Гідні незалежності

В же за 10 днів капела, одягнена як із голочки, стояла на сцені найбільшого в Празі Національного театру.

Зал, розрахований на тисячу глядачів, був переповнений.

Починаючи з Праги Кошиць відкривав кожен концерт гімном приймаючої країни і національним — Ще не вмерла. Це одразу викликало приязнь глядачів до артистів.

Головний авторитет тодішньої чеської музичної критики професор Зденек Неєдли відгукнувся про виступ капели статтею в журналі Smetana: "Мав приїхати український диригент і заспівати нам Kde domov můj? [нинішній гімн Чехії], щоб показати, з яким смаком і багатством можна виконувати цю пісню".

Після місячного турне Чехією український хор прибув до Відня.

Стояла середина літа, мертвий сезон. Столиця переможеної в Першій світовій війні імперії впала в депресію. Але в серпні 1919-го журнал Musica Divina захоплено написав після концертів хору Кошиця: "Культурна зрілість України має стати для світу легітимізацією її політичної незалежності".

ОСЬ ВАМ: Шарж Сергія Судейкіна на імпресаріо Макса Рабінова, який
просував український хор у США. Фото: ЦДАВОВ

У вересні капела готувалася до турне Швейцарією, а Петлюра написав Михайлу Тишкевичу, представнику своєї місії у Франції: "Подбайте, щоб Українська республіканська капела змогла приїхати до Парижа для представлення багатства української пісенної творчості. У Чехії вони викликали фурор і багатьох москвофілів перетворили на українців. Певен, що в Європі немає чогось подібного. Можливо, перебування у Парижі прочистить атмосферу упередження [до України]".

Уже в листопаді український хор підкорив публіку паризького концертного залу Gaveau. Історик Шарль Сеньобос, професор Сорбонни, тоді зауважив: "Жодна пропаганда не може бути ефективнішою за [цей виступ] для визнання української нації".

Після Франції капела побувала в Бельгії та Голландії. Концерт у Брюсселі відвідала навіть королева Єлизавета Баварська. У книзі відгуків вона написала: "Мої всі симпатії на боці вашого народу".