Сьогодні можна говорити про завершення певного електорального політичного циклу в Європі, який включав також деякі відомі референдуми, вибори у ключових країнах і щодо якого були серйозні очікування, що він може суттєво змінити політичну карту Європи.
Як бачимо, такі очікування справдилися лише частково. На заключному етапі цього циклу ми спостерігали здатність поміркованої частини виборців у провідних країнах – Франції та Німеччині – до збереження тих ціннісних основ, на яких стоїть суспільство і відносний неуспіх радикальних політичних сил, які виступали з гаслами тотальної зміни всього порядку речей. Тобто одночасно за наслідками цього циклу є зрушення, які змушують говорити про серйозні зміни, зокрема, про завершення епохи класичних двопартійних систем у тих ключових країнах Європи, де такі системи існували десятиліттями. Водночас з’явилися нові суспільні та політичні суб’єкти, більшість з яких стоїть на популістських і націоналістичних платформах різного штибу. Крім того, політичним силам вже недостатній той інструментарій, який вони застосовували для збереження свого електорату.
Очікувані руйнівні наслідки цього політичного циклу не справдилисяЗагалом є певні ознаки кризових явищ та певних політичних змін в Європі. Хоча очікувані руйнівні наслідки цього політичного циклу не справдилися. Тому традиційні європейські політичні еліти, насамперед в найбільших країнах, – Франції та Німеччині – отримали певну стратегічну передишку, яку вони мають використати для того, щоб чіткіше зрозуміти причини, що призвели до значного посилення радикальних політичних сил і дати відповідь на ті побоювання громадян, які змушували їх голосувати за радикалів. Інакше під час наступного політичного циклу старим поміркованим політичним силам буде ще важче утримувати рівновагу власних політичних систем, і це може спричиняти подальші хвилі тиску на ті цінності, на яких стоїть Європа.
Але на даний момент ми побачили, що в Європі існує значний захисний потенціал проти радикалізму та крайніх форм націоналізму.
У більшості країн праві увійшли до парламенту вже давно. Тому тут Німеччина була радше унікальною на карті ЄС.
Що стосується того, чи закінчився цей цикл зростання націоналістичних настроїв в Європі – думаю, ні. І поки зворотного руху немає, хоча ми бачимо, що поступово знижується гострота тих питань, які призвели до останнього сплеску популярності ультраправих, а саме міграційна криза. Вона, очевидно, вже не так себе проявляє: хвилі мігрантів суттєво зменшилися цього року, але поки що це не призвело до того, що страхи перед масовою міграцією кудись поділися. Очевидно, що дискусії навколо регулювання міграції залишатимуться в фокусі громадської думки країн Європи ще багато років.
Ультраправі політичні сили не прагнуть здавати позиції, тому вони продовжуватимуть розкручувати цю тему, навіть якщо об’єктивних підстав для цього буде менше. Але емоційна нервова реакція зберігатиметься. Тому що ця тема дуже чутлива, і я не прогнозую, що вона зникне з публічного простору. А отже зарано чекати, що логіка громадських симпатій повернеться в протилежний бік. Тобто у найближче десятиліття політичні партії правого та ультраправого спрямування будуть користуватися значною електоральною підтримкою в багатьох країнах.
Друга за значущістю тема для ультраправих політичних сил – безробіття та захист ринку праці від робітників з інших країн, у тому числі з країн ЄС. Якщо у випадку міграції ми бачимо протидію саме іншокультурній міграції, то у випадку ситуації на ринку праці боротьба відбувається проти будь-якої міграції. Таким чином праві намагаються використати незадоволення соціально-економічною ситуацією в деяких країнах.
Хоча у цьому випадку бачимо, що криза, яка спричинила цю хвилю незадоволення трудовою міграцією кілька років тому, теж вже відійшла, і на сьогодні не має тієї гостроти. Навпаки, економіки ЄС відновили зростання, і це спонукає і до пошуку нових трудових ресурсів, і не завжди жителі відповідних країн готові іти на певні роботи, які, як правило зайняті мігрантами. Тому ця дискусія є безкінечною. Вона триватиме і принесе певні сюрпризи багатьом країнам.
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени