Питання де і як проводити головні політичні дебати на виборах президента України показало правоту редакційної політики суспільного мовника під керівництвом Зураба Аласанії.
Безумовно, мала місце зайва відстороненість у висвітленні офіційних і партійних подій. Не було нав’язливого показу топ-персон на офіційних заходах, «говорящих голів» політичних постатей, які не сходили з поблажливих до них олігархічних каналів. Нарешті, не виходило знайти збалансовану пропорцію між необхідністю висвітлювати масові заходи, включно зі святково-політичними та релігійними подіями, та уникати зайвого фокусу на їх політичних провідниках.
Я би назвав це вимушеною обережністю та вірним острахом політизації, що є неприпустимою для справді всезагального суспільного медіа. Вимушеною великою мірою внаслідок досить скрутних умов нестачі фінансування, аби творчо запустити популярні й навіть популістські програми для хоча б початкової конкуренції з «жирними» підзвітними колегами з найрейтинговіших ЗМІ. Просто необхідною, щоб в результаті прийти до фінішу визнання власної політики найбільш правильною — до проведення головних дебатів про історичний вибір нації на вільній території незалежності. Території, що була відстояна передусім свободолюбним поводженням Зураба.
Я можу зрозуміти змішані відчуття представників істеблішменту та солідних представників громадянського суспільства, коли вони бачать наче несерйозну фігуру мотоцикліста. Не важко передбачити їх нерозуміння вільної людини у невільній ситуації наскрізного служіння комусь. І, звісно, я не скидаю з терезів можливе поєднання свободолюбства з легковажністю.
Все це так. Але не забуваймо, що застій і монолітна серйозність системи, що пручається чесним відповідям на критику з боку громадськості, є рідними братами одне одному. Суспільний мовник за визначенням не може бути їхнім родичом. Суспільний мовник — і за походженням, і за народженням та втіленням ідеї суспільного мовлення — є дитиною відкритого, демократичного суспільства, що швидко дорослішає.
Необхідність дебатів ясно продемонструвала правоту політики мовлення, яку проводило і проводить Суспільне. І, водночас, безумовно ситуативне та політичне рішення Наглядової ради НСТУ вказало на її невідповідність завданням і духу часу.
Та частина громадськості Наглядової ради НСТУ, що підтримала рішення про відсторонення Зураба від посади, failed.
Помилку слід визнати і виправити.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени