Нагодували 150 людей. Українська фуд-дизайнерка створила перформанс з їжі на відкриття павільйону від України на Бієнале у Венеції

На 19-й Міжнародній архітектурній виставці La Biennale di Venezia павільйон України представляє проєкт DAKH (ДАХ): Vernacular Hardcore. Куратори виставки Богдана Косміна, Міхал Муравський та Катерина Русецька досліджують перетин традиційних методів будівництва та імпровізованих конструкцій під час воєнних криз. На честь відкриття павільйону фуд-дизайнерка Аліна Прокопенко створила серію інсталяцій з їжі. Для медіа Столик біля вікна вона розповіла про цей досвід, підготовку та сенси, вкладені в будиночки з масла та стіну з хліба.

«Десь півтора року тому у мене з’явилася ідея зробити стіл з тортом Хатинка. Мені подобається його проста, але ефектна форма. А ще це можливість погратися з перспективою: показати будинок ніби з висоти пташиного польоту. Але споживання їжі — це завжди деструкція, яку можна порівняти з актом агресії. Хоча й не безмістовне руйнування, проте докорінна зміна стану. І я не знала, чи варто зараз вдаватися до таких перформативних практик. Тож я відклала цю ідею. А потім з’явився український павільйон на бієнале. І це саме той простір, де реалізація моєї ідеї виявилася доречною».

Аліна Прокопенко поділилася, що коли вона побачила, що основна тема павільйону — дах, який є символом дому, захисту, але й крихкості в умовах війни — вона була здивована тим, наскільки ця тема резонувала з її власними роздумами. «Я запропонувала зробити маленькі будиночки з масла. Композиції з базових продуктів: яйця, яйця, овочі… За основу взяли трикутні елементи: гірку яєць з молотком поряд, гірку солі. Я звернулася до знайомої дизайнерки об'єктів, яка робить неймовірні речі з будівельних матеріалів. Вона взяла пласти дерева, металу, шурупи якісь і поєднала все це так, що простір столу став нагадувати будівництво в самому розпалі, і це саме той об'єкт, якого я хотіла».

У місцевій пекарні команда, яка допомагала створювати інсталяцію, замовила хліб-цеглинку, з якого виклали стіну, а поряд поклали ніж, що більше нагадував пилу. «Стіна з хліба стала моєю рефлексією над дві відомі мистецькі роботи:

Я маю на увазі проєкт Бабушка Микита Кадана: він будував стіну з цілого хліба, щоб говорити про травму голоду, дефіцит їжі та відносини між поколіннями. А ще я думала про роботи Жанни Кадирової, в якій вона будувала стіну у формі мапи України".

Частину речей — посуд і медові свічки для проєкту — передали з України. Частину Аліна Прокопенко везла з Парижа до Венеції сама. «Взагалі з технічного боку це був чи не найскладніший мій івент. Все через особливу логістику у Венеції: там не можна просто сісти в таксі і швидко опинитися в будь-якій точці міста. Але Соня Кваша сконтактувала мене з місцевими авторами фуд-проєктів і взяли на себе дуже багато організаційних питань. Мені дуже допомогли Себастьян і Матео з fugaz collettivo. На кухні одного з них, буквально на двох квадратних метрах, ми робили заготовки, щоб потім на події нагодувати 150 людей».

Також фуд-дизайнерка поділилася, що участь у відкритті українського павільйону на Бієнале для неї було як здійснення мрії. Як вона зазначає в коментарі, багато хто говорив, що це був повноцінний перфоманс: він був дуже живий, передбачав багато варіантів інтеракції. Дехто порівнював це з поезією від їжі.

"…залежно від нашого досвіду кожен об'єкт ми наділяємо абсолютно різними сенсами. Коли я дивилася, як люди їдять будиночок з масла, мій досвід українки наштовхував на думки про руйнування будівель. Для інших гостей радше йшлося про трансформацію чогось матеріального — масла у вигляді будинку — на їхню енергію, на те, що живить Вони починали розуміти це як метафору крихкості дому тільки під час спілкування. Але я радію, що знайшла таку несподівану форму для важливої розмови".