Сі блискуче грав Трампом, заговорюючи його лестощами, пропозиціями про короткострокові торгові поступки і відводячи від теми про реальні структурні дисбаланси в торгівлі з КНР. Сі націлений на свій приз – зробити Китай знову великим. У Трампа та ж мета, тільки з США, але він при цьому розхвалює кожну незначну перемогу як історичну і йде в будь-яку сторону, яка може привести його до швидкого прибутку.
Трамп просто не знає, що робить, у нього немає стратегії. На відміну від Сі, Трамп не думав про важливі питання, з яких починає свій день ефективний лідер: "В якому світі я живу? Які головні тренди в цьому світі? І як мені вести свою країну так, щоб громадяни отримали максимум від цих трендів і уникли гіршого".
В якому світі ми живемо? У тому, в якому проходимо через три "зміни клімату" одночасно.
Нас чекають зміни самого клімату: постійно збільшується кількість руйнівних погодних явищ і прогресує деградація екосистем.
Ми проходимо через зміни в "кліматі" глобалізації: від взаємопов'язаного світу до взаємозалежного; від світу стін, де люди багатіють, накопичуючи ресурси, до світу мереж, коли люди процвітають, єднаючись навколо ідей, торгівлі, інновацій та освіти.
В якому світі ми живемо? У тому, в якому проходимо через три "зміни клімату" одночасноІ, нарешті, ми проходимо через зміни "клімату" технологій і роботи: машини набули всіх п'яти почуттів і завдяки big data і штучному інтелекту, кожна компанія може тепер аналізувати, оптимізувати, прогнозувати, налаштовувати, оцифровувати і автоматизувати все більше робочих місць, продуктів і послуг. І ці компанії не зачахнуть.
Отже, як реагує Китай? Щоб впоратися зі зміною клімату, він активно інвестує в чисту електроенергію і електромобілі, оскільки його власним громадянам скоро нічим буде дихати, до того ж у світі, де до 2030 року стане на мільярд більше людей, чиста енергетика, транспорт і енергоефективність будуть новими світовими індустріями. Інакше нічим буде дихати всім нам.
У відповідь на взаємозалежний світ Китай посилює торговельні зв'язки з усіма азійськими ринками, що швидко зростають, відповідно до свого проекту " Один пояс і один шлях", при цьому жорстко контролюючи власний ринок. Я називаю це "глобалізація для мене, але не для тебе".
Використовуючи глобалізацію, Китай оподатковує 25% тариф на імпортні автомобілі (тоді як у США цей показник лише 2,5%), і компаніям, що бажають отримати доступ на величезний китайський ринок, дозволяє володіти лише 50% спільного підприємства.
У питанні технологій Китай приступив до реалізації плану "Зроблено в Китаї 2025", на який витрачаються державні гроші і проводяться дослідження з комерціалізації 10 стратегічних галузей. Разом з тим країна регулює наявний ринок і з легкістю запозичує чужі напрацювання, щоб ці галузі швидше розвивалися. Сюди входять електромобілі, нові матеріали, штучний інтелект, інтегральні схеми, біофармацевтика, квантові обчислення, мобільний зв'язок 5G і робототехніка.
А що Трамп? На зміни клімату він відповідає підтримкою вугільної промисловості, призначає тих, хто заперечує зміни клімату, на всі ключові пости в сфері захисту навколишнього середовища. Якщо в Китаї всім заправляють інженери, то у Трампа навіть немає радника з наукових питань. Він відмовляється призначити главу підрозділу з науки і технологій, яке, як повідомляє Newsweek, "залишається без начальника найдовше з 1976 року".
Що стосується питань глобалізації: Трамп розірвав Транстихоокеанське партнерство, що дозволяло йому керувати блоком з 12 країн (без Китаю), побудованому на американських інтересах і цінностях, і обійти 18 тисяч тарифів для американського експорту.
До речі, 11 інших країн партнерства намагаються створити власну зону вільної торгівлі – без США. Тож через десятки років спроб Америки відкрити всі їхні ринки, вони збираються відкрити їх без американської участі. Дякую, пане Трампе, тепер ці держави будуть уразливі перед китайським тиском, а наша присутність скоротиться.
Що стосується змін клімату технологій, Трамп просуває податковий законопроект, заснований на відсутності аналізу нових технологій і тому, як вони можуть реформувати податкове законодавство країни, щоб отримувати більше інвестицій в технології. Фактично, законопроект скасовує податковий кредит у розмірі $7,500 на електромобілі; скорочує життєво важливі для проектів з вітрової енергетики податкові кредити; оподатковує фонд пожертвувань найбагатших американських коледжів – наші наукові та інженерні скарби. Ці фонди коледжі використовують для фінансування досліджень і збільшення стипендій для найбільш нужденних студентів.
"Від цього постраждає одна з найбільших коштовностей Америки" – вищі навчальні заклади. Так мені сказав президент Гарварду Дрю Фауст. І це робиться, в основному, для того, щоб скоротити податки для багатих.
Більше того, в той час, як дороги і рейки Китаю все більше нагадують Джетсонів, американські все частіше змушують згадати Флінтстоунів. Американська асоціація органів транспорту скаржилася в листі від 9 листопада лідерам Палати представників, що їхній податковий законопроект (заради того, щоб отримати більше грошей і знизити корпоративні податки) "вносить істотні зміни в деякі механізми фінансування транспортної системи, засновані на федеральному фінансуванні". Зокрема, "запропонована відмова від безподаткових облігацій для фінансування приватної підприємницької діяльності", які служать "важливим засобом фінансування інфраструктури, що залучає приватний сектор до інвестування у... великі транспортні проекти по всій країні".
Таким чином китайці йдуть за вітром змін, а Трамп робить ставку на свою інтуїцію і хапається на податкові пільги. Не дивно. Коли ви не знаєте, куди збираєтеся, будь-які податкові пільги приведуть вас туди, будь-яка заміна програми охорони здоров'я, будь-яка стіна, торговельні концесії – приведуть вас туди.
Особисто я не вважаю, що промислова політика Китаю в форматі "зверху вниз" зробить його врешті-решт великим. У нього з'явився величезний внутрішній борг, пов'язаний з державними підприємствами і бульбашками в сфері нерухомості. Насправді, я впевнений, що американська економічна система краща за китайську – теоретично.
Але Китай, з його здатністю зосереджуватися, отримує 90% від своєї менш розвиненою системи, що дозволило країні швидко подолати великий шлях. А США, які дуже погано можуть на чомусь зосередитися, отримують 50% від своєї кращої системи. Якщо так триватиме, це вплине на баланс сил.
Тепер ви знаєте, чому китайці були такі раді влаштувати Трампові вечірку.
Новий час володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал опубліковано на The New York Times
Новий Час запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Думки Нового Часу