Що стоїть за погрозами Путіна розмістити ядерну зброю у Білорусі
Погляди27 березня 2023, 20:48
Це складова чергової інформаційно-психологічної операції. Причому, вона спрямована як проти України, так і проти світу, бо тема збереження виробництва, використання подібних компонентів не стільки з точки зору цього права, як власної безпеки, потребує колосальної роботи.
Якщо хтось вважає, що це — привезли, поставили в якомусь сараї і закрили питання, то глибоко помиляється. Щойно подібні компоненти будуть вилучені з місця зберігання, про це будуть знати у Вашингтоні й Брюсселі моментально. Бо щодо цих компонентів існує 100% моніторинг. Лукашенко чи Путін чи всі ці прихвостні точно знають (цього може не знати 99,999% населення, але ж вони знають): що здійснюється 100% моніторинг як з одного, так і з другого боку. Тому що це один із ключових компонентів системи безпеки.
У США, по-перше, чудово розуміють справжній зміст подібних заяв.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
По-друге, вони бачать де, що і скільки чого є, по-третє вони прекрасно розуміють, що стан цього компоненту в Росії в такій якості, що в більшості своїх випадків не дозволяє його використовувати.
Я тут хочу звернути увагу на одну суперважливу річ. Якщо подивитися договори угод, які укладалися між США і Росією, то там є унікальна річ, яку до цього часу ніхто не потрактував. Кожен такий договір супроводжувався таблицею щодо утилізації певних озброєнь, їхнього якісного стану і кількісного. І який договір не візьми — по кожному із них Радянський Союз і потім Російська Федерація знищувала на 30 на 40% більше. Чому це відбувалося? Справа в тому, що, особливо, в Радянському Союзі і в Росії це вироблялося з компонентів, які дозволяли експлуатувати цей об'єкт максимум це 25 років. Максимум, і все це перетворювалося просто в окислену груду металу, до якої боялися підходити. Звідси можна зробити висновок, навіть не знаючи даних по моніторингу, що переважна більшість компонентів прийшла вже давним-давно в негодність.
Ядерна потужність Росії така сама, як і сила російської армії
Ядерна потужність Росії така сама, як і сила російської армії. Я в цьому переконаний. Захід російських військ на Чорнобильську станцію і перебування там показав, що вони елементарно не володіють питаннями ядерної безпеки. У них відсутня інформація на рівні вищого командування збройних сил про те, що це за об'єкти, що з ними необхідно робити і взагалі — що таке райони, заражені наслідками аварії на атомній станції. Уявіть собі, що ця орда витворяє зараз на Запорізькій станції. Коли навіть ті, хто моніторив від МАГАТЕ, зафіксували, як в цехах станції розташували звичайне озброєння, вибухівку, техніку заряджену і так далі. Російські військові елементарно не усвідомлюють, якій небезпеці вони піддають, насамперед, себе, не говорячи вже про саму територію держави Україна, Європи, світу. Тобто ми маємо справу з невігласами.
Я коли слухаю іноді цього хворого Лукашенка, то розумію, що з ним треба працювати лікарям. Тому що саме компонування фрази говорить про повну відсутність фаховості. Я вже не кажу про те як Путіним і його оточенням подано інформацію про постачання в Україну певних видів снарядів з Великобританії. Як все перекрутили у ядерну зброю. Я весь час думаю над тим, ну треба ж бути такими ідіотами.
З останніх подій видно як Путін хоче за собою у цей гріх потягнути і Сі Цзіньпіна, і Лукашенка, і Пашиняна. Він просто хоче на лаві міжнародного трибуналу сидіти не один. Він хоче сидіти в компанії тих, кого він за собою потягне. Зверніть увагу на фразу, якою він зустрів Лукашенка: я дякую вам, що ви приїхали. А відповідь: Ну як я міг не приїхати. А діалоги із Сі Цзіньпіном. Це діалоги людини, яка розуміє, що — все, кінець, але треба якось потягнути за собою ще когось.
Ось, наприклад, візит Сі Цзіньпіна до Москви. Ніяка б здорова людина у ситуації, яка складається, не поїхала, при всьому тому, що проблематика, яка там розглядалася, свідчить вже про те, що не Пекін веде головну партію, а все-таки Путін. Мене дуже дивує позиція багатьох фахівців, причому фахівців, яких я поважаю, що у цьому дуеті Путін — васал.
Дорогі мої. Айсберг перевернути неможливо. Зрозумійте ви це, що одна третина айсберга стирчить з води, дві третини — у воді. Спроби перевернути айсберг, Сі Цзіньпіна туди підняти неможливі. Китай був, є і на даному етапі буде залишатися під водою. Ми просто не розуміємо проблеми Китаю. Це гігант, для якого моргання оком в якомусь кінці світу обертається трагедією щохвилини.
Сі Цзіньпін давним-давно не ідіот, і до цього фюрера московського він ніколи не поїхав, якби не мав на плечах той тягар, який називається Китай. Китай — це не тільки сотні мільйонів і тисячі тонн бетону, сталі й так далі, це клубок не розв’язних трагічних проблем. Треба розуміти, що країна має стільки, скільки все населення України, політичних в’язнів у концентраційних таборах. І що з цим «багатством» робить? Чи 40 мов, коли сусіди по території не розуміють один одного. Уявіть, в якому стані перебуває сьогодні Китай, якщо він поїхав до цього психічно хворого фюрера московського. Сказали ж за три дні до візиту йому: з Путіним вітатися не можна, бо він заразний.
Взагалі я рекомендую багатьом журналістом: займіться темою Росія-Китай. Не може там Китай домінувати. Треба розуміти, що навіть передані землі Китаю — це тактичний крок, який завтра буде обернений проти Китаю. Росія і вся ця кліка це когорта бандитів, які будуть використовувати кого завгодно, як завгодно, будуть писати одне, говорити друге, робити третє, і Китай з його мегамасштабами не тямить, що він робить у цій ситуації. Ніби він там вирішує якісь свої питання. Ні, не вирішує він свої питання.
Повне інтерв'ю з Романом Безсмертним слухайте на Радіо NV: