От навіщо він це робить? От хто я йому? Один із кількох сотень журналістів. А він стоїть і кілька хвилин переконує мене особисто, трохи стишеним голосом, ніби ділиться тайною: «От побачиш, завтра нам дадуть безвіз». От побачиш, завтра — це була ключова фраза, яку Порошенко повторював, як мантру.
Це був саміт у Вільнюсі. Той, де мали підписати угоду про асоціацію з ЄС. Майже три роки тому. У литовському парламенті щойно закінчилися слухання з українського питання. Багатьом хотілося зрозуміти, чому Янукович два роки бив себе в груди, переконуючи, що йде в Європу, а за тиждень до саміту Азаров нарахував збитки від асоціації у 160 млрд євро. І звучало це як натяк: відшкодовуйте!
Порошенко був основним спікером від України. Після слухань затримався біля гардеробу, де я до нього і підскочив із запитанням типу «так що, всьо пропало?». Тоді вперше й почув про завтрашній безвіз.
«Це вам так хочеться, щоб його запровадили, чи є якісь підстави до цього?» — запитую. «Я працюю над цим питанням кілька місяців. Якби не був певен, що завтра в декларації буде зазначено про скасування віз, мене зараз тут не було б».
Порошенко тоді був усього лише членом парламентського комітету з євроінтеграції, а вагу його словам додавав старший син, який манекеном стояв за спиною батька. «Ну, так. Це вже психоаналіз», — подумалося мені дещо пізніше. Нехай вже журналістам він торочить свої фантазії. А синові? От як він пояснює йому свою маячню? Мабуть, простіше: мовляв, знаєш, Льоша, це лише політика, треба казати їм щось впевнене і те, що вони хочуть чути, і не паритися, як воно далі буде.
Того ж дня, у тому ж сеймі Віталій Кличко зібрав журналістів на брифінг. Тоді йому вистачило розуму відповісти аж на два загальні запитання про подальші плани. Такими ж загальними короткими англійськими реченнями. Послався на щільний графік і змився. Графік? От який у нього міг бути тоді графік?
Другий лідер тодішньої опозиції, Олег Тягнибок, найяскравіше намалювався на Конференції представників громадянського суспільства країн Європи. Він, очевидно, вперше був на такому форумі. Бо ходив коридорами будинку, де все відбувалося і, як турист, з робленою усмішкою фотографувався на тлі стендів з європейською символікою. А в залі, де були накриті столи для кава-брейку, гаркнув колезі-свободівцю: «Юра, зроби мені кави! З молоком!» Юра шарпнувся одразу по ту каву. А вона ж стояла у термосах всюди. І про що це свідчить, спитаєте? Та, може, й ні про що.
Пізно ввечері Арсеній Яценюк зібрав українських журналістів на розмову off records. Одразу, як студент-відмінник, похвалився, що з ним зустрічалися Меркель-Баррозу-Ромпей. Але всіх цікавило, що далі з Майданом. Вже тиждень, як Майдан бродив у центрі Києва, а перше віче, де ораторствував Яценюк, ще до саміту, пройшло дещо ялово.
«Це не мій Майдан, — чітко сказав тоді у Вільнюсі Яценюк. — Я його не збирав і брати участь у ньому не буду. Боронь боже, проллється кров. Я не хочу відповідати за це. Я буду чекати 2015 року і йти на президентські вибори».
За добу в Києві беркутівці пустять першу кров на Майдані. А означена трійця опозиціонерів буде три місяці морочити людям голову. Бо було видно — морока цей Майдан для них самих.
Щонеділі Кличкові (о, муки!) доводилося щось говорити перед вічем. І це тобі не литовський сейм. Тягнибок міг гарчати і пінитися на сцені хвилин п’ять-сім, а далі йшов, мабуть, переглядати фотки з Вільнюса. Яценюку, напевно, не йшло з голови: «Що я роблю? Це ж не мій Майдан!» Тому його куля в лоб усіх тільки розсмішила.
Ходили б вони до того Януковича ще не один місяць, якби Майданом не попливли перші труни. Потім другі. Треті… ще трохи, і їх самих би винесли. Але трійцю врятував Янукович.
А далі було вже те, що знають всі. І думали вони собі щось приблизно таке: «А що од нас хотіли? Бачили ж нас. Чули».
Зараз і той саміт, і Майдан — вже історія. За календарем — трирічна. За відчуттями — у кожного по-різному. Для Тимошенко-Ляшка-Яценюка — то все далеке вчора, і було воно не три, а тридцять років тому. Для батька сімнадцятирічного Устима Голоднюка — вічне свинцеве сьогодні.
Уроки минулого з Олегом Шамою — щопонеділка
Тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною — щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером — щопонеділка
Кінопошук з Фоззі - щочетверга
Особисті фінанси з Іваном Компаном — щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі
Більше поглядів тут