інформування населення про необхідність дбайливого ставлення до водних ресурсів у цьому маловодному регіоні.

"Вони зацікавлені в проектах, мета яких — доступ до питної води", — підсумовує експерт.

Якщо назвати ще трьох рекордсменів із фінансування української води, то список буде виглядати так: №1 — Японське агентство міжнародного співробітництва, вклали $1 млрд у Київводоканал; №2 — Всесвітній банк, який направив $291,5 мільйонів на підтримку 11 водоканалів України; Європейський банк реконструкції та розвитку, який інвестував $35,4 млн у Львівводоканал.

Втім, у Євгена Куна грандіозні очікування, що в галузь скоро прийдуть великі інвестиції від профільних і портфельних капіталістів. Ось чому його компанія прагне зайняти нішу, куди от-от увірвуться гроші. "Якщо взяти, що ми рухаємося до Європи, то в Європі цей ринок є, і ми думаємо, що посприяємо, щоб він з'явився і в нас", — робить висновок підприємець.