Тиск $120 на $80

Низька конкуренція серед українських приватних клінік штовхає ціни на їхні послуги до захмарної височини. Подекуди прайс-листи вітчизняних медиків дадуть фору німецьким та ізраїльським

Олег Гавриш

.

.

Прокинувшись якось ранком, київська домогосподарка Ольга Сокирко помітила, що одне око стало гірше бачити — з'явилася маленька чорна крапка. Наступного дня вона збільшилася, і Сокирко вирушила до дорогої приватної клініки. За тиждень всіляких оглядів вона витратила понад $2 тис. і отримала п'ять різних діагнозів — усі зі знаком питання.

Тоді киянка зробила рішучий крок — поїхала в Німеччину. Там їй за день правильно поставили діагноз, зробили операцію. Не минуло й тижня, як Сокирко повернулася додому. Лікування коштувало їй €1,5 тис.

Для тих, хто користується послугами приватних клінік в Україні, візит до аналогічних закладів у країнах Європи майже завжди супроводжується шоком. Українців вражає як якість лікування, так і його вартість.

Консультаційний виклик лікаря в столиці Латвії Ризі коштує $18 — київська клініка Борис візьме за це $44. День перебування в латвійській приватній лікарні коштуватиме $60-65, той-таки Борис виставить рахунок на $167. Але найвідчутніша різниця — на послуги пологових будинків. Пологи в хорошій клініці в Латвії коштують $400. Єдиний приватний пологовий будинок Києва — клініка Ісіда — просить $2,1 тис.

Олександр Квіташвілі, голова МОЗ, ці диспропорції пояснює низькою конкуренцією між учасниками ринку: приватних лікарень, які можуть надати широкий спектр послуг, в Україні дуже мало. Та й загалом приватна медицина займає лише 5% ринку. "Тому вони [приватники] зараз можуть будь-які ціни придумувати, і люди не матимуть вибору",— обурюється Квіташвілі.

Вибір є, але альтернативою стане держлікарня із сумнівною якістю послуг, скупченістю, відсутністю ліків і найнеобхіднішого.

Проблему визнають і власники приватних клінік. “Я можу погодитися з тим, що сказав Квіташвілі. Але це не моя вина і не вина клініки Ісіда, що на нинішньому київському, українському ринку у нас немає конкурентів,— каже Віктор Козін, власник Ісіди.— Я створював бізнес з нуля і не за рахунок якихось державних преференцій". Все це, мовляв, і дає йому право встановлювати такі ціни, які він вважає за потрібне.

Доказом корисного впливу конкуренції на цінову політику служать стоматологічні кабінети — єдиний сегмент приватної медицини, в якому українські ціни нижчі, ніж східноєвропейські. Поставити одну пломбу в Ризі коштуватиме $25. В Україні у приватних клініках подібна послуга коштує $10-12. “Приватна стоматологія почала розвиватися першою і стала найбільш висококонкурентною. По суті, 75% ринку приватної медицини — це стоматологічні клініки та кабінети",— пояснює Юлія Сахнюк, провідний менеджер з розвитку проекту Меддовідка.

Козін називає ще одну причину дорожнечі вітчизняних приватних клінік. У країнах Євросоюзу усі складні операції проводять держлікарні, куди закуповується дороге устаткування, що дозволяє врятувати важко хворих. І приватники, стикаючись з подібними пацієнтами, передають їх до рук бюджетників. “У нас же я був змушений створити таку базу в себе в лікарні. І тепер ці витрати доведеться відбити",— пояснює Козін, додаючи, що ті, хто легко народжує в Ісіді, частково сплачують і за складні випадки, коли лікарі за чотири місяці виходжують важкохворих дітей.

За оцінками компанії Медексперт, обсяг ринку приватних медпослуг України за підсумками 2014 року склав 8,13 млрд грн.

Консалтингова компанія Pro-Consulting стверджує, що він останнім часом зріс на 10%, попри кризу і зубожіння населення. Сахнюк пояснює зростання так: на здоров'ї люди починають заощаджувати останньою чергою.

Козін розповідає, що в його клініці приплив первинних пацієнтів за останні два роки зріс на цілих 45%.

Не менш впевнено почуваються й інші учасники ринку. “Держава робить усе можливе для того, щоб ми розвивалися. Тому що реформа медицини не йде. Система державних лікарень руйнується. І це створює сприятливий грунт для розвитку приватної медицини",— зізнається Олексій Бабич, генеральний директор приватної медлабораторіі ДІЛА.

Дійсно, реалії держлікарень лише підстьобують інтерес клієнтів до приватної медицини. По-перше, послуги бюджетних установ все одно за фактом платні. "Кожен з нас, приходячи в лікарню, платить і лікарю, і медсестрі, і ще багатьом",— зазначає Валерій Печаєв, голова Об'єднання роботодавців медичної промисловості.

Згідно з дослідженням компанії Медексперт, більше половини пацієнтів держмедицини давали гроші персоналу приватним чином. При цьому обов'язки і права сторін ніякими договорами не закріплювалися. У приватних клініках між лікарем і пацієнтом укладається угода, яка регулює дії лікаря і гарантує пацієнтові захист його прав.

По-друге, у бюджетників сильно кульгає якість. Дані Медексперта показують: 87% респондентів, які обслуговувались у приватному секторі, задоволені якістю послуг. У разі з бюджетними установами цей показник становить 56%.

Столичному фотографу Ірині Вакуленко, вагітній близнюками, відразу в трьох державних пологових будинках Києва радили зробити аборт через проблемний розвиток плоду. “Ми прийшли в Ісіду, там сказали: не поспішайте з абортом, їдьте в Німеччину. У результаті знайшли лікаря й розв'язали проблему,— пояснює вона.— Обидва малюки народилися здоровими".

А київському нафтотрейдеру Роману Завгороднєву зробили операцію з видалення меніска на коліні в держлікарні. “Думав, що коштуватиме дешевше. В результаті заплатив близько $1,5 тис. з урахуванням плати лікарю, анестезіологу, за палату і вартості ліків",— розповідає він. І додає: можна було додати буквально $500 і зробити операцію в приватній клініці в хороших умовах, а не лежати три дні в обшарпаній палаті з п'ятьма п'яницями. Навіть більше, у результаті з'ясувалося, що лікарі спрацювали погано, і Завгороднєву все ж довелося лягати в приватну клініку.

За даними Pro-Consulting, середній показник рентабельності приватної медичної клініки навіть у несприятливі часи коливається на рівні 18-22%. А термін окупності таких проектів становить від трьох до семи років, що дуже непогано за теперішніх часів.

Сахнюк з Меддовідки стверджує, що на сьогодні в Україні налічується понад 30 тис. приватних медустанов, з яких 40% знаходяться в Києві. І їхнє число продовжує зростати. Втім, переважно це різного роду стоматкабінети, лабораторії та консультаційні центри. Приватних клінік загальної спеціалізації на ринку — всього близько 56, найбільші з яких — Медіком, Борис, Eurolab, Добробут, Оберіг і Оксфорд Медікал.

Ринок виглядає перспективним. Але з інвестиціями в українських медбізнесменів біда. Дешевих і довгих грошей на ринку немає, а ціна входження занадто висока. Адже якщо для відкриття стоматклініки, за даними компанії Медексперт, потрібно від $50 тис., то щоб запустити багатопрофільний заклад, варто запастися мінімум $10 млн. А для створення лікарні рівня Бориса необхідно  $17-20 млн.

Немає інвестресурсу — немає й конкуренції, уточнює Бабич. “Якщо ми закуповуємо томографи, лінійні прискорювачі та іншу складну апаратуру для серйозної лікарні, то окупити їх можна, тільки маючи доступ до дешевих грошей. В Україні знайти довгі та дешеві кредити завжди було проблемою",— каже він.

Й іноземці сюди не поспішають. Великі угоди за їхньою участф можна перерахувати на пальцях однієї руки. Так, 2011‑го частку у 76% клініки Ісіда придбав за $40 млн американський інвестфонд Advent International, що торік перепродав її українському інвестору. А 2012‑го одеську Інто-Сана купив російський фонд прямих інвестицій Russia Partners за €30 млн. Вдалося залучити зовнішні інвестиції також компаніям Лісод, Аілаз і Ексімер. І все.

