«Я тихенько зараз у ліс піду». Чим більше приховували злочин, тим більше слідів залишалося — детектив НАБУ про корупційну справу Трухіна

— Я прямо не можу відповісти вам на це запитання, ми оперуємо фактами. Ми говоримо про той факт, що це кримінальне провадження є, таке журналістське розслідування відбулося; факт, який був зафіксований патрульними поліцейськими на місці дорожньо-транспортної пригоди, став відомий і знайшов своє відображення, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом. І це добре.

Чи можете ви уявити, щоб таке кримінальне провадження взагалі існувало до 2014 року, до подій Революції гідності? Я такого уявити не можу. Зараз це дійсність. Ця особа притягнута до кримінальної відповідальності.

Досягнення, які були під час Революції гідності, — це чесна патрульна поліція. Це конкретні «плоди», які ми маємо цінувати та берегти. У нас є вільна преса, яка, не важливо, з яких джерел, але отримала цю інформацію, опублікувала її. Ми належним чином відреагували. Це найважливіше у цій справі.

— Я чув, що іноді буцімто журналісти заважають, коли щось таке публікують, а справа вже розслідується. Таким чином наче щось може зірватися. Журналісти більше допомагають чи заважають?

— Хочу сказати спочатку про себе: мені журналісти не заважали, сподіваюся, заважати не будуть. Напевно, це від кожної особи залежить, від її особистої оцінки ролі журналістики в нашому суспільстві. Тому я вважаю, що мені не заважає.

Хочу підтримати вашу попередню тезу і сказати, що будь-які додаткові дії, які сторона захисту вживала тоді (йдеться про приховування згадки про нардепа у ЗМІ — ред.), вони лише навпаки залишали більше слідів того, що хтось хотів приховати цю подію. А для нас чим більше слідів, тим краще.

І хочу також сказати, що в подальшому ці сліди намагалися стерти. Але чим більше таких намагань і спроб було, тим більше слідів залишалося. Тому ми знайшли і зафіксували сліди того, що ця подія була (вона була зафіксована належним чином патрульними поліцейськими); того, що хтось не дуже хотів, аби про цю подію знали. Ці всі події були зафіксовані.

— Ви, мабуть, не можете називати ім'я «Олександр Трухін». Чи можете називати ім'я обвинувачуваного, якщо суд уже відбувся?

— Згідно з законом, я маю право назвати його ім'я, тому що це не є таємницею, вже все відбулось. Але я хочу сказати, що згідно з законом, з етичними стандартами поведінки працівників Національного антикорупційного бюро України, я вважаю, що це неетично. Тому що в конкретній ситуації вже крапка поставлена. Людина зазнала покарання. Це було би неправильно щодо нього, його сім'ї, постійно його намагатися якось дискредитувати.

— На кадрах з натільної камери поліцейського багато всього звучить. Російською депутат Трухін говорить: «Мы потом найдемся, я тебя отблагодарю, давай я тихонечко сейчас в лес уйду. Я с Денисом поговорю», — мається на увазі Денис Монастирський, колишній очільник МІністерства внутрішніх справ. І, можливо, кульмінація розмови: «Принеси мне сумку из багажника. Обычная спортивная сумка, там 150 тысяч». З чого починається ваше розслідування? З цих записів, чи з іншого?

— З цих записів. Я ще раз хочу повернутися до Михайла Ткача і Української правди: вони на запит детективів НАБУ дуже оперативно відреагували і надали ці записи.

Потрібно було що встановити? Джерело цих записів і їх оригінальність, що не було жодного монтажу, що це дійсно ті записи з бодікамер поліцейських.

Для цього ми розробили план слідчих дій, який полягав у тому, що потрібно перевірити оригінальність уже наданих нам відеозаписів, і спробувати знайти, отримати ці записи від першоджерела, від патрульної поліції.

За першим пунктом ми призначили судові експертизи в Харківському інституті судових експертиз імені заслуженого професора Бокаріуса. І слід віддати належне судовим експертам, які і в цій, і в багатьох інших справах провели дуже якісні та швидкі експертні дослідження, і підтвердили, що ознак монтажу немає. Вони підтвердили, що конкретні висловлювання і конкретні особи є на аудіо- та відеозаписах. І це були, і вже під час судового розгляду також планувалося використовувати [записи] як одні з основних доказів.

Також було допитано свідків, зокрема патрульних поліцейських, які підтвердили всі події, що відбувалися на відеозапису.

І залишався ще один крок — спробувати віднайти ті ж відеозаписи в патрульній поліції, на серверах, куди завантажуються ці відео. Ми спланували певні слідчі дії, але так сталося, що наш східний сусід напав на нашу країну; і вже було не до того ні нам, ні патрульним поліцейським — усі встали на захист нашої країни.

