Вибори до Європарламенту. Що змінилося для України і Кремля

От в один момент суспільство йде, скажімо так, вліво, потім займає десь період центрального становища, потім трохи повертається вправо і назад. Тобто це такі традиційні рухи політичного маятника в кожній європейській країні — де більше, де менше. Але, якщо говорити про результати, то три ключові сили в європейському парламенті, грубо кажучи, народники, ліберали і соціалісти тримають більшість. Тобто це зовсім не означає, що щось принципово змінилося, якщо брати загальноєвропейський рівень.

Так, в деяких країнах ситуація стала гіршою, з центристського погляду. Ну, от в тій самій Угорщині Орбан начебто переміг, але його найближчий і найнеочікуваніший опонент бере 30% голосів. На посаду мера Будапешта виходить не проорбанівський, а опозиційний лідер. І от як тут оцінити ситуацію в Угорщині? Вона погіршилася чи покращилася? Так, вона начебто є підтвердженням, і про це Орбан уже заговорив, що, мовляв, народ Угорщини дав мені черговий, так би мовити, мандат на те, щоб боротися проти війни, і так далі. Але, з іншого боку, це означає, що наступні вибори для нього може бути останнім. У Франції, так, ситуація стала справді трохи іншою. І, бачите, така несподівана реакція Макрона багато про що говорить. Безумовно, ускладнить для Макрона життя, якщо Ле Пен візьме більшість. Хоча, знову-таки, ми ж неодноразово говорили про те, що якась правопопулістська чи європопулістська партія може отримати відносну більшість, але не бути в парламенті.

Ці вибори дуже сильно вдарили по позиціях Макрона і Шольца

Та сама Альтернатива для Німеччини, так, вона є популістською, проросійською, і я думаю, що фінансово залежною від Росії партією, але вона ніколи не буде в уряді. Тому що в Німеччині достатньо тверезих політиків, які розуміють, що таку партію до влади допускати не можна. І вони будуть робити все для неї залежно, щоб створити ті чи інші коаліції, але без Альтернативи для Німеччини. Тому я би не впадав зараз в якісь крайнощі і не казав би або все пропало, або все добре. Це традиційний рух Європи до того, щоб вона була більш-менш збалансованою. Ну так, праві беруть якісь певні позитиви для себе, але це не означає, що Європа стає небезпечною.

Та, якщо говорити глобально і дивитися на результати, загальні результати виборів до Європарламенту, то дійсно там не все так катастрофічно, або там зовсім не катастрофічно для України. Але якщо дивитися через призму окремих держав, як-то Франції і Німеччини, де, наприклад, опозиція до чинних президента і глави уряду на цих виборах перемогла, то це ж багато про що говорить і нам, як людям, які живуть в Україні, які сподіваються на підтримку цих країн у подальшій війні проти Росії. А ситуація така, що більшість виборців цих країн підтримали проросійські партії. Та у Франції дуже потужна президентська республіка. Безумовно, парламент відіграє свою роль, парламент — це важливо, але всі ключові зовнішньополітичні рішення ухвалює президент. В Німеччині, як я вже сказав, жодна політична сила не піде на коаліцію з Альтернативою для Німеччини. Тому, так, вона потрошечку набирає і тенденція у неї, справді, від меншого до більшого. Але це не та більшість, яка дасть їй можливість прийти до влади.

Тому ми, безумовно, повинні розуміти, що це ті політичні сили, які будуть працювати не в інтересах України, а в інтересах Москви. Але ми так само повинні розуміти, що вони сьогодні вирішального політичного значення ні у Франції, ні у Німеччині не мають. Тому, ну, як кажуть, треба з цього робити висновки, але не впадати у відчай і розпач. І я не думаю, що в Кремлі зараз святкують і п’ють шампанське. От давайте візьмемо Італію. Ну, здавалось би, що не процентристські сили при владі, але що ми бачимо? Ми бачимо дуже проукраїнську позицію прем'єр-міністра і багатьох міністрів цього уряду.

Тобто, навіть за таких обставин, коли перемогли явно не прихильники України, але на практиці цей уряд є таким, який допомагає нам. Тому, я думаю, що в Кремлі зараз ейфорія і радість від того, що відбулося. Тим більше, на тлі того, що всі ці країни, де відбуваються начебто якісь там певні зсуви в бік Москви, дозволяють своєю зброєю бити по Москві, фігурально висловлюючись, не конкретно по Москві, а по тих прикордонних регіонах, які для нас є важливими, щоб убезпечити себе від прямих нападів на цивільну структуру України. Так що, я не думаю, що в Москві зараз феєрверк радості.

Повну версію інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте на Radio NV