Україна стала бомбою уповільненої дії. Відомі українці — про скандальну розмову Трампа і Зеленського

«У вас є запитання до президента Зеленського?» — так звучало запитання тижня від НВ.

Юлія Мостова, головний редактор газети Дзеркало тижня:

У мене до нього тільки одне запитання: у проміжку між розмовою з Трампом і скандалом, який вибухнув, чи давав він розпорядження прокуратурі, НАБУ, ДБР порушити справу щодо Burisma [енергетична компанія, пов’язана з колишнім міністром екології України Миколою Злочевським, до ради директорів якої входив Хантер Байден, син колишнього віцепрезидента США Джо Байдена], яка могла б задовольнити Трампа? Тому що я не знайшла слідів подібної активності Зеленського за цей період. Але я не рентгенолог.

Мирослав Маринович, правозахисник, проректор Українського католицького університету:

Уперше телефонна розмова між двома главами держав стала надбанням громадськості. Ніхто до цього не був готовий. Тому звинувачувати Зеленського, що він робив низькі поклони перед Трампом, — можна, звичайно. Але припускаю, що і я на його місці, напевно, так само робив би якісь компліменти. Згадайте, як президент Франції Еммануель Макрон провів першу зустріч із Трампом.

Звичайно, видно, що Зеленський недосвідчений політик. За багатьма речима видно. І я хотів би йому побажати, щоб він у цій ситуації зрозумів, що професіоналізм має значення. А не його передвиборча логіка — всіх професіоналів геть, ми самі знаємо, як треба.

Фактично у мене більше претензій до того, що під час візиту Зеленського до Генасамблеї ООН було видно [глава ОП] Андрія Богдана, а не міністра закордонних справ Вадима Пристайка. Принаймні це випливає з фотографій. Так робити не можна. Богдан, по-моєму, грає дуже велику роль у нинішній українській політиці. Люди його не вибирали. Люди вибирали Зеленського.

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком:

Так, як Зеленський розмовляв із Трампом, може розмовляти тільки людина, яка не знає політичних правил. Будь-яка розмова може стати надбанням публіки, якщо ти говориш на такому рівні. У таких розмовах краще в принципі уникати будь-якої критики. Якщо ти критикуєш європейських лідерів, то європейські лідери будуть про це знати. А те, що він недосвідчений і якось по-своєму бачить, як це має бути, — підтверджує їхня розмова. Інша справа, що і Трамп виявився таким же. І зараз політичний істеблішмент США влаштовує Трампу серйозні проблеми. А влаштувати серйозні проблеми в Україні Зеленському нема кому, тому що пересічному виборцеві він поки подобається. Як і раніше, з ним пов’язують великі надії на серйозні зміни. Але ці проблеми почнуться, по-перше, значно пізніше, а по-друге, якщо життя не буде радикально змінюватися на краще.

Щодо призупинення Трампом виплати Україні військової допомоги в розмірі $400 млн: Україна взагалі вигребе за це більше всіх. Якщо раніше Зеленський поводився так, щоб завойовувати лояльність Трампа, то тепер він її завоювати не зможе, тому що Трампу невигідно це демонструвати, оскільки його підозрюють у корупційному зв’язку з українською владою. До того ж і демократи будуть мститися нинішній влади. Тому, хто б не переміг у США на президентських виборах — Байден або Трамп, Україна сильно втратила від цього скандалу, де виступила бомбою уповільненої дії.

Юрій Колесник, власник мережі ресторанів Файна Фамілія, La Veranda Kyiv, La Veranda Praha, Babiččina zahrada:

З урахуванням того, що американська сторона опублікувала стенограму [розмови Трампа із Зеленським] без узгодження з нами, ситуація для України досить принизлива. Але Зеленський зайняв абсолютно правильну публічну позицію. Повністю.

Володимир Тихий, кінорежисер:

Я не розумію, навіщо йому це? Не розумію мотивації людини, що стала нашим президентом. Ну окрім якихось абсолютно підліткових уявлень, потрібно ж мати розуміння, що це божевільна, виснажлива праця і відповідальність. І нічого веселого і хайпового в президентстві немає.

Адже вже видно, як руйнуються всі його піщані замки. І це все відразу ж ударило на зовнішньополітичному рівні. На прикладі з президентом США чітко видно величезні політично безглузді речі, які дискредитували Україну.

А їх спільна прес-конференція виглядала одночасно і смішно, і страшно. Тому що я розумію, що у Зеленського реально від всієї цієї ситуації величезна травма. Він не готовий був.

Думаю, ми ще довго відчуватимемо відлуння цього візиту Зеленського. Навіть якщо він закриється і нікуди більше їздити не буде.

Олексій Рябчин, екс-народний депутат Верховної Ради VIII скликання:

Я люблю серіал Картковий будиночок і дивився серіал Слуга народу, і мені завжди було цікаво дізнатися, про що говорять президенти двох країн. Мені завжди був цікавий цей сакральний момент спілкування тет-а-тет.

Бо як колишній народний депутат я знаю, що багато речей робляться на неформальному рівні, за допомогою якогось повідомлення у WhatsApp або за кухлем пива. Думаю, що таку непублічну дипломатію, яка дозволена для народних депутатів, напевно, не можуть собі дозволити президенти. Тому прецедент публікації стенограми [розмови Трампа із Зеленським] дуже цікавий з точки зору публічної політики. І можу сказати, що серіали і в Америці, і у нас знімають дуже правдоподібно.

Хоча сам прецедент з публікацією мені здається ненормальним. Думаю, що це бомба уповільненої дії. Тобто людям не потрібно знати, як робиться ковбаса. Іноді деякі речі повинні бути не настільки публічними.

Ігор Гуменний, президент торгово-промислового холдингу UBC Group, співвласник мережі пивних ресторанів Старгород:

Україна тиждень не сходить з новинних стрічок [в США]. Не пам’ятаю, коли таке було. Імпічмент Трампа в Америці розвивається за законами шоу. На побутовому рівні в Атланті [де я був] все, що пов’язано з Україною, як мінімум викликає інтерес. Негативу до країни немає.

Коли повернувся в Україну, оточуючі говорять: скандал, інфаркт. На мій погляд, це перебільшення. Україна давно пора зрозуміти, що вона не центр, де приймаються рішення.

Тарас Прохасько, письменник:

Підозрюю, що тиск одного президента на главу іншої держави — звичайна практика, і таке було не раз. Можливо, не в такій ексцентричної формі. І, думаю, такі таємні, непротокольні прохання і домовленості є частиною політичної практики.

Зеленський вже, звичайно, заявив, що на нас ніхто не тисне і ми розслідуємо справу Burisma як нашу внутрішню. Що, як на мене, правильно. І краще сказати не можна. «Отнекиваться» не варто. Але і проявляти такий же ентузіазм, як під час телефонної бесіди, теж недобре. Виникають, звичайно, питання навколо відставки [спецпредставника Держдепартаменту США по Україні] Курта Волкера: лобіював він чиїсь інтереси чи ні?

Ірина Медушевська, блогер:

Я розумію, чому він погодився піти в президенти. Тому що амбіції його безмежні. Але чому у нього немає інстинкту самозбереження, я не знаю.