Що Путін готує Європі

Вони завжди проводяться перед проведенням дуже серйозних військових операцій. І відпрацьовується не стільки дія військ, бо, в даному випадку, вони будуть отримувати команди, а, власне, здатність командування ухвалювати те чи інше рішення у певні моменти і ситуації.

Коли буде завдаватися такий удар і починатися така операція? Скажу, що вона вже ведеться. Вона розпочалася разом із атаками по Україні ще на початку 2010-х років. Це були гібридні атаки, які настільки наростилися на даний момент на європейському континенті, що нема і дня нині, щоб в Європі не траплялися диверсії, провокації, безпілотники, які висять над військовими, комунікаційними, інфраструктурними об'єктами. Навіть два тижні тому в Празі затримана чергова група російських диверсантів, якими були білоруси. І це дуже часто робиться: наймаються, рекрутуються представники, особливо Болгарії, Чехії, Словаччини. І за плату, за різні погрози вони вчиняють диверсії, організовують різного роду стеження, збір інформації, планують викрадення, вбивства і так далі.

За цією завісою відбуваються серйозні стратегічні командно-штабні навчання

Хто цікавиться цими речами, прошу дуже — французька L’Express постійно веде зрізи такої інформації. Нині тривають суди в Німеччині, Великій Британії, Чехії. У справах судових розбираються ті підсудні, які задіяні були до цих операцій. Уже давним-давно вияснено, що управління ними здійснюють офіцери ФСБ РФ. В даному випадку, задіюються громадяни республіки Білорусь, які точно так рекрутуються у ці диверсійні групи.

І те, що ми бачимо на даний момент, це черговий акцент, який стосується росіян, білорусів. Бо їх готують інформаційно до того, що в них є ворог, який їм заважає жити. Вони не можуть далі існувати без того, щоб не атакувати цього ворога. Тому нагнітається, насамперед, інформаційна ситуація, визначається об'єкт атаки. І якщо подивитися на внутрішню істерію, яку забезпечують такі ідеологи, як Сергій Караганов, Дмитро Медведєв і так далі, то які тільки слова погані вони нині не застосовують щодо Європи, України, європейців і так далі. Тобто очевидно, що це вторить тому, що було перед початком атаки на Україну ще в 2010-х роках, що, власне, завершилося 2014-м роком, а потім і повномасштабною агресією проти України. Тому тут сценарій є.

А за цими всіма зовнішніми ефективними, ефектними речами на навчаннях Запад- 2025, насправді, проводиться дуже серйозна робота по відпрацюванню тактики, стратегії в сучасних умовах. Рішення стосовно застосування особового складу ухвалюватиметься в залежності від тактики, в залежності від поточного моменту. Це робитимуть одна-дві особи, які можуть бути посвячені в такі речі.

Роль Білорусі - це роль майданчика, з якого буде вестися війна. Чому заметушився Олександр Лукашенко? Перетворення будь-якої держави на територію, де буде вестись війна — це дуже небезпечна річ. І Лукашенко це розуміє чудово. Тому в нинішній ситуації він перебуває у переляканому психологічному ступорі. Що стосується ситуації його діалогів із Дональдом Трампом і всього такого іншого. Отак як я пов’язую ситуацію рашистської атаки по Польщі з тим, що Ізраїль атакував терористичну організацію ХАМАС у Досі, столиці Катару, точнісінько так, я можу сказати, що між початком діалогу між Дональдом Трампом і Лукашенком і початком чергового етапу агресії Росії проти Європи, використовуючи територію в Білорусі, є зв’язок.

Очевидно, що тут треба думати про те, що відбулося на Аляскі, в Анкориджі. І не випадково, коли виступала Урсула фон дер Ляєн 10 вересня на засіданні Європейського парламенту, вона сказала фразу, яку чомусь упустили. Вона говорила про те, що дуже боляче дивитися на зображення, які ми отримали з Аляски. Наступною була фраза така, мовляв, на другий день лідери Європи переконали Дональда Трампа в необхідності інших дій.

Очевидно, що цілий ряд осіб розуміють, що тема шептань Дональда Трампа і Лукашенка, депортація політичних ув’язнених з Білорусі, — це, з одного боку, теж фактор свого роду заколихування. З іншого боку, Америка пояснює це тим, що, бачте, можна відірвати Лукашенка від Путіна. Це така ж сама наївна ідіотська думка, як і думка про те, що можна розірвати зв’язок між Путіним і Сі Цзіньпіном. Тобто, це не просто зв’язка, це вже Вісь зла, яка забетонована. І подібні дії лише зміцнюють її. Тому треба розуміти, що починаючи з 2014 року, трійка — Москва, Пекін, Тегеран — це вже Вісь зла. А отакі «штемпи», як Лукашенко, Кім Чен Ин — це ті, хто бігають навколо цього кола. Одні використовуються, як просто виробник зброї, причому типової зброї, так як Північна Корея. Інші, так як Білорусь, використовуються як майданчик.

На території Білорусі розташовані понад 40 аеродромів, жоден з яких навіть за часи так званої незалежності Білорусі не був перепрофільований, приватизований і так далі. Всі вони були законсервовані. За останні два роки вони, фактично, відремонтовані і приведені в придатність. А з них, наголошую, половина — це аеродроми, де мали сідати важкі бомбардувальники, що можуть нести балістичні ракети, крилаті ракети. Більше того, на території Білорусі є два аеродроми тактичної і стратегічної авіації, які мають підземні сховища для льотного складу і, в тому числі, літаків. На території Білорусі є приблизно половина того потенціалу, який був у свій час на території України для того, щоб там облаштовувати шахтно-пускові установки з балістичними ракетами, причому ядерно-несучими, точнісінько так і погреби.

Тож, на моє переконання, ця розмова між Вашингтоном і Лукашенком, і почалася, тому що для Вашингтона важливий договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Лукашенко погрожував тактичною зброєю, завезенням якогось там Орешника. Ні Орешника, ні тактичної зброї на території Білорусі немає. Однак у шахтно-пускових установках і погребах дуже швидко проводяться ремонтні роботи. Взагалі, якщо взяти від Скандинавії і аж до південної точки Білорусі, то на цьому проміжку фактично відновлено все те, що було за радянських часів. І якби в РФ були ще кошти, вони б будували додатково. Вони промислові майданчики під аеродроми, військові частини виділили і там вже початі роботи. Але от провести серйозні роботи немає можливості в силу того, що в доходах бюджету РФ є величезна дірка. Тож треба розуміти, що Білорусь — це майданчик.

Що стосується самого Лукашенка, то він розуміє прекрасно, що Білорусь принципово може перетворитися на нині окуповану частину України, яка в більшості своїй, особливо в місцях зіткнення лінії фронту, перетворена на суцільні руїни. У зв’язку із тим, що Білорусь по своїй території, оці об'єкти, про які я вище сказав, розміщає в чотирикутнику від Гомеля до Гродно, від Бреста до Вітебська, це, фактично, вся територія Білорусі, то треба розуміти, що удар у відповідь по тим, хто атакуватиме Європу, завдаватиметься по цих місцях. А це означає, що територія Білорусі просто перетвориться в суцільну руїну. І оці лукашенківські розмови про те, що він забезпечує стабільність і спокій, перетворяться просто на попіл.

Лукашенко це розуміє, тому починає метушитися. Але ніхто на його метушню уваги звертати не буде. І думка про те, що в цій ситуації Лукашенко може зіграти якусь самостійну гру, домовитися про щось із Вашингтоном, — Боже збав. У цій ситуації, скоріш за все, навіть Дональд Трамп, скажу обережно, не усвідомлює, що його діалоги з Лукашенком слугують прикриттям для планів московського фюрера атаки по Європі.

Тут я дозволю собі не розкривати цю тему далі. Адже я не розкриваю повністю те, що поєдную удар по Досі й удар безпілотниками удар по Польщі. Хай думають ті, хто аналізує поведінку Дональда Трампа. Але я би сказав тут словами європейців, які після атаки по Польщі сказали абсолютно чітко: довіри до Дональда Трампа як партнера у нас не має бути.

Те, що стосується теми поєднання удару в Досі по ХАМАСу, як терористичній організації, і удару безпілотниками по Європі, то насправді про це говорять і в Європі, і в США. І досить часто говорять про те, що Путін не випадково обрав цей момент, коли було нанесено удар по ХАМАСу, і Москва завдала удар по європейській державі, по Польщі. Це речі, які змушують по-іншому дивитися, в тому числі, й на розгортання ситуації навколо Білорусі і загрозі Європі.

