Яким має бути перехідне правосуддя в Україні та закон про амністію? Хто може отримати прощення, кого в жодному випадку неприпустимо амністувати, і хто має нести відповідальність за злочини військові та проти людяності? Висловила свою позицію під час експертного обговорення у Верховній Раді.
Країна в очікуванні 9 грудня, зустрічі в нормандському форматі. Є чіткі передчуття, що ключовими там будуть не теми безпеки чи заручники, а що Україну примушуватимуть до політичного блоку в московській редакції, закону про амністію і безтерміновий особливий статус. Такі важкі та чутливі закони апріорі не можна приймати без політичної та суспільної дискусії, в турборежимі. Натомість жодного обговорення поки що не відбувається навіть в Раді.
Мене бентежить, що в риториці влади на перше місце виходить слово «прощення», начебто це Україна напала на Україну. Мені, в контексті перехідного правосуддя й соціального діалогу, ближче досягнення справедливості та відповідальності. Перехідне правосуддя зав’язане на виборах і роззброєнні. Демілітаризація і роззброєння мають бути передумовами амністії. Як і чітке визначення, хто і за які злочини може потрапити під амністію, хто — ні та нестиме кримінальну відповідальність.
Ми повинні створити єдиний реєстр жертв війни. Передумовою амністії має бути визнання провини, роззброєння, виплата репарацій і компенсацій жертвам, у тому числі з боку тих, хто «розкаявся». Особливої уваги потребує проблема сексуального насильства в зоні війни — я за посилення відповідальності за такі злочини.
Держава і відповідні слідчі органи повинні більш чітко координувати дії по розслідуванню злочинів і фіксації фактів, збору доказової бази. Бо саме сильна і достовірна доказова база є ключовим фактором судових рішень в Україні та підготовки консолідованого позову до міжнародних судів.
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