Несподіваний поворот. Як ChatGPT змінить спілкування між людьми

але ще й для того, щоб виявити у спілкуванні свою індивідуальність. Саме ці прояви унікальності у спілкуванні роблять справжній діалог непередбачуваним і глибоко людським.

Ми хотіли зіставити те, як спілкуються люди, з тим, як це робить ШІ. Для цього ми порівняли 240 телефонних розмов між членами китайської сім'ї з діалогами, змодельованими ChatGPT за тих самих контекстних умов, використавши статистичну модель для виявлення закономірностей у сотнях реплік.

Щоб відобразити у своєму дослідженні властиву людям унікальність, ми зосередилися головним чином на трьох рівнях бесіди між людьми. Один із них — «діалогічний резонанс», повторне використання співрозмовниками висловлювань одне одного. Наприклад, коли співрозмовник А каже: «Ти ніколи мені не телефонуєш», співрозмовник Б може відповісти: «Це ти мені ніколи не телефонуєш».

Ще одним чинником була «рекомбінантна креативність». Тут мається на увазі винахід способів перетворити те, що щойно сказав співрозмовник. Наприклад, співрозмовник А може запитати: «Усе гаразд?», — на що співрозмовник Б відповість: «Усе приголомшливо». Структура залишається незмінною, проте прикметник замінюється — із застосуванням творчого підходу та унікальним для даного спілкування чином.

Останнім фактором, який ми включили в дослідження, було «підтвердження релевантності»: прояв інтересу та поваги до точки зору співрозмовника, наприклад: «А це, до речі, цікаве зауваження…» або «Так, гарна думка…».

Що ми виявили

ChatGPT продемонстрував чудові результати — навіть занадто чудові — у тому, що стосується демонстрації залученості. Він часто підтакував і запевняв, що візьме до відома сказане співрозмовником — навіть частіше, ніж це роблять люди. Але він відставав у двох вирішальних аспектах.

По-перше, лексичне розмаїття реплік ChatGPT було набагато нижчим, ніж у людської мови. У тих випадках, коли люди варіювали слова і вирази, ШІ використовував одні й ті самі.

ChatGPT спростив людські діалоги, замінивши їх сухим шаблоном

Ще важливіше те, що в діалогах, згенерованих ШІ, ми помітили багато стереотипних висловлювань. Коли ChatGPT імітував поради або прохання, він за замовчуванням використовував передбачувані рекомендації в батьківському стилі, наприклад, «Бережи себе» і «Не переймайся занадто».

Реальні батьки поводилися інакше: їхня мова була сумішшю пояснень, відмов, жартів, сарказму і навіть, часом, нечемних висловлювань. Згідно з нашими даними набагато людянішим способом проявити турботу про здоров’я доньки-студентки були б не прямі вказівки, а натяки — наприклад, мати запитувала: «Заради бога, скажи, навіщо тобі одразу дві роботи?», маючи на увазі, що донька вигорить, якщо продовжить так навантажувати себе.

Словом, у контексті нашого дослідження, ChatGPT статистично спростив людські діалоги, замінивши їх відточеним, правдоподібним, але по суті досить сухим шаблоном.

Чому це важливо

На перший погляд вивіреність ChatGPT здається його сильною стороною. Вона забезпечує надійність і передбачуваність системи. Однак саме ці якості роблять її і менш людяною. Реальні люди уникають повторень. Кліше викликають у них відторгнення. Вони вибудовують розмови у власному впізнаваному стилі.

Саме цим і визначається в спілкуванні унікальна ідентичність — те, як ми хочемо, щоб нас сприймали інші. Є слова, вирази та інтонації, які ви ніколи не станете використовувати, і не обов’язково через те, що це звучало б неввічливо, а й через те, що вони не відповідають вашій сутності або тому, яке враження ви хотіли б справити.

Більшість людей однозначно воліли б уникнути звинувачень у тому, що вони «нудні». У знаменитому романі Патриції Хайсміт Талановитий містер Ріплі причиною смерті американського плейбоя Діка Грінліфа фактично стає те, що він саме так охарактеризував свого друга Тома Ріплі. Вибудовуючи розмову, ми не просто обираємо відповідний спосіб спілкування, а й дотримуємося стратегії, яка дає нам змогу віднайти своє місце в суспільстві та кожною бесідою формувати свою унікальну ідентичність.

Цей розрив важливий у всіх сенсах. Якщо ШІ не здатен вловити унікальність людської взаємодії, є ризик, що він зміцнить стереотипи про те, як людям слід говорити, замість того щоб відображати те, як вони говорять насправді. Ще тривожніше те, що це може сприяти появі нової процедурної ідеології спілкування, згідно з якою розмови зведуться до залучених, але не оригінальних, функціональних, але збіднених інструментів співпраці.

Отримані нами результати показують, що ШІ чудово справляється з моделюванням нормативних моделей діалогу — тих, що часто використовуються в мовленні та відповідають загальноприйнятим канонам. Але йому бракує своєрідності та непередбачуваності — невіддільних елементів творчості, гумору та справжнього людського спілкування.

Небезпека не тільки в тім, що ШІ звучить вкрай правдоподібно. Вона ще й у тому, що з часом люди можуть почати наслідувати його стиль, і стереотипна поведінка ШІ може почати перекроювати норми людського спілкування.

У довгостроковій перспективі ми можемо виявити, що «вчимося» у ШІ вести розмову, поступово позбавляючи своє мовлення креативності та унікальності. По суті, бесіда має не тільки практичне значення. Це ще й спільне формування сенсу і соціальної ідентичності за допомогою інновацій та екстравагантності, — і навіть більшою мірою, ніж ми усвідомлюємо.

І якщо припустити, що ШІ не вдасться подолати цю проблему, на карту виявиться поставлено не тільки те, чи зможе він спілкуватися як людина, а й те, чи будемо ми продовжувати спілкуватися як люди.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут