Соціальні мережі – пастка для людства

Ми рекомендуємо

16 січня 2017, 14:40

Багато людей використовують соціальні мережі не для того, щоб розширити свої обрії, а навпаки — аби замкнутися в тому, що називають зоною комфорту

Те, що відбувається зараз, те, що можна назвати кризою демократії, є крахом довіри. Переконанням, що лідери є не лише корумпованими чи тупими, а й бездарними. Щоб діяти, потрібна влада: бути здатним щось робити; а ще потрібна політика: вміння вирішувати, що саме треба робити. Питання в тому, що цей шлюб між владою і політикою в руках держави-нації закінчився. Влада ґлобалізувалася, але політика є такою самою локальною, як і раніше. В політики зв'язані руки. Люди вже не вірять в демократичну систему, тому що вона не виконує своїх обіцянок. Це робить очевидним, наприклад, імміґраційна криза. Це явище є ґлобальним, але ми діємо в парафіяльних межах. Демократичні інституції не були спроектовані для того, щоб керувати ситуаціями взаємозалежності. Сучасна криза демократії — це криза демократичних інституцій – розповідає польський соціолог Зиґмунт Бауман в інтерв’ю El País, яке переклали Zbruc.eu.

Ми перебуваємо у стані безкоролів'я, між одним етапом, коли у нас була впевненість, та іншим, коли старий спосіб діяти вже не функціонує

[Свобода та безпека] – дві цінності, які страшенно важко поєднати. Якщо ти маєш більше безпеки, то мусиш відмовитися від певної свободи, якщо хочеш більшої свободи, мусиш відмовитися від безпеки. Ця дилема залишатиметься завжди. Сорок років тому ми вірили, що свобода перемогла, і переживали споживацьку оргію. Усе здавалося можливим завдяки кредитові: хочеш мати дім, машину — заплатиш пізніше. У 2008 р. настало гірке пробудження, коли легкий кредит закінчився. Катастрофа, яка сталася, суспільний крах, саме їх пережив середній клас, якого швидко затягнуло в те, що ми називаємо непевністю. Це категорія людей, які живуть в постійній непевності: не знають, чи їхнє підприємство об'єднається чи буде викуплене іншим і вони стануть безробітними, не знають, чи те, на що вони витратили стільки зусиль, належить їм… Конфлікт, антагонізм існує вже не між класами, а між кожною людиною і суспільством. Це не лише брак безпеки, це також брак свободи.

(…) Ми перебуваємо у стані безкоролів'я, між одним етапом, коли у нас була впевненість, та іншим, коли старий спосіб діяти вже не функціонує. Ми не знаємо, що прийде на зміну цьому. Впевненість вже скасовано. Я не здатен робити пророцтва. Ми експериментуємо з новими формами вирішення питань. Іспанія була взірцем у тій відомій травневій ініціативі (15-M), коли люди вийшли на площі, дискутуючи, намагаючись замінити парламентські методи певним типом прямої демократії. Як виявилося, це мало коротке життя. Політика жорсткої економії триватиме далі, її не можна зупинити, але можна досягти відносної ефективності у запровадженні нових форм вирішення питань.

(…) Люди на площі на якийсь час відмовилися від своїх незгод заради спільної мети. Якщо мета є неґативною, розізлитися на когось, є більша ймовірність досягти успіху. В певному сенсі це міг бути вибух солідарності, та вибухи є дуже потужними і дуже нетривалими.

 (…) Питання ідентичності трансформувалося з того, що є схожим на завдання: ти мусиш створити власну спільноту. Але створюється не спільнота, маєш ти її чи ні; те, що можуть створити соціальні мережі, є замінником. Відмінність між спільнотою і мережею полягає в тому, що ти належиш спільноті, але мережа належить тобі. Ти можеш додавати друзів і можеш їх видаляти, контролювати людей, з якими ти пов'язаний. Люди почуваються трохи краще, тому що самотність є великою загрозою в наш час індивідуалізації. Та в соціальних мережах так легко додавати чи видаляти друзів, що не потрібні соціальні навички. Вони розвиваються тоді, коли ти перебуваєш на вулиці з людьми, з якими мусиш мати розумну взаємодію. Там ти зіштовхуєшся з труднощами, мусиш вступати в діалог. Папа Франціск, який є великою людиною, після свого обрання перше інтерв'ю дав італійському журналістові Еудженіо Скальфарі, який є самопроголошеним атеїстом. То був знак: справжній діалог — це не розмова з людьми, які думають те саме, що й ти. Соціальні мережі не вчать провадити діалог, тому що там дуже легко уникати полеміки… Багато людей використовують соціальні мережі не для того, щоб об'єднуватися, не для того, щоб розширити свої обрії, а навпаки — аби замкнутися в тому, що я називаю зоною комфорту, де єдиним звуком, який вони чують, є відлуння їхнього голосу, де єдине, що вони бачать, є відображенням їхнього власного обличчя. Соціальні мережі є дуже корисними, надають дуже приємні послуги, але вони є пасткою.

Повну версію інтерв’ю Зиґмунта Баумана читайте на сайті Zbruc.eu

Інші новини

Всі новини