«З Новіковим з першого дня проблеми». Керівник — не феодал, працівники — не кріпаки — інтерв'ю NV зі звільненим з НАЗК Вишневським

— Це був законопроєкт, розроблений НАЗК, причому ініціативно, підкреслюю. Він не був передбачений ні планом законопроєктних робіт Верховної Ради, ні планом пріоритетних дій Кабінету міністрів. Тобто це була власна ініціатива НАЗК.

І це був законопроєкт про внесення змін до статті 23 закону Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Суть цього законопроєкту полягала в тому, щоб додати НАЗК до дуже короткого переліку тих державних органів, працівники яких не підлягають мобілізації. А цей список органів в 23 статті дуже-дуже обмежений. Здебільшого це правоохоронні органи і не всі, а НАБУ, ДБР, тобто ті, які безпосередньо відповідають за правопорядок і за стабільність механізму держави під час воєнного стану. У цьому є логіка.

НАЗК правоохоронним органом не є. І, відповідно, НАЗК в цьому переліку не було і немає. Але голова НАЗК вирішив, що НАЗК варто туди було би додати. І був розроблений законопроєкт і внесений [на розгляд].

Справа в тому, що під час погодження цього законопроєкту з зацікавленими міністерствами, як того вимагає регламент Кабінету міністрів, більшість міністерств висловили до нього серйозні зауваження. Зокрема, Міністерство економіки, яке відповідає за бронювання, і Міністерство юстиції.

Я як заступник, який відповідає за антикорупційну політику, і відповідав зокрема за супровід цього законопроєкту, діяв в межах завдання, поставленого головою. Внесення цього законопроєкту хоч і сумнівне, з точки зору доцільності, про що нам написали міністерства, але це не є злочинним. Відповідно, виконуючи завдання керівника, я робив все для того, щоби цей законопроєкт був якнайшвидше прийнятий.

І на моє переконання, те, що я запропонував на засіданні урядового комітету тимчасово зняти його з розгляду для проведення додаткових консультацій, — це якраз вияв того, що я в найкращий спосіб виконував свої посадові обов’язки. І, відповідно, тут ніякого грубого порушення немає.

Навпаки: я зробив все для того, щоб цей законопроєкт не був відхилений на урядовому комітеті. А ймовірність такого відхилення була дуже висока з двох причин.

По-перше, був негативний висновок секретаріату Кабінету міністрів на цей законопроєкт. Коли ініціатор, в цьому випадку НАЗК, вносить будь-який законопроєкт до Кабінету міністрів після погодження з міністерствами, далі включається секретаріат Кабміну, який проводить юридичну і фахову експертизу законопроєкту. І висновком цієї експертизи було те, що законопроєкт не дозволяє досягти заявленої в ньому цілі. При такому висновку секретаріату висока ймовірність, що законопроєкт на урядовому комітеті буде відхилений.

Друга причина. Це був урядовий комітет, який очолює міністр оборони Олексій Резніков, який в той день був відсутній, він не проводив засідання урядового комітету. Його проводив заступник голови урядового комітету.

Чому це важливо? Тому що міністерство оборони дійсно погодило цей законопроєкт без зауважень. Тобто, якби Резніков вів засідання урядового комітету, то, можливо, вдалося би переконати всіх інших і подолати негативний висновок секретаріату. І тоді би законопроєкт, можливо, був підтриманий.

Тобто перша причина — негативний висновок секретаріату. Друга причина — відсутність Резнікова. Я як професіонал, який знає регламент Кабінету міністрів, оцінив ризики. І, очевидно, ризик відхилення цього законопроєкту був дуже великим.

А що означає відхилення? Це означає, що цей законопроєкт просто перестає існувати. Якби НАЗК далі хотіло все-таки цю проблему вирішувати в такий спосіб, треба було би починати все спочатку — розробляти законопроєкт, знову його погоджувати з усіма.

Давайте з вами поміркуємо. Урядовий комітет — це політичний орган. Він складається із заступників міністрів. І якщо урядовий комітет уже один раз відхилив цей законопроєкт, а перед цим Мінекономіки і Мін'юст висловлювали зауваження, то в мене [виникає] риторичне питання. Яка ймовірність того, що ці міністерства знову погодять [проєкт] із зауваженнями? Я думаю, що майже гарантовано ці зауваження були б. І друге. Якщо той самий законопроєкт повторно буде винесений на той самий урядовий комітет, який вже одного разу його відхилив, яка ймовірність того, що він його підтримає?

— Я підсумую. Вас звільнили через те, що ви ініціювали відкликання законопроєкту на доопрацювання, згідно з яким всі співробітники НАЗК автоматично отримували броню від проходження військової служби. Ви так само підтримуєте цей законопроєкт, але його треба було доопрацювати і зробити його кращим, щоб він отримав підтримку і в секретаріаті, і в урядовому комітеті. Чи правильно я вас зрозуміла?

— Майже так. Я врятував законопроєкт від загибелі вже прямо на цьому засіданні урядового комітету і збільшив його шанси швидше бути прийнятим, якщо ще коротше підсумувати. Тобто, якби я цього не зробив, то, найімовірніше, урядовий комітет відхилив би його. І повторно його внести і отримати схвалення було б майже неможливо.

Мене звільнили за те, за що насправді б мали заохотити, нагородити, подякувати. Що і відбулося, до речі.

У той же день, коли проходило засідання урядового комітету, одразу після нього, о 9.30 ранку в понеділок у нас проходила регулярна нарада у голови НАЗК Олександра Новікова. Вона щопонеділка відбувається в цей час — за участі заступників голови НАЗК, керівника апарату, заступників керівника апарату, керівників ключових структурних підрозділів.

І на цій нараді я доповідав при всіх Олександру Новікову про результати цього урядового комітету. Там розглядалися три наших законопроєкти. Один з них був схвалений з доопрацюванням. Один був відхилений — несподівано дуже, до речі. Якраз не виглядало так, що мав би. І цей законопроєкт. Я доповів, що я його відкликав для того, щоб його не відхилили. І Олександр Новіков сказав, що це було правильно, що, дійсно, краще буде його виносити на урядовий [комітет], коли буде головувати Олексій Резніков.

Прийшов витяг з протоколу цього засідання урядового комітету. Офіційний документ, де дійсно було написано, що законопроєкт знято з розгляду за пропозицією заступника голови НАЗК Вишневського. І Олександр Новіков в системі електронного документообігу наклав резолюцію на цей документ: Вишневському для врахування в роботі.

Що означає ця резолюція? Що він погодився з тим, що я зробив; він не висловив жодних до цього зауважень чи застережень; і що він дав мені карт-бланш на подальші дії.

Тобто він не дав конкретної вказівки, що робити з цим законопроєктом, залишивши мені в межах моїх повноважень право обирати стратегію, тактику, що робити з цим законопроєктом далі.

— Виглядає тоді так, що вас звільнили насправді не за це, а за щось інше. Але це стало публічним поясненням причини вашого звільнення. Чи погоджуєтеся ви зі мною? Можливо, причина була в чомусь іншому? І якщо так, то в чому?

— Я погоджуюсь з вами, що це точно не могло і не мало би бути підставою для мого звільнення. Тобто ця підстава безглузда.

Я вважаю це звільнення незаконним. Так і обрана оця вигадана, надумана підстава, яка є абсурдною, виходячи з того, про що ми з вами щойно говорили.

З моєї точки зору, мене звільнено з особистих мотивів виключно Олександра Новікова, що є грубим порушенням законодавства про працю. І, звичайно ж, я буду захищати свої права в суді.

Але для мене тут не на першому місці [знаходиться] захист власних індивідуальних прав. Я вважаю, що цей кейс має стати модельним. Тобто задача виграти тому, щоби захистити інституцію, щоби захистити НАЗК; щоби показати, що державна інституція не може бути феодою. Керівник державної інституції - не феодал, а працівники державної інституції - не кріпаки, які просто за бажанням голови, наприклад, можуть написати заяву про власне звільнення без підстав на це. [Суд] для того, щоби в майбутньому ні в кого навіть думки не виникало чинити в такий спосіб.

До речі, ця ситуація і моє звільнення є ще одним доказом того, що в якості роботи керівника НАЗК з 2020−2021 року нічого не змінилося. Тому що в той день, коли мене звільнили, Кабінет міністрів оприлюднив звіт зовнішньої незалежної оцінки ефективності діяльності НАЗК, який проводився, відповідно до закону, комісією з незалежних аудиторів за період 2020−2021 року.

Там аналізувалася робота НАЗК за дев’ятьма сферами і за 237 критеріями. Одна з дев’яти сфер — це сфера, яка називається Управління організацією. І один з критеріїв — «Демонстрація головою НАЗК високого рівня знань, професіоналізму, лідерства та відданості роботі, що мотивує підлеглих і є прикладом доброчесності».

Так от: комісія незалежних аудиторів визнала цей критерій невиконаним. І у висновку написала таке: «Протягом оцінюваного періоду голова НАЗК не відповідав стандарту високого рівня компетентності та професіоналізму». І, власне, ця сфера управління організацією, одна з дев’яти, найнижчий має рівень виконання критеріїв.

Зокрема у комісії є зауваження до рівня прозорості організації. Вона вказує на серйозні помилки в підході до розробки нормативно-правових актів, якими керується саме НАЗК в своїй роботі. Величезні недоліки в організаційній структурі та кадровій політиці. Проблеми з функціями підрозділу внутрішнього контролю.

А останній підрозділ — це саме той підрозділ, який фабрикував дисциплінарну справу на мене. Тобто цей кейс Вишневського — просто ще один доказ того, що є проблема з головою в НАЗК.

— Хочу процитувати своїх колег з видання Дзеркало тижня. Вони пишуть про те, що Новіков, голова НАЗК, давно планував позбутися сильного заступника (вам комплімент), який не завжди підтримував його позицію, а міг опонувати. Ви рік пропрацювали на цій посаді - стали заступником голови НАЗК в серпні 2022 року. Як вам працювалося під керівництвом Новікова? І чи були у вас до цього якісь з ним конфлікти, особисті конфлікти?

— Мені працювалося в НАЗК добре насамперед тому, що там є команда чудових людей, доброчесних, професіоналів. Це, зокрема, ті підрозділи, за які я відповідав. У цій частині мені працювалося добре. І вдалося, з моєї точки зору, досягнути спільними зусиллями значних результатів. Найближчим часом я планую публічно про них відзвітувати.

Щодо пана Новікова. З першого дня з ним були проблеми. Проблема якраз в тому, що ця людина абсолютно не сприймає критики, не сприймає будь-якої іншої думки, крім своєї. І він переконаний в тому, що розбирається в будь-якому питанні, якими займається НАЗК, краще, ніж будь-хто інший в НАЗК.

І, відповідно, мені доводилося витрачати зусилля на те, щоб переконувати його в окремих ситуаціях; що те, як він має намір діяти, не зовсім правильно, не зовсім законно і не зовсім це доцільно. Відповідно, такі дискусії були.

Але я сприймав це виключно як професійні дискусії в рамках стосунків керівника і його заступника. Я ніколи не виходив за етичні рамки. Я ніколи не критикував НАЗК чи голову НАЗК, допоки я був його заступником. Відповідно, все це залишалося всередині.

Тобто я є професійним публічним службовцем, функціонером. Моя задача надати максимально якісну експертизу керівнику, який приймає рішення і несе за них відповідальність. Відповідно, я і намагався це робити. А після того, коли було рішення прийнято, я йшов його виконувати.

І так само, до речі, з цим законопроєктом. Давайте повернемося дуже коротко до нього. Якщо ми поставимо питання, наскільки він взагалі доцільний? Чи є у НАЗК проблема з мобілізацією і бронюванням? Чи загрожує щось НАЗК? Чи може таке трапитися, що, внаслідок масової мобілізації працівників НАЗК, його робота зупиниться? Відповідь на це питання — ні.

Якщо ми звернемося до фактів, до статистики… Я не впевнений зараз в цифрах, оскільки вони змінюються, але приблизно вони, я думаю, відповідають дійсності. Зі 130 представників НАЗК, які підлягають мобілізації, 102 працівники заброньовані. Тобто вони до кінця дії режиму воєнного стану не будуть мобілізовані. А решта — 20 з чимось працівників — перебувають в мобілізаційному резерві, оскільки вони мають специфічні військові спеціальності. І вони, відповідно, можуть знадобитися у війську.

Тому, якщо би ви мене зараз запитали, чи доцільний був цей законопроєкт, то вже як вільна людина, не як заступник НАЗК, я вам скажу, що він, на мою думку, абсолютно не є доцільним. І тому його неприйняття жодним чином не шкодить НАЗК, не підриває його роботу, як стверджується, до речі, в наказі про моє звільнення. Все це не відповідає дійсності.

Якщо називати речі своїми іменами, то значна частина того, що написано в мотивувальній частині наказу, яким мене звільнено, — це просто брехня.

— Уявімо собі, що суд стане на ваш бік, ви повернетеся працювати. Ви будете й надалі працювати в НАЗК під керівництвом пана Новікова?

— Я дочекаюся рішення суду і після того буду приймати рішення.

— Хочу нагадати, що в 2019 році Олександр Новіков очолив НАЗК за результатами доволі прозорого, чесного й відкритого конкурсу. Всі тоді члени комісії підтримали його. І це були не лише представники уряду, а й міжнародних організацій. І за весь цей час якихось великих скандалів щодо персони Новікова не виникало. Тому я, користуючись такою нагодою, хотіла б запросити Олександра Новікова в ефір, щоб і він озвучив свою точку зору.

У медіа пишуть, що ви були доволі сильним заступником Новікова, могли йому опонувати. Можливо, у вас є якісь плани щодо майбутньої своєї посади або ролі в НАЗК? Ви самі сказали, через пів року спливає термін повноважень чинного керівника.

— Враховуючи мій професійний бекграунд і мою освіту… Я нещодавно отримав ще один ступінь в університеті Оксфорду, де переосмислив свій практичний досвід ще з академічної перспективи.

Вважаю, що, мабуть, місце, де я можу найефективніше застосувати свої знання й навички, — це місце в державному управлінні. І більша частина мого професійного життя присвячена роботі в державному управлінні. Зокрема, колись я мав честь і нагоду створювати з командою систему надання безоплатної правової допомоги, яка й до сьогодні функціонує. І на сьогодні п’яти мільйонам громадянам України надано юридичну допомогу коштом держави. Це, мабуть, проєкт, яким я найбільше пишаюся на сьогодні.

Тому я буду готуватися до того, щоб і надалі служити державі, служити українському суспільству. А на якій посаді, це немає ніякого значення. Має значення можливість зробити корисні речі для суспільного блага.