Часто можна почути: «Мій приятель/приятелька чи знайомий/знайома змінились»,
«Я знав цю людину – але тепер це інша людина…», «Ми разом стояли на Майдані – а тепер…», «Ось цей чи ось ця – випробування владою не пройшов/не пройшла…».
Що це означає? Ситуації людей змінюються? Отримали підвищення? Більші повноваження? Владу? Статус? Лідерство? Чому іноді людину справді не впізнати? З нею щось відбувається?
У влади є різні природи і символи. Гроші або ресурси. Статус: від державної посади до усвідомлення себе експертом-зіркою. Вплив. Можливості. Вони по-різному важливі і по-різному можуть бути «токсичні» чи проявлятись у різних контекстах.
Дослідження в царині нейронауки інформують нас про те, як влада впливає на зв‘язки у нашому мозку і яку поведінку провокує від нас у стані «дефолту». І тому науковці застерігають: наш мозок – це потужний процесор, але у стані дефолту може нам дуже нашкодити. Лише дисципліновано «звіряючи годинники» мозку під впливом влади з нашими переконаннями, цінностями і обов‘язково потужною референтною групою різних точок зору навколо нас, ми можемо ефективно управляти собою і іншими. Бо, як казав Лао Цзи, справжня влада – це у першу чергу володіння собою.
Володіння собою починається з усвідомлення наших цінностей. Тим більше, що під впливом глобалізації і технологій світ проходить через чергові потужні зіткнення цінностей – демократії і авторитаризму, націоналізму і розмаїття, цінностей різних поколінь, статей, брехні і правди, довіри і недовіри, старих і нових цінностей і різних способів реалізації влади.
Який процес здійснення влади і ролі цінностей у ній? Інститут нейролідерства ідентифікує владу, як асиметричний контроль над ресурсами. Влада – це ті ситуації, де хтось приймає рішення, а інші мусять з цим рішенням жити. При цьому дуже важливо пам’ятати, що в одній ситуації особа може мати повну владу, а в іншій відчуватись її заручником.
Що відчуває той, хто владою володіє? Що відбувається у його/її мозку? Чому одних ми пам‘ятаємо як «владу», а інших як великих лідерів?
Перш за все, владою володіє той, кого ми нею наділяємо. Був ризик, що кілька тижнів тому на небосхилі зла світового тероризму могла загорітись ще одна зірка – людини, котра серед білого дня розстріляла десятки людей з мусульманської спільноти у Новій Зеландії. Але прем‘єр-міністерка Нової Зеландії позбавила цю людину такої можливості. Вона сказала: «Він прагнув слави – ми ж ніколи не промовимо його ім‘я». Терорист залишиться безіменним терористом, не стане прикладом для інших, його забудуть, ми пам‘ятатимемо про його жертв, а не нього. Це приклад лідерства з усвідомленням того, як діє влада.
Владою у сучасному світі також володіє той, хто її щиро віддає. Прикладом такої поведінки є папа Франциск. Він відмовився від багатьох атрибутів влади: золото перстенів, золото і парчу папської одежі, діаманти нагрудних хрестів, брендовані (минулий папа, кажуть, носив Prada) туфлі замінив на усе просте і непомітне. Відкрив католицьку церкву для впливу її вірних, уперше продемонстрував, що про біль - такий як насильство - чують і, більше того, починають вирішувати цю проблему. Бо церква - настільки сильна, наскільки сильна її найслабша ланка. Франциск демонструє здатність дивитись далеко уперед і практикувати розподілене лідерство, і взамін отримує популярність серед людства.
Як каже футуролог Боб Йохансен з Інституту майбутнього, у новому світі усе, що може бути розподіленим, буде розподілено. Викликом для лідерів буде здатність об‘єднувати і обнадіювати людей навколо вирішення спільних проблем у світі викликів, які є більшими за нас.
Щоб почати розуміти як діяти у цьому світі дихотомій і розподіленого лідерства – стверджують Джеремі Хайменс та Генрі Тімс, автори книги New Power — варто визнати, що є різні природи влади.
«Стара влада працює як англійською сurrency - валюта. Нею володіють лише вибрані. Коли її отримують, її ревно охороняють. І ті, хто нею володіють – мають її багато, щоб витрачати. Вона закрита, недоступна, залежить від лідера. Владу спускають. Вона захоплює.
Нова влада працює по іншому, вона як потік – a current. Вона належить і проходить через багатьох. Вона відкрита. Доступна. Залежить від рівних собі. Вона поширюється знизу вверх. Вона розчиняється. Як вода чи електрика, вона може іноді бути дуже потужною, коли накопичується і її прориває. Мета з новим типом влади – не захоплювати її, а направляти.»
Більшість з нас знає, як працює стара влада. Адже надто довго – це саме той спосіб, у який люди просувались по кар’єрній драбинці, політики приходили до влади, змітаючи на своєму шляху інших. Але у світі, де у 2018 вперше офіційно половина світу – онлайн, де так багато людей очікують спільно брати участь в управлінні світом, і постає необхідність направляти владу по-новому.
Для цього потрібно постійно звірятись: як ми думаємо про світ? На що краще реагує наша свідомість і звички? Чи віримо ми в експертизу і довіряємо ієрархії та контролю, віддаючи перевагу «сильній руці» президента чи «німбу» експерта? Чи здається нам змагальність чи «візантійщина» – як найкращий спосіб приймати рішення чи розвивати людей?
Чи ми думаємо про шлях «нової влади» в нашій країні, суспільстві, компаніях і організаціях – де співпраця, мудрість команди чи спільноти (не однієї особи) та відкритість є важливими? Ми звикли download наші ідеї на інших? Чи наше лідерство базується на тому, що ми контролюємо усе чи направляємо інших контролювати потрібні ділянки відповідальності на шляху до успіху?
Відповіді на ці ціннісні запитання дають нам можливість зрозуміти, де ми - на шляху від старих до нових цінностей. Але крім цього дуже корисно знати більше про пастки влади, що влада робить з нашим мозком, навіть з новими цінностями.
Влада активує ті частини мозку - так звану систему поведінкових реакцій які дозволяють нам досягати наших цілей. Це зв’язки і контакти, які підживлюються допаміном, і коли відбувається активація – то відключаються або притуплюються ті контакти, які відповідають за наше функціонування в рамках правил, чи норм, чи ті, котрі примушують нас думати про те, як наші дії впливають на інших. І тоді проявляється один із можливих побічних ефектів – переставати бачити «людей» і бачити в них «інструменти для реалізації влади».
Мозок також підсилює ті зв’язки при відчутті влади, які дозволяють нам ризикувати, і притупляє ті, які відповідають за наше усвідомлення потенційних довгострокових чи негативних наслідків наших дій на інших людей. Це коли «звичайні» люди задають запитання: «ну як вони могли цього не передбачити?» чи чому не прийняли далекоглядніші рішення. Просто зв’язки у мозку моделюються так, що усі ризики нам здаються менш важливими, коли ми почуваємось при владі, коли думаємо, що контролюємо ситуацію.
Балансувати це можна лише з позиції усвідомлення нових основ лідерства 21го сторіччя:
- зберігати ясність цінностей, але не бути (само)впевненим у жодній позиції
- майбутнє передбачити неможливо, то ж важливо зберігати смиренність і гумор у кожній ситуації
- усвідомлювати, що кожна влада має ефект стишувати голоси навіть друзів і особливо підлеглих
- тому, так критично практикувати розумове контрастування - відповіді на запитання самому собі і спілкування з референтною групою «незгідних» серед друзів і підлеглих у нашому середовищі. У брейнштормах, зустрічах, практиці лідерства лише здатність говорити останнім і таким чином «чути інших» може врятувати від гігантських сліпих плям, які біологічно створює відчуття влади.
Є відома фраза про те, що «влада корумпує» - але правильніше було би сказати «влада проявляє», «відкриває» справжні бажання, справжні цілі людини. Ми їх частіше бачимо у лідерів через прояви їх влади ніж у тих людей, які є безвладними. Іноді це тому, що ми просто не маємо можливостей дізнатись про внутрішні бажання і цілі непублічних звичайних людей.
І це дуже важливо, щоб ми не плутали владу зі »злом» чи чимось поганим. Влада насправді має багато проявів, котрі є корисними. Коли люди і їх розвиток - стають ціллю лідерів. Коли лідер з владою зберігає ті якості, котрі привели її до неї - здатність бачити різні перспективи, дисципліну до досягнення цілей, і просоціальність. Перефразовуючи Владику Бориса Гудзяка, «лідер – не той, хто сам піднявся на Еверест, а той, хто допоміг піднятись іншим.» Я щиро бажаю, щоб ті, хто претендують на будь-яку владу у нашій країні чи світі, це краще усвідомлювали. Тоді це буде ще значно кращий світ.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени