«По ціні $12,5 млн вийде 40 ракет». Скільки Tomahawk може купити для ЗСУ Європа, які їхні аналоги має Росія, а які США і Франція

— Залежить від того, які саме альтернативи маються на увазі. Якщо за аналогічною, як у Tomahawk дальністю ураження — понад 1000 км — та вагою бойової частини у 450−500 кг, то це єдина на сьогодні серійна крилата ракета, яка є у Заходу. І більше нічого з такими ж характеристиками немає.

Наступною після Tomahawk йде французька крилата ракета MdCN, що має дальність ураження близько 1000 км і бойову частину у 250−300 кг. Але це ракета винятково морського базування і таких боєприпасів на всю Францію є приблизно 200 одиниць.

Менше 1000 км — американська авіаційна крилата ракета AGM-158B JASSM-ER із дальністю ураження до 900 км.

Це якщо вести мову про справді далекобійні боєприпаси із відповідною бойовою частиною.

— А якщо знехтувати такою вагою бойової частини? У такому разі у союзників є далекобійні боєприпаси?

— Тоді з’являється ряд американських мініатюрних крилатих ракет, які зараз у розробці. Наприклад, боєприпас Barracuda-500 із дальністю ураження понад 900 км при запуску з повітря й вагою бойової частини 45 кг. В Україні такий виріб назвали б ракето-дроном, але в США його позиціонують як крилату ракету.

Насправді в Сполучених Штатах нині з’явилася ціла плеяда нових розробок, у зв’язку з тим, що Пентагон виступив із закликом про необхідність виробництва великої кількості далекобійних крилатих ракет. І зброярі сприйняли цей заклик так, що фактично стали пропонувати ракето-дрони.

— У такому разі, розкажіть детальніше про боєприпас Barracuda-500.

— Насправді про цей виріб важко щось сказати достеменне, оскільки його ще немає в серійному виробництві. Це ініціативна розробка компанії Anduril. Боєприпас продемонстровано у вересні 2024 року й нині він перебуває на стадії випробувань.

Утім, уже оприлюднено характеристики й можливість запуску ракети з наземної пускової установки. Але слід розуміти: будь-який виріб, який ще не пішов у серійне виробництво, не має запасів.

Бо якщо йдеться про Tomohawk, то у цих ракет вже багато років є налагоджене серійне виробництво, є запаси цих боєприпасів, їх є де взяти, продати чи купити. Адже коли мова заходить про можливість допомоги від США, то, вочевидь, ідеться про продаж таких ракет.

Щодо Barracuda, то тут мова не тільки про новий контракт, а й про чекати, доки Anduril виробить відповідну партію ракет, отримати її та протестувати в реальних бойових умовах. Інакше кажучи, коли йдеться про нове озброєння, завжди необхідно розуміти, що є декларації, а є реальне бойове використання.

— Тобто Barracuda це єдина гучна новинка на сьогодні?

— Із більш-менш оприлюдненими характеристиками, так. Але я повторюсь: зараз у США є ціла плеяда різноманітних засобів. Скажімо, у військово-промислової корпорації Lockheed Martin нині є своя розробка — багатоцільова крилата ракета CMMT. Технічно вона має бути приблизно такого ж класу, що й Barracuda. Ця ракета теж іще не у виробництві, а лише проходить випробування. Дальність ураження новинки від Lockheed Martin 800 км, а вага бойової частини не оголошується. Утім, виробник хоче, щоб боєприпас коштував до $150 тис. за одиницю. У той час як експортний Tomahawk коштуватиме для Європи, якщо США виставлять таку ж ціну, як для Нідерландів, — $12,5 млн за ракету, втричі дорожче, ніж для Японії.

І якщо брати механізм PURL [Prioritized Ukraine Requirements List — ініціативу США та НАТО для прискорення постачання озброєнь Україні], то у цьому разі нам зброю продають. Середній внесок кожної країни в PURL становить $500 млн. І при ціні експортного Tomahawk у $12,5 млн вийде аж 40 ракет для України. Якщо ж ціна цих далекобійних ракет буде такою, як для Японії — $4,25 млн за одиницю, то можна буде розраховувати на 117 ракет Tomahawk. Багато це чи мало і чи можуть вони щось змінити в ході війни — питання дискусійні.

— До речі, на вашу думку, яка мінімальна кількість ракет Tomahawk потрібна Україні вже зараз і які ворожі цілі ними слід уражати в першу чергу?

— Це ледь не одне з найважчих запитань. Я б і сам залюбки запитав фахівців, що створюють банк цілей, — які топ-10 цілей для ракет Tomahawk обрали б саме вони.

— А якщо суто за вашими оцінками, які б це могли бути об'єкти ворога?

— Це запитання винятково до фахівців. Тому що вони розуміють, скільки саме ракет можна буде запустити одночасно, скільки в нас буде пускових установок (ПУ), яка буде потужність залпу, тобто скільки Tomahawk можна одномоментно направити на ворога. І вони чудово розумітимуть приблизну ефективність такого удару. Адже не кожен боєприпас досягне цілі, бо це звичайна крилата ракета.

