Російський танк-черепаха. Інноваційний прорив чи тупикова гілка еволюції?

Покоління 0: Транспортний засіб із «мангалом» і камуфляжем із лютого 2022 року по квітень 2024 року.

Покоління 1: Транспортний засіб із металевим «черепашачим» панциром.

Покоління 2: Транспортний засіб із металевим «черепашачим» панциром і комплексом EW-захисту.

Покоління 3: Транспортний засіб із металевим «черепашачим» корпусом, комплексом EW, додатковими клітками та мінними котками.

Вирішення оперативної проблеми

Очевидно, росіяни добре продумали цей новий потенціал для своїх сухопутних військ в Україні. Це результат застосування кількох нових технологій у цій війні, які зробили оборону сильнішою формою ведення війни за останні приблизно два роки. Як я вже писав у нещодавній статті на цю тему:

«Після двох років війни і деяких перших успіхів у наступальних операціях адаптація обох сторін призвела до того, що умови для проведення наступальних операцій стають дедалі складнішими. Як показує минулорічний контрнаступ українських військ і відсутність значного прогресу в наступальних операціях Росії у 2024 році проти набагато слабших українських сил, оборона зараз є сильнішою формою війни, принаймні в Україні».

Це злиття трьох ключових технологічних систем:

— Система «автономія — протидія автономії», що включає автономні та напівавтономні системи в повітряному, наземному і морському просторі, а також системи протидії автономії, що розвиваються.

— Об'єднання цивільних і військових сенсорів й аналітичного потенціалу, що змінює рівень ситуаційної обізнаності, доступний усім військового командування, і впорядковує «мережі вбивств».

— Демократизація цифрових систем командування та управління (C2) на полі бою привела до того, що цифрові C2 стали доступні практично всім учасникам бойових дій і допоміжному персоналу.

Таке зближення означає, що наступальні операції на землі стають дедалі складнішими. Ключове оперативне завдання, яке намагаються вирішити ці «танки-черепахи», — це здатність наземних бойових сил масово пересуватися, швидко перетинати лінії відходу для нападу, виживати на передовій лінії оборони супротивника і підтримувати прорив у бою наземних бойових сил (за підтримки БпЛА й інших систем).

У статті, опублікованій у лютому 2024 року для Інституту сучасної війни, я описав цей виклик так:

«Сучасним бойовим силам потрібні технології нового часу, швидші, менш сигнатурні та більш живучі для подолання оперативного і тактичного простору між ними та їхніми цілями. Прикладом невдач нинішньої західної військової доктрини стали спроби України 2023 року пробитися через російські мінні поля і оборонні пояси на півдні України. Вони являли собою поєднання традиційних (читай, старих) зон перешкод, мінних полів, окопів і дотів з об'єднаними військово-цивільними сенсорами, оцінками і вогнем. За пів століття технології та техніка прориву загальновійськових армій практично не змінилися, але завдяки новим технологіям кардинально змінилася оборонна зона, яку необхідно прорвати».

Сучасні солдати не вперше стикаються з такою дилемою. Безвихідна ситуація на західному фронті під час Першої світової війни характеризувалася аналогічним переходом до оборони як найсильнішої форми війни завдяки масовому виробництву, кулеметам, досконалішій артилерії, кращим спостережним приладам, літакам і поліпшеному зв’язку між спостерігачами й артилерією.

У перші три роки війни і союзники, і німці випробували різні методи наступу. Хоча вони демонстрували неоднаковий підхід до навчання, загалом обидві сторони прийшли до розуміння необхідності застосування нових тактик і різних форм наземного маневрування для виходу з глухого кута на західному фронті.

Перемога канадців у битві при Вімі характеризувалася об'єднанням танків із піхотою, артилерією, саперами, використанням підземного мінування й авіації. Це стало провісником успішного проведення наступальних операцій, які були вдосконалені союзниками на західному фронті 1918 року в період із липня по листопад того ж року.

Чи передбачає новий російський «танк-черепаха» перші проблиски нових методів наступальних операцій для сучасної війни на суші?

Еволюція в дизайні танків?

Перш ніж перейти до розгляду нових методів ведення війни на суші, я хочу швидко проаналізувати майбутнє танка в контексті російських танків-черепах. Тема майбутнього танків та інших броньованих машин стала предметом численних коментарів із моменту початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Гадаю, буде справедливо сказати, що нова російська розробка, ймовірно, не є новим еволюційним шляхом для танків. Це радше випробувальний полігон для відпрацювання технологій, тактики і методів ведення наступальних операцій. Хоча я не очікую, що Китай або західні країни розпочнуть великомасштабне виробництво такої машини, вона дає уявлення про майбутній дизайн бронетехніки.

Зокрема, тестують такі можливості:

— Виживання проти безпілотників, баражувальних боєприпасів і FPV-дронів у тактичній обстановці.

— Проведення операцій із прориву радіоелектронного захисту як частина наземного штурму.

— Інтеграцію безпілотного та радіоелектронного захисту в операції об'єднаних озброєнь.

— Інтеграцію фізичних і радіоелектронних проривних операцій в одній платформі.

Кожну із цих можливостей тестують, і згодом вони можуть з’явитися в мініатюрнішому вигляді на майбутніх броньованих машинах, на наземних машинах без екіпажу або в комбінації того й іншого.

Водночас українці шукатимуть способи швидкого знерухомлення та знищення цих апаратів. Є деякі свідчення того, що танки-черепахи здатні витримати десятки ударів FPV-дронів, що робить їх смертоносним доповненням до наземних бойових сил Росії.

При цьому танк-черепаха, ймовірно, є лише проміжною можливістю для розв’язання проблеми виживання під час зближення з противником і забезпечення прориву під час атаки бойових сил.

Тимчасовий бойовий потенціал

Незважаючи на корисну демонстрацію різних можливостей для підтримки наступальних операцій, танк-черепаха сам по собі, ймовірно, є еволюційним глухим кутом. Машини великі, повільно рухомі та громіздкі, з обмеженим оглядом для екіпажу (якщо тільки в них немає численних зовнішніх камер, про які ми не знаємо). Хоча його поява, ймовірно, допомогла російським операціям, доки Україна протягом кількох місяців відчувала нестачу у великій кількості західних боєприпасів, це вікно можливостей для росіян згодом закриється.

Якщо це так, то який вигляд можуть мати наступні адаптації росіян?

По-перше, у майбутньому прорив радіоелектронного захисту в наступальних операціях може бути здійснюваним за допомогою безпілотних наземних транспортних засобів (БНТ) і броньованих машин з екіпажем, обладнаних засобами радіоелектронної боротьби. Зокрема, прискорення розробки та розгортання БНТ обома сторонами в Україні вказує на те, що це може бути однією з багатьох місій, які виконуватимуть ці позбавлені екіпажу машини.

По-друге, фізичний прорив мінних полів та інших перешкод також може стати завданням для нових типів БНТ. Це може включати в себе БНТ-камікадзе і БНТ, які закладають заряди вибухівки. Прототипи таких машин уже в розробці.

По-третє, триває розробка броньованих машин з екіпажем, оснащених засобами пасивного й активного захисту від безпілотників, включно з поліпшеним маскуванням, електронними засобами протидії та системами захисту спрямованої енергії.

Таким чином, низку завдань, які наразі виконують танки-черепахи, найімовірніше, буде розподілено між багатьма меншими за розміром і менш помітними безпілотними машинами, оскільки обидві сторони експериментують із новими тактиками і технологіями для наступальних операцій. І росіяни, і українці розуміють, що успішне повернення до наступальних операцій є ключем до їхніх теорій перемоги.

Битва за адаптацію триває

Танк-черепаха — дивний на вигляд звір. Але це адаптація до конкретної проблеми поля бою для конкретної обстановки на одному конкретному театрі воєнних дій. У найближчій перспективі він, імовірно, буде нейтралізований українською адаптацією і навряд чи підійде для інших театрів бойових дій.

Це також демонстрація здатності російської армії до адаптації. Попри те що російські військові загалом навчалися повільніше, ніж українські, їм удавалося вчитися й адаптуватися протягом усієї війни.

Танк-черепаха ще раз демонструє, що, здобуваючи уроки зі свого бойового досвіду, росіяни здатні спрямувати свій промисловий потенціал на вирішення проблеми. Вони залишаються небезпечним і непередбачуваним противником.

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV