NV Преміум

Нові дискомфортні реалії. В якій ситуації опинилася Європа

Погляди

24 січня 2025, 13:15

Найджел Гулд-Девіс

Старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), редактор щорічного стратегічного огляду геополітики IISS

Європа з нетерпінням чекала інавгурації Дональда Трампа. Найбільшим її страхом її було те, що США вийдуть зі своїх зобов’язань щодоУкраїни, а можливо, й континенту

Але Європа може розробити дипломатичну стратегію, щоб запобігти цьому. Вона повинна довести, що Америка має переконливий і тривалий інтерес у європейській безпеці, в тому числі, в Україні. На що це може бути схожим?

Трамп хоче безпечної та процвітаючої Америки. Це головні інтереси будь-якої країни. У цьому Трамп нічим не відрізняється від будь-якого попереднього президента США чи будь-якого нинішнього європейського лідера. Та питання в тому, як він реалізовуватиме ці інтереси. Трамп мало дбає про цінності. У своїх політичних інстинктах він керується схильністю до скорочення закордонних зобов’язань. Він надає перевагу вільній торгівлі над протекціонізмом. У дипломатичних методах — транзакціям і «угодам», а не встановленню правил і роботі через міжнародні організації.

Це означає, що Європа більше не може покладатися на зв’язку цінностей, інституцій і права, які зміцнювали трансатлантичні відносини протягом 80 років. Зараз більше, ніж будь-коли з 1930-х років, ці відносини залежатимуть лише від міцності спільних інтересів. Таким чином, завдання Європи полягає в тому, щоб відновити власний інтерес Америки щодо стійкої прихильності до її континенту. Вона має переконати Америку, що безпека та процвітання Європи є передумовами безпеки та процвітання США. Це можна зробити чотирма способами.

Європа повинна збільшити витрати на оборону

По-перше, Європа повинна пояснити, що її безпека є переконливим економічним інтересом США. Європа — найбільший торговий партнер Америки. Це також безперечно провідне місце для американських інвестицій. І разом з Японією Європа домінує в інвестиціях у США, що створює робочі місця для американських працівників. Незважаючи на те, що Трамп може тиснути на Європу, щоб вона скоротила активне сальдо торгового балансу, це не повинно приховувати, наскільки Америка виграє від активних економічних відносин. Європа, якій загрожує Росія або яка перебуває у кризі після поразки України, серйозно підірве це. Америка не зможе сподіватися на збільшення експорту до Європи, водночас залишаючи її на поталу своїм супротивникам.

По-друге, Європа повинна збільшити витрати на оборону. Скарги Трампа на те, що Європа не виконує своїх зобов’язань, є лише загостреною версією старих суперечок часів Холодної війни щодо розподілу тягаря між союзниками. Америка давно критикує Європу за невиконання зобов’язань щодо витрат на оборону. Сьогодні ВВП Європи лише трохи менший, ніж ВВП США, але вона витрачає вдвічі менше на оборону та все ще покладається на захист Америки. США можуть обґрунтовано вимагати більшого внеску в обмін на визнання того, що вони мають життєво важливі інтереси в Європі. Це визнає новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Європа повинна прислухатися до його заклику збільшити витрати і робити більш раціональні закупівлі.

По-третє, Росія не тільки є загрозою для Європи, але й створила коаліцію держав, які кидають виклик інтересам США в усьому світі. Китай, Іран і Північна Корея разом надають Росії цінну військову техніку, економічну підтримку, розвідувальні дані та (у випадку Північної Кореї) тисячі військових для підтримки її війни в Україні. Натомість Росія пропонує їм вагому військову, технологічну, розвідувальну та дипломатичну підтримку, що змінює регіональні баланси на користь супротивників Америки. Дехто в оточенні Трампа вважає, що США стоять перед вибором між конфронтацією з Росією та Китаєм. Все навпаки. Сильніша Росія зробить сміливішими Китай та інших американських противників як матеріально, так і репутаційно. Навпаки, тепер їхні стосунки настільки тісні та взаємодоповнюючі, що послаблення одного означає послаблення іншого.

