Там “вилітала пташка”
1 січня 1970, 03:00
Наприкінці XIX століття кияни йшли на ріг Хрещатика та Лютеранської за фотографіями — зробити власний портрет або придбати чужі знімки
Еліна Бондаренко,
Олександр Пасховер
6 березня 1886 року київський фотограф Альфред Федецький написав прохання на ім'я Олександра Петрова, щойно призначеного харківським губернатором.
У ньому майбутній перший кінооператор Російської імперії просив дозволу відкрити в Харкові власне фотоательє. І повідомив про себе таке: "Був понад шість років Управителем Придворного фотографа двору Її Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Петрівни, під фірмою "В. Висоцький" у Києві і знав спеціально фотографічну справу <...>. При цьому доповідаю, що відомості про мою особистість, благонадійність і взагалі які тільки будуть потрібними для розв'язання цього клопотання, можуть бути зібрані за місцем мого проживання в м. Києві, на Атінковій вулиці, в будинку № 11".
Федецький згадав про велику княгиню невипадково — на той момент весь імператорський дім захоплювався фотомистецтвом. Англійська королева Вікторія навіть зробила своїй онуці, молодій російській принцесі Олександрі Федорівні, дружині майбутнього російського імператора Миколи II, царський подарунок — фотоапарат фірми Кодак, один з перших в імперії.
МАЙСТЕР: Великий кінооператор Російської імперії
Альфред Федецький ази фотомистецтва опановував
у Києві, на розі Хрещатика та Лютеранської
Але відповіддю на запит київського фотографа стала тиша. І 18 квітня того ж року він подає повторне прохання: "...маю честь надати у форменій копії свідоцтво Її Імператорської Величності Государині Великої Княгині Олександри Петрівни про надання мені звання придворного Ї. І. В. фотографа і уклінно прошу Вашу Вельможність мати на увазі надане мені Її Імператорською Високістю звання, і включити в запитуване мною свідоцтво".
Подіяло — харківська влада видала Федецькому дозвіл на роботу в своєму місті. Щоправда, через особливий статус цього бізнесу — адже фотографіями могли користуватися і шпигуни — начальство зажадало від київської поліції характеристику на Федецького.
27 квітня 1886 року вона була видана: "...маю повідомити Вашу Вельможність, що за донесенням Київського Поліцмейстера, Варшавський житель Альфред Костянтинович Федецький, який мешкає в м. Києві, ні в чому поганому, як в моральному, так і політичному сенсах, помічений не був".
До цього часу в Харкові вже працювало з десяток фотоательє. Приблизно такий само ажіотаж виник і в Києві: тут до 1890‑го налічувалося 14 комерційних фотоательє.
| Перший фотознімок у Києві зробив 1853 року англієць Джон Борн: він зафіксував щойно збудований інженером Чарльзом де Віньолем Ланцюговий, або Миколаївський, міст через Дніпро. | 1867 року в Києві Віктор Воюцький і Олександр Рудковський створили перший в Російській імперії фотокалендар. За нього обидва автори отримали в подарунок від імператора Олександра II золоті годинники. Аналогічну нагороду двічі здобував київський фотомитець Франц де Мезер — за альбоми видів Києва й околиць. | У 1890‑х київський фотограф Генріх Лазовський першим почав розфарбовувати чорно-білі фотознімки, домагаючись ідеальної передачі кольору. А за фотоальбом Волинських маневрів 1890 року Лазовський отримав від Олександра III перстень з діамантом. |
Серед піонерів, які спромоглися поставити фотомистецтво на великий комерційний потік, був ще один поляк — Влодзімєж Висоцький (на якого працював і у якого навчався Федецький). Цей 27‑річний підприємець відкрив салон у 1873 році на розі Хрещатика та Лютеранської.
На фотоательє Висоцького припадала чверть усіх київських замовлень. У перший же рік роботи оборот його бізнесу досяг 24 тис. крб.— річний бюджет Києва в 1870‑му був трохи більше 200 тис. крб. В 1882‑му після успішно проведеної виставки в Москві київський фотомайстер отримав нагороду — срібну медаль, а за фотоальбоми членів імператорської родини — звання Придворний фотограф Її Імператорської Високості Великої княгині Олександри Петрівни.
Поруч з Висоцьким на Лютеранській творив його головний конкурент — дипломований живописець Франц де Мезер. У нього можна було замовити альбоми з картками видів Києва. За 30 років роботи ательє де Мезера зробило близько 138 тис. негативів і близько 1,5 млн відбитків. Притому що на кожну фотозйомку міста в ті часи треба було брати спеціальний дозвіл у відділенні поліції: влада боялася, що під виглядом фотографів у місті могли працювати резиденти іноземних розвідок.
Великі гроші у фотоательє можна було кувати і малими порціями. Знімки так званого візитного формату — аналог нинішніх "три на чотири" — коштували копійки. Але на них був величезний попит: "візитки" були потрібні для оформлення особистих справ службовців та учнів. З них викладали і компонували випускні альбоми або колективні портрети учнів, банківських клерків і службовців різних фірм та установ.
Від року до року кут Хрещатика та Лютеранської ставав усе популярнішим місцем. Городяни тяглися сюди, щоб посидіти в модному кафе Варшавське. І пограти в шахи. Але головним магнітом була все ж фотомайстерня Висоцького.
Тут робили портрети найвідоміші люди століття. У 1884‑му майстер сфотографував Лесю Українку в симпатичному віночку. А за два роки зафіксував Івана Франка під час весілля останнього.
1894 року Висоцький помер. Його ательє перейшло до дружини і сина, після чого справа набула нового розмаху.
До початку ХХ століття фотоманія охопила весь Київ. Вже понад 70 приватних ательє надавали свої послуги широким народним масам. З'явилися і магазини, де продавали приладдя для зйомок. Майстри фотосправи — а це могли бути і художники, і дипломати, і навіть археологи — взялися відкривати і школи, при яких з'явилися робочі студії.
Фотоательє Висоцького на розі Лютеранської та Хрещатика тривалий час служило епіцентром цього тотального захоплення.
Кінець будівлі, де розміщувалося популярне фотоательє, не вирізняється, за київськими мірками, оригінальністю. У вересні 1941‑го радянські сапери замінували центр міста, і коли до нього увійшли німці, підпільники підірвали головну вулицю Києва. У великій пожежі загинуло багато будівель — як величних, так і простих. Зокрема і та, де було знамените фотоательє.