Коломойський, Трамп і лайкозалежність. Про що Зеленський розповів в інтерв'ю The New Yorker

У ній серед іншого глава держави розповідає про рішення піти у політику, коментує скандал навколо розмови з президентом США Дональдом Трампом і відносини з олігархом Ігорем Коломойським. НВ наводить короткий переказ статті журналіста Джошуа Яффа Президент України, який обіцяє новий стиль політики, потрапляє в трясовину Трампа.

За сто днів президентства Зеленський не приділив достатньо часу, щоб пояснити, як саме він планує здійснити запропоновані ним раніше реформи, включаючи боротьбу з олігархією і переговори про припинення п’ятирічної війни з підтримуваними Росією сепаратистами на Донбасі, під час якої загинули більше десяти тисяч людей.

Його перші кроки були символічними. Він скоротив роздутий президентський автопарк до двох автомобілів без спецсигналів — мінімуму, який дозволила йому його охорона, і натякнув, що може перемістити Адміністрацію президента з будівлі сталінської епохи на вулиці Банковій у більш спокійне місце.

У День Незалежності Зеленський замінив традиційний радянський військовий парад за участю солдатів, танків і ракетних пускових установок, який він назвав «помпезним і дорогим», на Марш гідності за участю шкільних вчителів, лікарів, соціальних працівників і спортсменів.

Адміністрація президента так і не переїхала з Банкової. Але за нового президента в ній дозволили ходити в шортах. Новий прем'єр-міністр Олексій Гончарук, тридцятип’ятирічний адвокат, одного разу приїхав на роботу на самокаті. У перші дні перебування на посаді Зеленський запропонував почесній варті, яка традиційно щоранку зустрічає президента біля дверей його канцелярії вигуком «Добрий день, пане президенте! Бажаємо здоров’я! «, натомість просто тихо сказати «Доброго ранку».

Я зустрівся із Зеленським через кілька днів після Маршу гідності в президентському кабінеті. Він займає весь четвертий поверх будівлі Адміністрації з низкою коридорів, прийомними з позолотою і паркетною підлогою. Президент привітав мене в своєму кабінеті, який виглядає так само, як за Віктора Януковича, диктатора-клептократа, відомого своїм несмаком. Напівколони виконані із зеленого мармуру, а підлога покрита яскравими жовтими та червоними килимами.

Похід у велику політику

Сідаючи навпроти мене у велике шкіряне крісло, Зеленський змовницьки посміхнувся. «Це не місце для нормальної людини. Ці стіни наповнені символікою останніх тридцяти років «, — сказав він, зморщивши ніс від відрази.

Я запитав Зеленського, як кар'єра в сфері розваг підготувала його до політики. «Глядач любить в акторі почуття людяності - звісно, я ним користуюся. Для мене це дуже легко, тому що я залишаюся собою», — зазначив він.

Акторство дало йому ще один урок: «Політика — це як погане кіно: люди переграють, занадто далеко заходять. Коли я розмовляю з політиками, я бачу це по виразах їхніх облич, по їхніх очах, по тому, як вони щурятся. Я дивлюся на це як продюсер. Бачачи ту чи іншу сцену на моніторі, часто хочеться прокричати: «Стоп, вистачить, на це неможливо дивитися! Ніхто не повірить у це».

Зеленський ділиться першими враженнями про життя на Заході: «Я подорожував Америкою і всією Європою. І я не розумів, чому у Франції або Німеччині, гуляючи вулицями, можна побачити, як вранці бабусі сидять у кафе і п’ють каву. Чому цього немає в моїй країні?»

Зеленський сказав мені, що його рішення зайнятися політикою було результатом нав’язливої ідеї, що йому потрібно щось зробити, щоб допомогти перетворити свою країну:

«Я почав висміювати політиків, пародіювати їх і показувати, яку саме Україну я би хотів бачити. А потім вийшов цей серіал (Слуга народу — ред.), в якому я міг зіграти такого президента. Ок, я не міг бути президентом, але я зміг зіграти його, і в якийсь момент я зрозумів, що є шанс. Ці почуття накопичувалися в мені так, що стали переливатися через край, і це збіглося з тим, що накопичувалося і поширювалося серед українського народу».

Будучи главою Кварталу 95, Зеленський стикався з бюрократичною тяганиною, яка свідчила про більш широкі проблеми: «Було важко зареєструвати мій бізнес. Мені було важко платити податки. Було складно захистити мою інтелектуальну власність. Труднощі були в усьому».

Щоб допомогти українському бізнесу, він зрозумів: «Мені потрібен політичний інструмент». Так Зеленський вирішив створити політичну партію Слуга народу.

У лютому 2019 року після зустрічі Зеленського з європейськими послами в Києві з’явилися чутки про те, що їм не по собі від його кандидатури на пост президента. Європейський дипломат сказав мені, що Зеленський був «дуже уважним слухачем», але говорив «дуже узагальнено і не міг відповісти на прості політичні питання». Він залишив жахливе враження.

Скандальна розмова з Трампом

На сьогодні в діяльності Зеленського найбільша увага прикута до телефонної розмови з президентом США Дональдом Трампом 25 липня, короткий виклад якої Білий дім оприлюднив наприкінці вересня у відповідь на скаргу інформаторів. У ній зазначалося, що під час розмови американський лідер «прагнув чинити тиск на українського лідера, щоб він вчинив дії, що сприяють переобранню Трампа в 2020 році», зокрема просив Зеленського провести розслідування щодо члена ради директорів української газової компанії Burisma Хантера Байдена, сина Джо Байдена.

Під час моєї зустрічі із Зеленським у серпні він говорив про заморожену військову допомогу (нібито важель тиску США на Україну — ред.) як про технічне питання. Але його явно щось турбувало. «Є деякі труднощі, — говорив Зеленський. — Це складна історія, яка почалася дуже давно. Великі імперії завжди використовували невеликі країни в своїх власних інтересах. Але в цій політичній шаховій грі я не дозволю Україні бути пішаком».

Зеленський і його радники, мало хто з яких мав досвід роботи в галузі міжнародної дипломатії, провели більшу частину літа в пошуках виходу з цього скрутного становища. Західний дипломат в Києві описав мені характер своїх бесід з адміністрацією Зеленського: «Українці запитували нас: „Чи є людина, з якою ми можемо поговорити в США?“. Вони шукали чарівне рішення, людину, яка може все виправити». Радник Зеленського з питань політики сказав: «Ми намагалися не засмучувати Трампа, хоча ми знали, що не можемо вирішити це питання таким чином, щоб задовольнити всіх».

Зеленський може виявитися в скрутному становищі, якщо під час розслідування про імпічмент Конгрес попросить заслухати українських офіційних осіб або отримати доступ до їхніх документів. Політичний радник Зеленського каже: «Це схоже на те, як поліцейський підходить до вас у Америці і каже: «Все, що ви говорите, може бути використано проти вас».

Відносини з Коломойським

Незважаючи на всі зусилля Зеленського по боротьбі з корумпованим режимом минулого, він близький до олігарха Ігоря Коломойського. Їхні стосунки викликають все більшу стурбованість. Можливо, президенту потрібно буде дистанціюватися від людини, яка допомогла йому здобути славу.

Під час нашої розмови Зеленський наполягав на тому, що він не буде надавати Коломойському ніяких особливих привілеїв і що він буде схиляти його, так само як і інших олігархів, витрачати значну частину своїх статків на соціальні та інфраструктурні проекти. Один олігарх вже заплатив за парк машин швидкої допомоги, а інший надав нові квартири сім'ям українських військовослужбовців.

За словами Зеленського кожному з них він говорить: «Послухай, приятель, минуле вже не повернеться. Прийшов час віддати більшу частину ваших грошей на соціальні проекти і реконструкції Донбасу».

Зеленський наполягав на тому, що він не боїться образити Коломойського або втратити підтримку телеканалу 1+1: «Якщо після цього канал обернеться проти мене — що ж, тоді ми зрозуміємо, що він не хоче жити по-іншому».

Зеленський сказав, що він не питав і не отримував жодних порад від Коломойського, а Коломойський сказав, що ніхто з адміністрації Зеленського не обговорював з ним майбутнє ПриватБанку і не пропонував ніяких угод.

«Але якби вони думали в цьому напрямку, це було б розумно з їхнього боку», — сказав олігарх.

Лайкозалежність

Колишній консультант з комунікацій команди Зеленського припустив, що однією з найслабших сторін президента є його лайкозалежність — прихильність до переважного схвалення, яке він отримав у соціальних мережах.

Однак багато перспективних реформ, такі як фінансово необхідний захід підвищення внутрішніх цін на газ для населення, є непопулярними.

У розмові зі мною Зеленський визнав: «Більшості людей подобалося те, що я робив раніше. Але на посаді президента, будучи об'єктом завищених очікувань, ви можете досить болісно впасти. Занепокоєння і дискомфорт не вплинуть на мої рішення. Я зберігаю все це в глибині душі».