Реакція колективного Заходу на атаки російських дронів по території Польщі все-таки була, якою б не видавалася розгубленою. Далі: завдяки тому, що це, по суті, перше безпосереднє кінетичне зіткнення, воно було повчальним, воно не було досконалим. Причому я теж задаюся питанням — чому у цій реакції сили США, які перебувають на території Європи, особливо сили тактичної авіації, систем ППО, вони майже не брали участь. Тобто це здійснювалося руками самих і силами самих європейців. Це теж змушує задуматися. Адже частина із цих сил винятково існують як частина ППО і ПРО і входять в систему Aegis (американська система глобальної антиракетної оборони). Це перший момент, на який треба звернути увагу.

Друге, безумовно, європейцям необхідно розібрати і деталізувати ці моменти. Тому, якби на місці цих 23 безпілотників було 800 об'єктів, і вони були комбінованого характеру, такі як, наприклад, безпілотна авіація різного типу, крилаті ракети і балістичні ракети, уявити важко, як би в цій ситуації могли діяти європейці, не задіявши, окрім винищувачів F-35, такі винищувачі, як британські і французькі, і наземні системи ППО. Як би в цій ситуації вони могли діяти? Бо, насправді, співставлення затрат, коли винищувачі збивають безпілотники, просто ірраціональне в цій ситуації. Це говорить про те, що Європі необхідна додаткова система боротьби із безпілотною авіацією. Бо навіть аналіз кількісних показників показує, що система протидії безпілотній авіації є недосконалою.

Якщо подивитися на цю ситуацію, то в питаннях безпеки, особливо після атаки по Польщі, Європа і розумні люди Європи розглядають Україну як складову європейської оборони. Тому що стає очевидним, що в сучасній війні, без досвіду України, без зброї України, без промислової бази, яка може в таких об'ємах тиражувати, Європі буде дуже складно. Бо стає зрозумілим, що атакувати безпілотну авіацію в таких об'ємах, які застосовує РФ проти України або американськими винищувачами, або французькими, або британськими, є не раціонально абсолютно. Тому що затрати не співставимі з точки зору цього поєдинку. І очевидно це говорить про те, що ці візити, які відбулися одразу після подій з безпілотниками в Польщі, особливо Радослава Сікорського, міністра закордонних справ, далі свідчать про те, що досвід цей вкрай потрібен.

Однак я не можу пояснити тут, чому Європа не долучається безпосередньо до участі, хоча б для того, щоб навчитися боротися із рашистською безпілотною авіацією. Чому згаданий Сікорський говорив, що вони починають спільні навчання на території Польщі. Але тут є сумніви, як вони будуть на території Польщі вчитися їх збивати. Власне, якщо далі все це триватиме з точки зору «ми вас любимо, ми вам будемо допомагати, але будемо десь там тихенько вчитися у себе», все це ні до чого не приведе. До того часу, поки польський, французький, британський, італійський солдат не стане поруч з українським, який керує безпосередньо системами ПРО, системами ППО в бойових умовах, і не буде вчитися, як це робити, навчитися неможливо.

Усі, хто хоч якесь мали відношення до систем ППО і ПВО, розуміють чудово, що в даному випадку одна справа — це стрільби на полігонах, зовсім інша — це тактика і дії в умовах бою, при такій інтенсивності ведення бою. Тому тут однозначно чому так біснується Путін, коли з Парижа звучить, що от будуть сили гарантування безпеки розгорнуті в Україні. Він чудово розуміє, що сучасну війну нині розуміють три армії в світі — українська, російська, північно-корейська. Інші перебувають у режимі спостереження. Зверніть увагу, навіть американці, які копіювали на полігонах у США ділянки російсько-українського фронту, і ті не здатні в нинішній ситуації щось показати, то ті навчання, які вони зараз проводять, показують, що вони, скоріш, здатні воювати проти власного населення, а не брати участь в такій війні, в якій сьогодні Україна захищає всю Європу.

Повну версію інтерв'ю з Романом Безсмертним слухайте на Radio NV