А все через надмірну зарегульованість і бюрократію, пояснює Козін. “Нещодавно ми відкрили поліклініку в Києві. Почали збирати документи для отримання ліцензії в липні. Але її і в жовтні ще не було. Бюрократизм",— розповідає власник Ісіди. І згадує про безперервні перевірки приватних медклінік санітарними службами, а також про застарілі правила. Наприклад, щороку потрібно відводити приблизно 3-5 кв. м на території клініки під архів, де зберігаються паперові картки пацієнтів,— так наказує закон. “Кожен квадратний метр нашої установи коштує дуже великих грошей. Тому перехід на електронну картку пацієнта — це дрібні речі, але дуже важливі для інвесторів,— обурюється Козін.— І нічого такого [державою] досі не зроблено".

Між тим на тлі високих цін усередині України протягом останніх 10-15 років у країні сформувалася справжня індустрія медичного туризму.

Лікуватися за кордоном, насамперед у Європі, часто не лише дешевше, але й якісніше. Особливо якщо мова йде про складні випадки на стику дисциплін і сфер, каже Олексій Шершньов, гендиректор клініки ilaya.

За даними Української асоціації медтуризму, з України на лікування за кордон виїжджає до 150 тис. осіб на рік. Шершньов зазначає, що серед українців популярні в цьому сенсі Ізраїль, Німеччина, США, Австрія, Швейцарія. У перших двох імідж "останніх інстанцій", де точно нададуть найкращу допомогу.

Ізраїль приваблює пацієнтів високими стандартами лікування, вигідним прайсом порівняно з Німеччиною, наявністю російськомовного персоналу, сприятливим кліматом, передовими технологіями. Ізраїльські лікарі успішно проводять малотравматичні ендоскопічні операції на серці, спинному і головному мозку. У Німеччині ж роблять складні операції з заміни суглобів, мікро- і нейрохірургічні операції, трансплантацію стовбурових клітин.

Втім, останні місяці показують переорієнтацію потоку українських пацієнтів на Польщу, Туреччину, Іспанію, зазначає Віолетта Янишевська, президент Української асоціації медтуризму. Це дешевше.

Квіташвілі розмірковує про варіанти оздоровлення української галузі охорони здоров'я. Насамперед він пропонує створити систему, коли кожен пацієнт отримає ваучери на безкоштовне медобслуговування в межах коштів, які держава закладає для цього в бюджет. У підсумку казенні гроші будуть йти слідом за пацієнтом у ті лікарні, які надають кращі умови. Інші установи стануть нерентабельними і будуть закриті, пояснює міністр.

"Для того, щоб ринок пішов далі, нам потрібно, щоб існувала свобода вибору пацієнтом лікувального закладу",— впевнений і Олег Спіженко, голова Асоціації приватних клінік України.

Якщо запустити такий механізм, то вже через кілька років приватних компаній стане більше, ніж державних, стверджує Бабич з ДІЛА. Адже приватники ефективніші — вони вміють витрачати менше, але надавати якісніші послуги.

Квіташвілі ратує ще й за те, щоб у держлікарнях з'явилися касові апарати. Щоб через них ішли "подяки" лікарям і перерозподілялися в підсумку на потреби всієї клініки.

Ще однією важливою частиною реформи, на думку міністра, є створення страхової медицини. Фонд страхування дасть змогу хворим отримувати додаткові гроші на лікування. Достатньо лише забезпечити відрахування платежів у цей фонд усіма роботодавцями.

Але Квіташвілі вже давно заявляв ці ідеї — і результату поки немає. Міністр пояснює затримку протидією Верховної ради в особі профільного комітету з охорони здоров'я — ті, мовляв, блокують прийняття необхідних законопроектів. Всьому виною амбіції керівників комітету — народних депутатів Ольги Богомолець та Олега Мусія. "Вони хочуть бути авторами реформи",— пояснює Квіташвілі.

Утім, Михайло Міщенко, керівник проекту MediLand, бачить інші причини затримки: мовляв, у кулуарах ВР іде підкилимна боротьба за власність держлікарень. Частину з них у результаті реформи закриють, і керівництво бореться за майно і нерухомість.

Шершньов з ilaya дивиться на проблему глобальніше — на його думку, реформи в країні не йдуть, бо за них відповідають чиновники, які не мають за плечима успішних кейсів. "Ефективні реформи відбуваються, коли рішення готують і впроваджують люди, які мають не тільки досвід, але і процес з результатом",— говорить він.

.