А тепер, якщо повернутися до теми PURL і взяти згадані $500 млн від країни, то при ціні нового боєприпасу CMMT у $150 тис., можна розраховувати на 3,3 тис. таких ракет від Lockheed Martin.

Поки важко сказати, за який час таку кількість ракет може зібрати військово-промислова корпорація, але у випадку Anduril, яка виробляє Barracuda, це річний обсяг виробництва. Компанія вже оголосила, що на кінець 2026-го темп виробництва, за умови відповідного замовлення, має складати до 3000 одиниць або кількох тисяч одиниць на рік.

Утім, навіть якщо ті $500 млн вливатимуться у щось на кшталт Barracuda чи CMMT, то слід розуміти, що всі ті тисячі боєприпасів вироблятимуться поступово. Прямо зараз цих 3000 ракет фізично немає, їх нам не зможуть одразу віддати. Звісно, якби Україна мала тисячу ракет Barracuda і одним залпом запустили по ворогу, то це був би просто шалений успіх. Але проблема в тому, що навіть цієї тисячі ракет немає.

— І якою ви бачите тактику використання цих ракет, якщо їх не можна отримати всі одночасно?

— Отримали партію, накопичили і випустили по ворогу. Так само, як росіяни використовують свої ракети та шахеди

— Поговорімо й про ракети Tomahawk. Якщо Україна все ж таки отримає ці боєприпаси, то як їх запускати? Адже це ракета морського базування.

— Насправді у США є й наземні пускові установки для цих ракет. Є мобільна пускова Typhon, для сухопутних сил США, але їх дуже обмежена кількість, відомо лише про два підрозділи з ними. Але торік корпус морської піхоти США почав отримувати власні пускові. У версії для морпіхів по суті це безпілотний наземний дрон на базі бронеавтомобіля JLTV, на якому встановлена одна пускова для Tomahawk. Таких авто було замовлено більше півсотні. Але загалом морські піхотинці отримали близько шести-восьми одиниць таких ПУ і під час піддослідної експлуатації дійшли висновку, що такий наземний дрон їм не підходить.

Річ у тім, що ідея використання такої безпілотної ПУ полягала в тому, щоб висадити дрон на якийсь острів посеред Тихого океану, дрон мав проїжджати вглиб і стояти там на бойовому чергуванні. Але виявилося, що ця мобільна пускова має погану прохідність. Тобто ідея висадити її на пляж провалилась. Тому морські піхотинці відмовилися від такого застосування наземних роботизованих комплексів, починаючи з 2026-го фінансового року, який триває вже понад тиждень.

Звісно, американці залишать собі шасі такого безпілотника, бо воно використовується і для протикорабельних ракет NSM. А от сама ПУ, усі агрегати, вузли, механізми й системи, що необхідні для забезпечення передстартової підготовки й запуску Tomahawk, технічно стають незадіяними і вільними. А тому, коли перед Україною постане запитання: із чого запускати отримані Tomahawk, то мені здається — і це дуже обережне припущення, — що, можливо, існує й така відповідь, і ми отримаємо ці незадіяні пускові. Зрештою, якщо вони поміщаються на автомобільне шасі 4×4, то на шасі 6×6 стануть просто без проблем.

— А в чому взагалі унікальність ракети Tomahawk?

— Ні в чому. Це, до речі, й велика проблема, що ні в чому Tomahawk, з технічної точки зору, не унікальний. Це ракета 1980-х, що розроблялася у 1970-х, і на той час вважалася мініатюрною крилатою ракетою. Річ у тім, що під час розробки до боєприпасу було висунуто вимогу, щоб він поміщався в діаметр 533 мм торпедного апарату підводного човна. Саме тому в порівнянні з тогочасними крилатими ракетами Tomahawk вважався мініатюрним. Ну, і хіба що мав іще низку особливостей з розробкою, пов’язаних із внутрішніми ігрищами Пентагона й боротьбою у кабінетах.

Але фактично це звичайна крилата ракета. І в загальних рисах її коректніше порівнювати з російською крилатою ракетою Калібр або Х-555. Бо це приблизно одного класу боєприпаси.

Проте не треба очікувати, ніби Україна отримає Tomahawk, запустить дві ракети і вже наступного дня над Кремлем підніметься білий прапор, а ми обговорюватимемо рівно він висить чи ні.

— У чому ще можуть полягати труднощі використання крилатих ракет Tomahawk?

— Отримання всіх необхідних навігаційних даних. Адже Tomahawk летить із використанням систем навігації TERCOM та DSMAC, які передбачають зіставлення та порівняння рельєфу та зображення місцевості, отриманого під час польоту, з його еталонним зразком, що має прив’язку до координат. І тут слід розуміти, що файли «зліпків» рельєфу та еталонних зображень, які закладені в пам’ять Tomahawk, мають бути в форматі, який підтримує і зчитує ракета. І зрозуміло, що всі ці розвіддані можна отримати тільки від Сполучених Штатів. Інакше кажучи, не вдасться просто взяти супутниковий знімок з Google Maps, зробити скриншот, закласти його в пам’ять ракети й очікувати, ніби все працюватиме.

Тому, як у випадку з франко-британською крилатою авіаційною ракетою Storm Shadow/SCALP, для американської Tomahawk потрібне відповідне програмне забезпечення й дані у належному форматі.