Західні ринки цінних паперів то злітали вгору, то падали в прірву, чекаючи, чим закінчаться переговори між Китаєм і США з питань зовнішньої торгівлі. Саме ця тема залишається основною для визначення найближчих економічних і фінансових перспектив людства. Незважаючи на бравурні заяви Трампа, процес далекий від завершення, питань більше, ніж відповідей. В іншому світі позитиву теж не густо: Brexit сповнений невизначеності, турки наступають у Сирії, а історія з імпічментом президента США набирає обертів, затягуючи у вир розслідування все більше людей, пов’язаних з Україною. Оптимізму це все не додає, а тут ще й всередині країни якісь тенденції нехороші.
Поки президент і молоді міністри з різних трибун образно розповідають про реформи і небачених перспективах, що відкриваються перед країною, їх менш публічні, але більш досвідчені колеги скромно, без зайвого розголосу, «вирішують питання» на ключових напрямах: дружба з РФ, МОЗ, ПриватБанк.
А тут президент ще й на свободу слова вирішив «наїхати». Чи то емоції захлиснули, чи на вухо хто шепнув, але в будь-якому випадку — недобре! Адже ми за роки незалежності так звикли до свобод, що без них вже ніяк. Зрештою, громадянські вольності хоча б частково компенсують незручності від корупції та економічної відсталості. Не можна їх просто так взяти і відібрати. Народ може не схвалити. Навіть вірнопіддані, «з кварталу», не факт, що зрадіють.
Теоретично, звичайно, свободи можна було б обміняти на ситість і процвітання, як це зробили, наприклад, у Сінгапурі, але, думаю, що це теж не наш варіант. Щоб всіх нагодувати досита і змусити мовчати, потрібні гроші, а їх немає. І, судячи з позиції влади, коли їй доводиться відповідати на запитання про ПриватБанк, їх може не бути і в найближчому майбутньому. Наміри президента «захищати виключно інтереси України», звичайно, прекрасні, годі й казати, тільки суть в подібному формулюванні вгадується інша. От якби він твердо заявив, що банк перебуває у власності держави, і крапка, то це б розрядило ситуацію. А загальні заяви про «інтереси українців» тільки згущують хмари, додаючи ще більше невизначеності в наше і так туманне буття.
Адже, якщо «Інтереси України» раптом випадково змістяться в бік повернення банку колишнім власникам, нехай і не відразу, а після «важкої і тривалої» судової тяганини, то не бачити нам грошиків МВФ, а без них ми, на жаль, нічого не варті. Це вже знають всі, від малого до великого, і слово «дефолт» співгромадянам не в дивину.
Ми і раніше про нього часто згадували, але ніколи до кінця не вірили, що таке може трапитися. Всі були впевнені, що колишня влада буде крутитися, викручуватися, хитрити, але до дефолту не доведе. Не було у неї такої мети. Навпаки, дефолту боялися, і тому МВФ служив відмінним пугалом і гарантом хоч якихось реформ. А зараз, не виключено, що настрої змінилися. Зрештою, заявляв ж один із симпатиків нової влади, що дефолт — це добре. Найімовірніше, правда, він мав на увазі, що добре буде особисто йому. Ну, не думаєте ж ви насправді, що справжні архітектори нових реформ живуть з думкою про народ. Можна припустити, що про народ трохи думають юні рожевощокі реформатори, що заполонили начальницькі кабінети, але таку вільність їм дозволять рівно доти, доки це не буде заважати стратегічній лінії їх менторів.
Тож цілком ймовірно, що ми на фінішній прямій до позначеної кимось мети. Усередині країни у нас для цього все складається як треба, та й закордон зі своєю кризою, що насувається, нам теж допоможе.
Але, щоб не закінчувати на мінорній ноті, кілька слів про рекорди. Минулого тижня їх встановили дві країни: Греція і Україна. У середу уряд Греції, яка ще недавно була на грані дефолту, випустив короткострокові облігації на суму 487.5 млн євро з негативною прибутковістю — (-0.02%). Подібне сталося у фінансовій історії країни вперше, і тепер грекам платять за те, щоб вони скористалися чужими грошима. Звичайно, в цьому не тільки заслуга самих греків. Насамперед, це ефект від зниження ставок Європейським Центробанком (ЄЦБ), але, безумовно, економічні досягнення країни зіграли свою величезну позитивну роль.
У нас таких рекордів немає. Поки що все з точністю навпаки. Ми виживаємо завдяки найдорожчому боргу в світі, я маю на увазі, звичайно ж, ОВДП, які, купуючи перепочинок уряду, успішно руйнують економіку країни. А рекорд у нас інший. Виявляється, наш президент найвитриваліший оповідач у світі. Хто б ще зміг чотирнадцять годин поспіль переконувати журналістів у тому, чого насправді немає?
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня
Момент в історії з Олександром Пасховер — щопонеділка
Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