Про ці рейси знає максимум десять осіб. Як світові лідери їздять до Києва, що їдять у дорозі та як поводяться
Події28 жовтня 2022, 09:37
За лічені дні до початку повномасштабного російського вторгнення світові авіакомпанії скасували рейси до України і вивели свої літаки. А з 24 лютого через бойові дії та ракетну загрозу з боку Росії авіаперельоти в Україні повністю припинилися.
Відтоді охоплена війною країна для транспортування й перевезення біженців, гуманітарної допомоги та озброєння повністю поклалася на свою наземну транспортну систему, зокрема залізницю. Відтак силами національного перевізника Укрзалізниця з небезпечних районів країни було евакуйовано майже 4 млн осіб, з яких 1 млн — це діти, а разом з ними ще 112 тис. домашніх улюбленців.
Водночас офіційний Київ потребував сильної підтримки іноземних союзників. І тоді Укрзалізниця взялася ще й за перевезення до української столиці західних президентів та прем'єрів. Залізничні рейси з іноземними делегаціями отримали назву Залізна дипломатія.
Так 15 березня відбувся перший візит іноземних лідерів з початку великої війни. Тоді до Києва приїхали польський прем'єр Матеуш Моравецький, польський віце-прем'єр Ярослав Качинський, прем'єр Чехії Петр Фіала й тодішній голова словенського уряду Янез Янша.
З того часу Укрзалізниця здійснила близько 200 рейсів з іноземними високопосадовцями, а її пасажирами були Ентоні Блінкен, Борис Джонсон, Еммануель Макрон, а також успішні бізнесмени й знаменитості, як от Річард Бренсон, Анджеліна Джолі, легендарні Боно та Едж з U2.
Про те, як саме у воєнний період відбуваються поїздки західних віп-персон до Києва, НВ розпитав Дмитра Безручка, начальника управління транспортного планування пасажирської компанії Укрзалізниці.
— Чий візит для Укрзалізниці був найважчим?
— Найважчим візитом можна назвати перший, адже тоді вся концепція Залізної дипломатії ще тільки формувалася — ми мали за кілька годин прокласти рейс, підготувати вагони, організувати посадку та висадку у зарежимленій зоні. Деякі речі обговорювали зі спецслужбами вже безпосередньо на борту. Якщо пам’ятаєте, першим рейсом прибули прем'єри одразу трьох країн, тобто на борту треба було забезпечити координацію польських, словенських та чеських спецслужб із українськими. Цей рейс, як і на загал більшість дипломатичних візитів воєнного періоду, був цілком таємний, навколо Києва ще тривали бойові дії, тому ми не розголошували ані слова до моменту, коли делегації вже потрапили до об'єктива камер поруч із президентом. У самій залізниці про рейс та дійових осіб на борту завжди знає максимум десяток людей.
Чіткий графік та безпека таких рейсів є пріоритетом: диспетчер «веде» дипломатичні потяги від точки А до точки Б, маршрут і швидкість можуть оперативно коригуватися залежно від обставин, на борту зазвичай повне світломаскування й чітко визначений порядок розташування персоналу.
— Чи надсилають офіси світових лідерів їхні райдери для УЗ, які вимоги там є? Яке прохання було найекзотичнішим?
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
— Ми швидко зрозуміли, що проводимо на борту з високими гостями подекуди в десять разів більше часу, ніж навіть президент. Більше того, перед нами стоїть задача сформувати перше враження гостя про Україну й останніми потиснути йому руку, коли він залишає наші кордони. Тому залізниця стала більше, ніж транспортом: це — перший ешелон міждержавної дипломатії.
Тому перше, на чому ми зробили акцент, це сервіс і турбота. Наших гостей зустрічають англомовні залізничники, персоналізовані листівки, колекція безкоштовних книг українських та міжнародних видавництв, преса та кіно за бажанням.
Райдери щодо харчування нам надають вкрай рідко, але там ще ніколи не було чогось екстраординарного. Насправді, ми в цьому проявили ініціативу й налагодили співпрацю з [гастроекспертом, співзасновником і бренд-шефом ресторану 100 років тому вперед] Євгеном Клопотенком і з його допомогою намагаємось через українську кухню презентувати нашу країну. Наприклад, [експрем'єр-міністр Великої Британії] Борис Джонсон абсолютно щиро оцінив і копчений борщ, і галицьке сало. Але найпопулярнішою стравою серед усіх делегацій досі одноосібно залишаються сирники. Майже без винятків.
Окрім їжі, зараз ми почали роботу з ароматизації наших представницьких вагонів із парфумерами Ol Factory, які підібрали запах, що вдало інтегрується до вентиляційної системи вагона й нейтралізує усе зайве.
Із бортовою бібліотекою нам допомагає видавець Антон Мартинов та його видавництво Лабораторія. Ці книжки наші гості часто забирають із собою. Ми вже знаємо, хто яким жанрам надає перевагу.
І книги, і кіно, і їжа, і аромати — це наразі предмети наших некомерційних домовленостей із друзями залізниці, які теж розуміють, що справити перше враження двічі не вдасться, а підтримка перших осіб світу під час війни вартує того, щоб забезпечити топову якість спільними зусиллями.
— У такому разі, чи супроводжують світових лідерів їхні кухарі, стилісти? Що вони з собою везуть? У кого була найбільша «свита»? Скільки людей в середньому супроводжує кожного з них?
— Як правило, делегації прибувають нечисленні — міністри, посли, пресаташе, охорона. Наприклад, словенського прем'єр-міністра Янеза Яншу супроводжувала одна людина. Найчисленніші делегації зазвичай у польської сторони. Але мова точно не про кухарів або стилістів — на це під час війни немає часу, усі дипломати це прекрасно розуміють і приїжджають до Києва не для прогулянок Андріївським узвозом.
— Які позаштатні ситуації траплялися під час візитів світових лідерів в Україну?
— Усе завжди дуже чітко й похвилинно розписано, тому насправді позаштатних ситуацій не так багато, але без пригод не обійшлося. Наприклад, на першому рейсі британської делегації ми не врахували, що всі до єдиного гості питимуть чай з молоком, а тому молоко на борту закінчилося ще до перетину кордону Польщі з Україною. Довелося о 4-й ранку будити начальника однієї із прикордонних станцій, щоб забезпечив ранковий удій молока для прем'єр-міністра Сполученого Королівства.
Цікава історія була з гуртом U2, який на зворотному шляху з України попросив притримати потяг на одній зі станцій, де саме о 09:00 лунав гімн України. По завершенні гімну Едж, легендарний гітарист гурту, підійшов на пероні до одного з українських військових та після короткої розмови подарував йому свою гітару.
Американський актор і кінорежисер Шон Пенн взагалі перекроїв весь свій маршрут і програму заходів, щоб провести день у Львові.
Наш львівський начальник вокзалу вже зібрав чималу колекцію фото з селебрітіз [знаменитостями], починаючи з Анджеліни Джолі й завершуючи президентом Володимиром Зеленським.
— Чи спілкуються світові лідери із персоналом УЗ — провідниками та іншими. Що говорять?
— Звісно, усі лідери, яких ми веземо, різні за своїм характером і ступенем комунікабельності. Наприклад, Борис Джонсон, [президентка Європейської комісії] Урсула фон дер Ляєн, [прем'єр-міністр Канади] Джастін Трюдо, [прем'єр-міністерка Фінляндії] Санна Марін та [прем'єрка Швеції] Магдалена Андерссон потиснули руки кожному на борту, фотографувалися й записували відео для залізничників, a з мерами восьми європейських міст у серпні ми разом їздили на Kyiv City Express до Ірпеня й залучили їх до Консультативної ради проєкту.
Загалом, у нас є дещо від кожного гостя з понад 150 дипломатичних рейсів — футболка від прем'єра Австралії Ентоні Албаніза, підстаканник Бориса Джонсона, подушка Боно, книга з автографом Річарда Бренсона, підписаний фотоальбом Енні Лейбовіц, м’яч Андрія Шевченка і ще переможний прапор з Євробачення від Kalush Orchestra. Уже серйозно думаємо над музеєм Залізної дипломатії.
Крім того, ми обов’язково щоразу запрошуємо перших осіб на виставку Рятуючи майбутнє між Центральним та Південним залізничними вокзалами, де експонуються артефакти з евакуації мільйона українських (і не тільки!) дітей залізницею. Це не пункт програми «для галочки»: залізничники щодня ризикують життям заради евакуації дітей, хворих, поранених, а наші гості, як правило, представляють країни, де ці діти наразі в безпеці, хворі лікуються, а поранені відновлюються. Тому це ще й нагода для залізничників подякувати за підтримку й прихисток тих, кого ми врятували.
До речі, реакція світових лідерів на сцени з евакуації на нашій виставці теж зазвичай дуже промовиста: для прикладу, прем'єр-міністр Ірландії Міхал Мартін за тиждень після візиту передав Укрзалізниці в подарунок за екскурсію пару колекційних підсвічників із голвейського кришталю. Міхал Мартін сам батько п’ятьох дітей, який втратив двох, тому для нього особисто це був дуже чутливий момент.
— Якщо порівняти поїздку українських високопосадовців та іноземних, то кого возити легше?
— Набагато складніше везти поранених або евакуювати дітей із прифронтових міст. А всіх, хто працює на перемогу України, возити однаково приємно й почесно. Залізничники просто роблять свою роботу — ні більше, ні менше.