Після того, як ми повернулися до роботи, це був квітень-травень 2022 року, вирішили продовжити ці слідчі дії і отримати ці відеозаписи від патрульної поліції.

Одразу хочу сказати, що Національне антикорупційне бюро є одним із правоохоронних органів — не над, не під, — ми такі ж, як інші правоохоронні органи, і з усіма будуємо довірливі робочі гарні стосунки. Можу сказати, що на моєму рівні — рівні детектива, слідчого іншого правоохоронного органу — ніколи не було непорозумінь, ми завжди знаходимо якесь порозуміння.

Керуючись цими позиціями, ми запланували лояльні слідчі дії в патрульній поліції, тобто без обшуків, без, як кажуть, маски-шоу, провести тимчасові доступи. І в день, коли ми прийшли з ухвалою про тимчасовий доступ… Це звичайна, стандартна процедура, якої від нас усі очікують. Ми приходимо, спокійна ділова розмова, ось ухвала, будь ласка, дайте нам документи і доступ до серверів, аби ми могли скопіювати відео, яке нас цікавить. Ми залишили цю ухвалу, домовилися про те, що нам будуть надані ці сервери в доступ.

І в домовлений час, коли ми намагалися скопіювати ці відео, з’ясувалося, що носії інформації, сервери, на яких воно повинно було зберігатися, відформатовані. На щастя, у нас є кримінальна лабораторія, в якій працюють детективи-криміналісти.

— Відформатовано — це означає, що у вас немає доступу до цих відео, цих відео немає?

— Відформатовано — означає, що хтось спробував їх назавжди стерти. Є такий [метод] — не просто видалити, а відформатувати, назавжди стерти пам’ять електронного носія інформації.

Однак у нас є кримінальна лабораторія, в якій висококласні спеціалісти, які можуть дати фору, я думаю, не просто у нашій країні чи в Європі, а і у світі. І також обладнання, яке закуплено за кошт Національного антикорупційного бюро України і надано за міжнародною технічною допомогою нашими партнерами. І це обладнання дозволяє відновити цю інформацію.

Ці сервери були скопійовані і відновлена інформація. І наші криміналісти не лише віднайшли те, що саме ці відео, які нам передав Михайло Ткач, були записані на сервер; що саме вони за допомогою програвачів переглядалися, копіювалися, перекопіювалися і в подальшому видалялися, а потім ще форматувалися. Ці всі події нами встановлені, як це все було.

У зв’язку з цим, оскільки це вже є ознаками кримінального правопорушення, яке не підслідне детективам НАБУ, а підслідне іншим органам, тут могли бути задіяні та причетні службові особи правоохоронного органу, ми зареєстрували відповідне кримінальне провадження і передали в Державне бюро розслідувань.

— Той факт, що хтось намагався назавжди стерти ті відео, на яких можна побачити депутата Трухіна, як він пропонує хабар поліцейським, має бути розслідуваний. Ви говорите, що це ДБР. Для того, аби дізнатися, як там щось рухається, ми з ДБР маємо поговорити?

— Так точно.

— Зрозуміло. Інформації щось немає, жодних результатів, але це не до вас питання. Ми багато разів бачимо спроби забрати ту чи іншу справу в НАБУ і передати до іншого правоохоронного органу — чи ДБР, чи СБУ). Зважаючи на те, що все-таки хотіли приховати інцидент із депутатом Трухіним, чи ви відчували тиск на вас? Чи бачили, що цю справу хочуть передати комусь іншому?

— Особисто я і, наскільки я знаю, мої колеги в конкретній справі жодного тиску не відчували. Другої серії Врятувати рядового Райана не було.

— Велике російське вторгнення. Депутат Трухін міг подумати, що, мабуть, уже все, велика трагедія у всій країні, можливо, він вийде сухим із води. Чи він так міг вважати?

— Я не знаю, що він міг вважати. Врешті-решт він є тією людиною, яка зі своєї власної кишені перерахувала на рахунки Сил оборони України шість мільйонів гривень. Тому я не знаю, що він міг вважати чи не вважати.

Відповідаючи на ваше запитання: я жодного тиску не відчував. І думаю, що це заслуга всієї антикорупційної вертикалі чи горизонталі; журналістів, які під пильним оком тримали це кримінальне провадження і продовжували свою діяльність. Я думаю, у них просто не було навіть шансів вплинути. І дуже добре, що вони навіть не спробували цього зробити, бо було би ще гірше.

Спробами протидіяти НАБУ сторона захисту лише погіршує стан підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

— Трухін, говорячи про те, аби йому принесли цю спортивну сумку, говорить про «150 тисяч». І тут питання: 150 тисяч чого? Я думаю, що його адвокати могли говорити, що там 150 тисяч кришечок від пляшок Фанта. Чи це було проблемою? Як ви це розглядали?

— Юридично, згідно з офіційним документом — повідомленням про підозру та обвинувальним актом, було зазначено наступне: 150 тисяч грошових одиниць, без зазначення конкретної грошової одиниці.

Чому ми таким шляхом пішли? Тому що, дійсно, валюта не була зазначена — ні гривня, ні долари, ні євро. Звичайно, ми розуміємо, що в нашій економіці одна з валют дуже поширена — це долар США. У подальшому ми цю нашу гіпотезу застосували вже на практиці, коли визначалася сума, згідно з угодою, яку обвинувачений (уже засуджений), повинен був перерахувати на Сили оборони України.

Однак таке питання дійсно поставало, та було вирішено ось таким чином піти.

— Ви маєте на увазі, що не має значення…

— Не має значення. Тому що навіть, якби це були печиво, шоколадки і все інше, то це також матеріальні цінності, а, згідно з Кримінальним кодексом, це є також неправомірною вигодою. Це будь-яке майно, матеріальні, нематеріальні блага, які передаються, обіцяються, пропонуються за вчинення тих чи інших дій. 150 тисяч шоколадок чи 150 тисяч гривень, чи інша валюта — це все одно є неправомірною вигодою. Як би це комічно не виглядало.

— Чи можете розказати про перший допит?

— Я можу розповісти. Я ще хочу звернути увагу на ті моменти, які не обговорюються в ЗМІ. А саме на роботу патрульних поліцейських. Наскільки вони швидко прибули на місце ДТП, що це був не один екіпаж, а шість і більше. По дорозі зупинилися інші поліцейські, які виконували просто свої робочі функції на цій ділянці. Конвой. Там просто поліцейських була тьма. Всі вони працювали професійно, огородили місце ДТП.

Як швидко вони пропустили трафік? Це був день перед святами. Надали першу невідкладну допомогу. Скільки машин швидкої допомоги приїхало на місце ДТП? Про це потрібно говорити, тому що патрульні поліцейські виконують невидиму роботу, яку ми кожен день не бачимо. Ми бачимо її лише тоді, коли трапляються якісь екстрені ситуації.

І ті самі патрульні поліцейські, коли настала війна, вже надягли бронежилети, [взяли] автомати і також захищали [країну].

Тому це дуже добре, що патрульний поліцейський зголосився дати і показання під час проведення досудового розслідування, і інтерв'ю Українській правді. І інші патрульні поліцейські також сприяли органу досудового розслідування.

Це говорить про те, що патрульна поліція — це вдалі реформи, це надбання Революції гідності. І потрібно також зберегти це і покращити.

— Чи можете розказати про вашу першу зустріч з Олександром Трухіним, тоді ще з підозрюваним?

— Можу розповісти і про першу, і про подальші зустрічі. Ці зустрічі відбувалися під час проведення допитів, вручення документів, проведення інших процесуальних дій.

Хочу сказати, що підозрюваний виконував всі процесуальні, покладені на нього обов’язки. В принципі, якихось негативних дій і протидій слідству не [вчиняв].

— Спортивну сумку вам не пропонував?

— Нам не пропонував. Я думаю, що все б закінчилося для нього швидше.

— Я бачив Трухіна один раз. І тоді він мені здався дуже впевненим в собі чоловіком, який впевнений також і в своїй силі, як впливової людини в країні. Ви побачили якогось іншого Олександра Трухіна?

— Не знаю. Можливо, його підкорив авторитет НАБУ, але своїм авторитетом він на нас не тиснув. І все відбувалося в рамках етичних стандартів — що з його сторони, що зі сторони його захисників.

— Те, що намагалися видалити відео з серверів, чи це також є частиною справи? Чи Трухіна про це запитували?

— Ми це починали вивчати і зареєстрували відповідне кримінальне провадження. Певні дії провели, певні версії у нас є. Однак зараз це кримінальне провадження у провадженні ДБР. Тому мої відповіді на це питання можуть їм зашкодити. Оскільки вони мої колеги, то я би волів утриматися від відповіді на це питання.

— В який момент стало зрозуміло, що Олександр Трухін не буде захищатися? Що в цій справі означає «піти на угоду зі слідством»? Чи це було тому, що не можна було більше заперечувати?

— Ми під час досудового розслідування зібрали достатньо доказів. Ми опитали всіх учасників цих подій. Хто бачив, хто був на місці; що він говорив, як він діяв? Всі ці дії були зафіксовані. У нас був відеозапис. Ми його розібрали не по хвилинах, а по секундах, по мілісекундах. Кожне слово, що воно означало, які були рухи. Тобто сумнівів у нас жодних не залишалося.

І допоки ми розслідували це кримінальне провадження, я так вважаю, що у сторони захисту були якісь сподівання на те, що вони можуть з нами, умовно кажучи, поборотися в суді.

