Cтрашне діло

В останні десятиліття в Уганді і деяких інших країнах Африки місцеві чаклуни практикують людські жертвоприношення — так тут позбавляються від хвороб, проблем в бізнесі та особистому житті. Кількість африканців, які загинули від ритуальних ножів, обчислюється декількома сотнями на рік

Анна Павленко

І споконвіку, коли в громаді східноафриканської Уганди ставалася неприємність, її члени зверталися до цілителя. Той приносив жертву вищим силам. Першим на вівтар вирушало курча. Якщо жертва не приносила бажаного результату, ритуал повторювався з козою, потім — з вівцею і, нарешті, з коровою.

"Ритуальне жертвоприношення було частиною наших практик ще з часів прадідів", — підтверджує цілитель з округу Масака в інтерв'ю дослідникам Університету Макерере в Уганді.

У 2009 році Університет Макерере провів серію фокус-груп на замовлення місцевого міністерства гендеру, праці та соціального розвитку в зв'язку з  моторошним явищем, яке набирає масштаб: починаючи з кінця 90-х років в Уганді стали пропадати діти. Тіла деяких з них потім знаходили обезголовленими і розчленованими. Як з'ясувалося, кров, язик, геніталії та інші частини дитячих тіл в своїх ритуалах використовували чаклуни.

Випадки людського жертвопринесення виявили і в інших африканських країнах — Танзаніі, Нігерії, Свазіленді, Ліберії, Ботсвані, Південній Африці, Намібії і Зімбабве. Жертвами чаклунів ставали як діти, так і дорослі. Так, у вересні 2017-го поліція Уганди заарештувала 44 підозрюваних у ритуальних вбивствах жінок і дітей.

Людські жертвопринесення стали частиною системи традиційних вірувань і ритуалів угандійців лише в останні десятиліття, стверджують експерти. Цьому сприяли бідність, нерівномірний економічний розвиток регіонів країни, недосконале законодавство і низький освітній рівень населення.

Незважаючи на те що в останні три роки ВВП країни зростав в середньому на 5%, а частка населення за межею бідності знизилася з 31% в 2006-му до 19,7% в 2013 році, далеко не всі місцеві жителі відчули поліпшення. Сьогодні третина населення Уганди як і раніше зайнята в сільському господарстві, яке залишається низькопродуктивним через використання примітивних технологій. Особливо депресивним є північний регіон, де понад 80% громадян живуть в бідності, а доступ до електрики мають всього 4% домогосподарств.

В Уганді майже не працюють соціальні ліфти, і деякі забобонні бідняки будують свій добробут, залучаючи вищі сили. Звертаються за послугами до чаклунів-цілителів і заможні африканці, які за допомогою магічних ритуалів хочуть зберегти і примножити власний капітал.

Влада Уганди ще в 2009 році створила у складі місцевої поліції спеціальний підрозділ по боротьбі з людським жертвопринесенням. За даними відомства, в 2016 році в ритуальних цілях було вбито семеро дітей, ще стільки ж — роком раніше.

Однак в громадських організаціях незадоволені роботою спецпідрозділу, а заявлену ним статистику називають применшення. Активісти стверджують: кількість ритуальних вбивств в Уганді обчислюється сотнями на рік, а поширенню явища сприяють самі жителі країни.

"Ми вважаємо, що суспільство формує попит на частини дитячих тіл", —  наголошує Роуз Налубега, фахівець благодійної організації Humane Africa, яка вже десять років бореться з практиками, що калічать дітей в Південній і Східній Африці. Коли люди припинять звертатися до чаклунів-цілителів, над дітьми перестане нависати загроза бути принесеними в жертву, впевнена вона.

В ересневого вечора 2014 року в районі Буікве поблизу Кампали — столиці Уганди — викрали дитину. 14-річного хлопчика схопили на вулиці, коли він йшов у магазин за дорученням батьків. Четверо чоловіків приспали його хлороформом, зв'язали і кинули в машину.

Підліток згадує, що його привезли до великої хижі, поклали на стіл і розв'язали, вирішивши, що він як і раніше спить. Тоді він скористався моментом і втік від своїх викрадачів через прилеглу плантацію цукрової тростини. Односельці знайшли дитину на наступний день живою і неушкодженою.

Менше пощастило 16-річному Аллану Ссембате. Дев'ять років тому він повертався додому зі школи, коли на нього напали двоє чоловіків. Вони розсікли йому голову мачете, зцідили кров, кастрували і залишили помирати.

Хлопчика знайшли і доставили в лікарню у вкрай важкому стані, після чого він більше місяця пролежав у комі. Витрати на лікування змусили батька Аллана продати будинок, його родина перебралася жити в нетрі. Згодом, незважаючи на отримані травми, хлопчик зміг продовжити навчання в школі.

"Я досі пам'ятаю той біль", — розповідає Аллан, демонструючи шрам через всю голову.

І Аллан, і його 14-річний земляк були викрадені на замовлення чаклунів для проведення кривавих ритуалів. В угандійській громадській організації Facilitation for Peace and Development (FAPAD) стверджують, що кожного тижня фіксують приблизно по два випадки дитячих жертвоприношень.

У 2013 році благодійна організація Humane Africa у співпраці з дитячим фондом ООН-ЮНІСЕФ опублікувала дослідження про людські жертви в Уганді, засноване на інтерв'ю з 140 свідками. Жертвами в більшості описаних випадків ставали діти, а іноді — вагітні жінки і їхній плід.

Дитина в чаклунських практиках вважається чистим створінням, до того ж втіленням сили росту. Саме ця сила, за твердженнями чаклунів-вбивць, повинна перейти до їхнього клієнта разом з дитячою кров'ю або частиною тіла. Щоб задобрити вищі сили і забезпечити собі процвітання, клієнту пропонується зберегти останки жертви у себе або захоронити їх у фундаменті власного будинку.

Як правило, дітей хапають дорогою до школи або додому. Нездатні дати відсіч, ті стають легкою жертвою для викрадачів. Самі злочинці не бояться покарання, так як розслідування дитячих зникнень рідко призводять до засудження винних.

Саме так сталося з викрадачами Аллана Ссембате, в яких хлопчик упізнав своїх сусідів. Чоловіків судили, проте в підсумку виправдали через брак доказів. Всього із зареєстрованих з 2006 по 2014 рік 87 ритуальних вбивств тільки 23 дійшли до суду. Всього двом злочинцям було винесено обвинувальний вирок.

Не дивно, що в рейтингу дотримання прав дитини KidsRights Index, який складає однойменна правозахисна організація, Уганда посідає 137-е з 165 місць. Автори рейтингу стверджують: урядові ресурси для захисту прав дітей в цій країні обмежені і неефективні. І це при тому, що діти у віці до 14 років складають практично половину населення Уганди.

Щоб захистити своїх чад, тутешні батьки намагаються не випускати їх з поля зору, деякі роблять своїм синам обрізання, а дочкам проколюють вуха. Дітей, які пройшли ці процедури чаклуни вважають "нечистими", а тому непридатними для жертвопринесення.

У деяких селищах діє система оповіщення про зникнення дитини. Про подію оголошують через гучномовець, і тоді всі жителі селища вирушають на пошуки зниклої дитини по гарячих слідах. За свідченнями активістів, в таких громадах викрадення дітей поступово зводяться до нуля.

У боротьбі проти дитячих жертвоприношень об'єднуються батьки, які втратили своїх дітей. Так, Сантос і Лія Лабея, чий чотирирічний син в 2006 році був викрадений з дитячого майданчика і убитий на вимогу чаклуна, створили свій фонд Gideon Foundation Against Child Sacrifice. Ось уже десять років вони проводять інформаційні кампанії, допомагають журналістам висвітлювати проблему дитячих убивств і лобіюють ухвалення спеціального закону про відповідальність за людські жертвоприношення.

В іра в духів і магію — невід'ємна частина культури африканців, що збереглася незважаючи на широке поширення на континенті християнства та ісламу. Сьогодні 45% населення Уганди становлять протестанти, ще близько 40% — католики. При цьому в країні працюють 650 тис. зареєстрованих народних цілителів і ще близько 2,5 млн незареєстрованих.

До цілителів місцеві жителі звертаються, щоб вирішити побутові проблеми, досягти успіху в бізнесі або любові. До того ж, за підрахунками Всесвітньої організації здоров'я, до 80% жителів країн Африки, що розвиваються вибирають цілительство і народну медицину в якості основного способу лікування хвороб.

Знайти посередника для спілкування з духами в Уганді нескладно — ті повсюдно рекламують власні послуги. Свої оголошення вони зазвичай формулюють так: "Традиційний цілитель з владою над духами. Вирішує всі проблеми: демони, злодії, карієс, безумство, епілепсія, венеричні захворювання".

Коли бізнес місцевого підприємця руйнується через підняті банком кредитні ставки або підвищені урядом податки, той шукає спосіб зберегти свої капітали за допомогою вищих сил, розповідає НВ Шадрак Кіоб, проектний координатор громадської благодійної організації Empower And Care Organization (EACO) в Уганді.

"Чаклуни-цілителі переконують багатіїв, що жертва забезпечить їхньому бізнесу високу прибутковість, а капіталу — довговічність", — пояснює він.

В результаті дитячі жертвопринесення в Уганді перетворюються на прибуткову індустрію. Наприклад, журналіст BBC, який у 2011 році поїхав до Уганди розслідувати торгівлю людьми, зміг домовитися з місцевим Делком про покупку будь-якої кількості дітей за ціною $13,3 тис. за кожну. А дев'ять років тому один місцевий житель, щоб підзаробити, продав бізнесмену голови своїх двох дітей-близнят за суму, еквівалентну $3,4 тис.

Відомі випадки, коли бідняки самі викрадають дітей і влаштовують жертвопринесення, чекаючи моментального збагачення. "Люди питають, де інші роздобули гроші, і йдуть до так званих чаклунів-цілителів за засобом, який приніс би їм достаток", - описує те, що відбувається Кіоб. Чаклуни в свою чергу пропонують принести в жертву дитину.

Спостерігачі припускають, що до звірячого ритуалу в Уганді вдаються не тільки бізнесмени і зневірені бідняки, а й політики. Так, напередодні парламентських виборів в лютому цього року викрадення дітей почастішали. У місцевій благодійній організації Kyampisi Childcare Ministries заявили: з жовтня по лютий їм доповіли про шість випадків дитячих жертвоприношень.

Фахівці цієї організації стверджують: багато випадків ритуальних вбивств в Уганді опиняються поза увагою влади. Довести таке вбивство в суді — недешева процедура для бідняків, чиї діти стають жертвами чаклунів і їхніх найманців. Батьки убитих часто не мають ні доступу до адвокатської допомоги, ні коштів для поїздок на судові засідання.

Іноді члени громад зовсім не заявляють про ритуальні вбивства, побоюючись стати першими підозрюваними, доповнює Кіоб. При цьому фахівець наголошує: громадськість незадоволена роботою поліції, яку опозиція та активісти вже давно звинувачують у нехтуванні розслідуваннями.

Зараз EACO, де працює Кіоб, готується запустити проект інформування дітей і батьків про небезпеку викрадень з метою жертвопринесення. Для цього активісти мають намір розмістити постери вздовж доріг, провести серію семінарів, а також налагодити системи оповіщення про викрадення дитини в ряді громад Уганди. Реалізація цього проекту вартістю €200 тис. займе два роки.

"Ми повинні попередити громади і об'єднати їхні зусилля з [роботою] поліції, щоб знищити страх", —формулює завдання своєї команди Кіоб.