І четверте, цей аргумент про взаємозв'язок загроз — медаль на два боки. Якщо Росія є проблемою США, так само як і Європи, то з цього випливає, що Китай є проблемою Європи, а також США. На саміті НАТО в липні 2024 року Китай був названий «вирішальним фактором» війни Росії в Україні. Тому Європа повинна більш ефективно інтегрувати економіку та безпеку у свою політику щодо Китаю. Це вже давно назріла необхідність для власної безпеки Європи, а також зменшить занепокоєння США щодо комерційних інтересів Європи в Пекіні.

Дехто в Європі відреагує нервово. У квітні 2023 року президент Франції Еммануель Макрон стверджував, що Європа повинна проводити незалежну політику щодо Китаю, не звертаючи уваги на занепокоєння США. Сенатор Марко Рубіо тоді відповів, що якщо Європа «не збирається обирати між США та Китаєм у питанні Тайваню… можливо… ми зосередимося на Тайвані та загрозах, які створює Китай, а ви, хлопці, займайтеся Україною та собою».

Оскільки Рубіо став держсекретарем у Трампа, Європі, можливо, доведеться тісніше співпрацювати по китайських питаннях, щоб забезпечити собі підтримку Америки.

Європа може запропонувати креативну політику — кажучи словами Трампа, «вигідні угоди» — щоб зміцнити ці спільні інтереси та захистити як себе, так і Україну. Одна з них полягає в тому, щоб координувати конфіскацію активів російського центробанку на суму $300 млрд, заморожених у фінансових системах Великої сімки, і використати частину цього для закупівлі американської зброї для України. Це підвищить як безпеку Європи, так і простимулює американську економіку — і слугуватиме попередженням іншим державам про наслідки агресії. Саме Європа, а не США, досі блокувала цю конфіскацію. Заволодіння активами агресора для захисту поточних і майбутніх жертв є стратегічно очевидним кроком. Такі дії також відкриють можливості для тіснішого оборонно-промислового співробітництва. Україна вже зіткнулася з війною майбутнього та накопичила багатий досвід, випробуваний у боях, винахідливість та інноваційність. Це може бути неоціненним як для військових планувальників США, так і для оборонних компаній.

Америка, зі свого боку, також могла б замінити європейський імпорт російського зрідженого природного газу (СПГ), що зараз є рекордним, американськими поставками СПГ. З огляду на те, що Трамп, як очікується, скасує заборону адміністрації Байдена на нові експортні термінали СПГ, це створить синергію безпеки та процвітання. Ідучи далі, Європа також може спонукати США продавати їй більше нафти. Незважаючи на ембарго, Європа все ще імпортує російські нафтопродукти, переважно через індійські нафтопереробні заводи. І якщо США продадуть більше нафти світу, а не лише Європі, це може скоротити нафтодоларові доходи, від яких залежить Росія. Знову ж таки, інтереси американської торгівлі й європейської безпеки тут можуть збігтися.

Ці нові реалії будуть дискомфортними для Європи. Трансатлантичні відносини матимуть вигляд, швидше, прагматичних, аніж заснованих на принципах, а їхня політична економіка зміниться на користь Америки. Але це історична норма. Лише в минулому столітті цінності справді мали значення у зовнішній політиці - і, в кращому випадку, нерівномірно. Раніше спільні інтереси керували політикою та підтримували альянси, які регулярно змінювалися відповідно до міжнародних обставин. Тож «Зробимо Америку знову великою» — це просто повернення до старого. У зовнішній політиці майбутнє Америки може нагадувати минуле Європи.

Таким чином, невідкладне дипломатичне завдання Європи — переконати нову адміністрацію США в тому, що міцні та віддані відносини найкраще служать вічним інтересам Америки. Основи для цього є, якщо тільки європейські лідери зможуть побудувати переконливу аргументацію і вміло її донести. Альтернатива — жорстка форма «стратегічної автономії», нав’язана Європі не її власним вибором, а вибором Америки — буде набагато небезпечнішою.

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора. Вперше опублікований на iiss.org

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Інші новини

Всі новини