Однак як відбувається? Після повідомлення про підозру, після того, як всі слідчі дії проведені, повідомляється особі про завершення досудового розслідування. І відкриваються матеріали слідства. Ми завершили досудове розслідування і відкрили матеріали слідства.

Я відчував, що з прогресом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позиція сторони захисту змінювалася, змінювалася, змінювалася… І вони ще на стадії ознайомлення з матеріалами почали цікавитися питанням щодо укладення угоди зі слідством.

Однак ніякої конкретики, по-перше, не було. По-друге, я хочу зазначити, що після 24 лютого позиція НАБУ, САП і ВАКС трошки була відкоригована в сторону необхідності не просто покарання застосовувати до особи і відновлювати порушений стан речей, а конкретними діями нам необхідно фінансувати ЗСУ, інші військові потреби. Був змінений вектор — більше до відшкодування шкоди, до фінансових конкретних дій на користь державного бюджету, на користь державних підприємств, на користь державних фондів і так далі.

— А зазвичай по таких справах яке покарання передбачається? Це може бути тюремний строк?

— Там передбачено покарання у вигляді штрафу до 68 тисяч гривень, а також обмеження або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Розуміючи цю перспективу, сторона обвинувачення також розуміла, що все це може закінчитися штрафом. Або ми не знаємо, що могло б відбутися далі.

Я вважаю, що інститут угод — це дуже прогресивна річ. Якщо можна відшкодувати збитки державі, потерпілому; якщо можна полегшити навантаження на судову, слідчу, прокурорську роботу, якщо можна ці вивільнені ресурси скерувати на більш складні злочини; якщо ми розуміємо, що в перспективі ми можемо отримати вирок з покаранням меншим, ніж ми можемо тут і зараз в угоді зі слідством отримати, то для держави більше користі. Дякую, що законодавець придумав такий механізм.

— Чи це складна справа? Чи це умовно легка справа?

— Я можу сказати, що це найлегша справа, яка була в провадженні нашого відділу. Просто вона резонансна в зв’язку із особою обвинувачення.

Щодо того, що хтось може говорити, що Трухін відкупився і так далі. Можна і так це називати. Справа в тому: від кого він відкупився? Він відкупився від державного бюджету і від армії. І дякую, що так. А не як до 2015 року від патрульних поліцейських.

Тобто патрульна поліція гроші не взяла, НАБУ гроші не взяло, прокурори САП гроші не взяли, у ВАКС не взяли, взяли Сили оборони України. Будь ласка, зараз ці гроші літають і вбивають ворога. Лише плюси.

Це було б прекрасно, якби всі підозрювані, обвинувачені, які зараз в справах в Антикорупційному суді, відшкодували б всі збитки. Я думаю, що ми б покрили, напевно, місяць фінансової допомоги, яку нам з-за кордону дають, а, можливо, навіть і рік. Якби всі пішли тим шляхом, яким він пішов, і відшкодували всю шкоду, яка є у кримінальних провадження НАБУ, САП і ВАКС. Це позитивний інститут. У цьому випадку це було так.

— Коли справа Олександра Трухіна завершилася, як ви відсвяткували?

— Я навіть не пам’ятаю, чи ми святкували. Тому що вважаю, що це не зовсім на часі. Можливо, коли буде перемога, то будемо під час святкування перемоги відзначати цю справу.

— Потрапивши до НАБУ, з якими почуттями ви прийшли?

— Прийшов у НАБУ в 2015 році, коли відбувався перший набір детективів НАБУ. До цього я в правоохоронній системі не працював, я працював у банківській системі.

Пройшов тести, тести були складні. Чесно кажучи, до кінця не вірилося, що таке можливо. Я думаю, що це була фатальна помилка тодішньої верхівки, еліти, влади, що вони допустили створення НАБУ, обрання детективів по чесним конкурсам.

Я впевнений, що це велике досягнення громадянського суспільства. Оскільки хочу нагадати, що в 2014 році цей закон був ініційований громадянським суспільством, неурядовими організаціями. Під їхнім тиском через декілька місяців було створено Антикорупційне бюро. І саме ключову роль у відборі займали антикорупційні організації.

Я пам’ятаю, що в мене на конкурсній комісії був пан Шабунін, пан Гриценко, пані Каленюк. І я їм дуже вдячний, що вони мені довірили цю роботу. І я намагаюся виправдати надії їхні та інших членів конкурсної комісії, які покладені на нас, на детективів.

І з 2015 року ми працюємо. Я сподіваюся, що є позитивна динаміка в ставленні суспільства до корупції, в ставленні влади до корупції. Я протягом цих восьми років спостерігаю, що є еволюція. І превентивні заходи, які ми вживаємо, мають своє вираження.

Все-таки цю конкретну особу особливо ніхто не рятував. І ми змогли завершити досудове розслідування. І я сподіваюсь, що буде так і в майбутньому. А якщо ні, то будемо боротися.