На старті диспозиція виглядала так: 7 січня 2017 року соцзмагання на кращий серіал року, який тільки-но розпочався, повинно було фінішувати, не розпочавшись – на цей день була призначена прем'єра серіалу «Табу». Всім іншим претендентам пропонувалося прийняти вправо, з'їхати на узбіччя і подивитися на старт нової франшизи. А як інакше? Претендентів – хоч греблю гати, а Тому Харді – один на всю планетку, і тут він в головній ролі серіалу BBC, створеного за його ж сюжетом власним татом.
Відчуваючи ненормовану повагу до Харді, я влаштувався в першому ряду на правах фаната, який відзначив хлопчину ще в епізоді «Братів по зброї» і визнав зіркою на тридцятій хвилині «Рок-н-рольщика». І ось тиждень тому скінчився перший сезон, а я все тягну з рецензією. Тому що доведеться визнати, що мене найдовгоочікуваніший серіал року не вразив. Пройшов по дотичній.
Я почав канючити з другого епізоду про те, що BBC і FX заощадили на пристойних сценаристах, чим викликав гостре неприйняття одразу декількох друзів, які полюбили «Табу». І таких виявилося багато – в останні роки зі мною прийнято говорити про кіно навіть біля рукомийника на заправці. Оцінки тим часом серіал видавав відмінні – 9 на imdb, 93% схвальних рецензій на «томатах» і виходило, що в секторі для незадоволених я опинився в гордій самоті.
Новий проект виріс з попередніх робіт Харді – в свій час він активно знімався для ТБ (відразу згадується «Прикуп»), потім пішов у великий екран, не цураючись фестивальних робіт типу «Лока» (фактично моновистави у салоні BMW). Це лаконічне кіно зняв Стівен Найт, після чого вони зустрілися ще раз, в серіалі «Гострі козирки», де Найт є шоураннером, а Харді грає єврейського бандита на третьому плані. Грає, не особливо напружуючись – в основному трясе бородатою головою і бурмоче дурниці.
«Козирки» чомусь стали дуже популярні, щодо мене – «пластиковий» серіал для юнацтва, йому надзвичайно далеко до британських вершин типу «Абатства Даунтон». Тим не менш, зацікавлені особи вирішили зустрітися ще раз – цього разу без сторонніх. Том Харді запропонував сюжет, його батько, Чіпс Харді (раніше комедійний автор), став співпродюсером, Стівен Найт відповідав за сценарій, також в проект впряглась компанія Рідлі і Тоні Скотів, яка вже співпрацювала з Харді в нудотному фільмі «Дитина 44». І нікого минулий досвід не зупинив.
Фабула, як на диво, була: десь в позаминулому столітті герой повертається в Лондон з Африки, щоб помститися за батька. У минулому гніздяться скелети, в найближчому майбутньому – трупи. Однак досить швидко з'ясувалося, що за чудово намальованими пейзажами старого Лондона бродять картонні персонажі, чиї мотивації настільки ж непередбачувані, як сценічні викрутаси творців серіалу «Lost».
Якщо оцінювати різні складові успіху, то по осі «Ф» (фактура) буде чиста десятка, кастинг-менеджери зібрали чи не найкращі англійські пики на всьому ринку. По осі «Г» (грим) та ж ситуація: віспини, шрами, татуювання, фікси вийшли чудово, настільки ж висока оцінка за «К» (костюми) – дивний циліндр головного героя відтепер не забути.
А ось до сюжету і режисури з'явилися питання: сценаристи обертають характерами, як хочуть, не особливо переймаючись створенням цілісних персонажів, а режисер час від часу викликає з шафи привид Станіславського. До речі, хтось із сценаристів заявив, що у другому сезоні головний герой цілком може відправитися в Америку.
Все б нічого, але це було сказано лише після першого епізоду, так що далі за долю героя я вже особливо не переживав. Все це разом призвело до того, що рівень шкали співпереживання впав до критично низьких показників, після яких люди зазвичай кидають серіал. Але тут Том Харді, а, значить, дивлюся в надії на те, що автори виправляться.
І місцями їм вдалося оживити картинку – в сцені з дуеллю, наприклад. Але «живинка» була рідкісна – Харді чудово хмурився і косолапив по Лондону, інші персонажі не виходили за картонні рамки, а зловісна Ост-Індська компанія все так само виглядала посольством Люцифера на Землі. Все шаблонно і притягнуте за вуха – офіцер лізе в труну подивитися, чи дійсно там труп, і страшно лякається, виявивши там шукане тіло.
Все, як в «Гострих козирках», а ближче до фіналу стало видно, що заощадили не тільки на сценаристах, але і на постановці екшн-сцен і музиці – одні й ті ж лейтмотиви крутяться по колу, як лупи діджея, що заснув під ранок.
Британська аудиторія трохи просіла – з семи до п'яти мільйонів з копійками, так що мільйон глядачів були згідні зі мною, що вже непогано для людини, яка ледь не посварилася з друзями, обманувшись в очікуваннях.
«Табу» непоганий, він однозначно крутіше всього, що показують на нашому ТБ, але ми не будемо занижувати планку, посилаючись на дійсність, в якій мільйони дивляться кулінарні шоу, саме місце яким у нішевих телемагазинах. Ставки здавалися безпрограшними – вийде Том наш Харді і як дасть Шекспіра, але не в цей раз. Років десять тому був би мегашлягер, а сьогодні це 7 з 10, і то, з великої любові до Того Харді. Тег відповідний – #НЛ, На Любителя.
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Уроки минулого з Олегом Шамою – по понеділках
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – по неділях
Більше поглядів тут