Ще в 2014 році, коли все тільки починалося, я зазначав, що час перервати всі зв'язки з окупованими територіями і відгородитися парканом. Але це потрібно було робити тоді. Якщо ж зараз повертатися до такого методу - то не оголошувати про це в популістських цілях або з допомогою шантажу, а створювати якісь економічні передумови.
Вдалося, наприклад, позбутися від тієї найстрашнішої газової залежності, якою Росія лякала нас не один десяток років. Потім раз — і виявилося, що можна вибудувати схему постачань так, що РФ сама просить: «Ну, купіть трошки газу». А ми говоримо: «Невигідно».
Ось те ж саме за минулі роки можна було зробити з вугіллям. Тобто – припинити економічні зв'язки з окупованими територіями, будувати стратегічну мету. Але там були задіяні, як я розумію, інші інтереси, в тому числі, на рівні особистих домовленостей. Ось чому нічого не робилося.
А в якості розплати після дій відчайдушних хлопців влада вирішила очолити те, що не зуміла задушити. Тому довелося вводити блокаду вже на менш вигідних умовах, ніж, якщо б її готували заздалегідь з холодною головою. Звичайно, негативні наслідки будуть, але я не думаю, що це викличе катастрофу.
Згадайте, три з половиною роки тому. Тисячі людей зібралися на одній з центральних площ країни, яка називалася Майдан. Вони стояли там дуже довго. Прості люди стояли, але якийсь інстинктивний колективний розум на цій площі десь на крок-два випереджав порядок денний, були готові виголосити ті, хто називав себе тоді лідерами. Вони ледве встигали за подіями. І ось сьогодні, схоже, повертається та ж картина. І це стосується не тільки блокади, але і багатьох інших речей.