Лаятися краще як кацапи. Сергій Гусовський міркує про політику і розповідає анекдот про радянських вождів — інтерв'ю НВ

Ми вибрали головні цитати політика і оформили їх у форматі монологу:

Мені, наприклад, було близько, коли на аватарках перестали зберігати значки 25% або 73%, а почали ставити 100%, тому що треба визнавати факти і розуміти: давайте говорити про те, що буде завтра, післязавтра, через рік і так далі.

Чим частіше людина апелює до того, в якому коліні вона киянин або хтось ще, тим, ймовірно, менше вона сама зробила. Їй доводиться постійно відсилати співрозмовника до якихось досягнень попередників. Тому двоє людей, які приїхали з одного і того ж міста в інше, все одно будуть відрізнятися.

Тому ось ці 100% складаються з індивідуальностей. Коли ти стикаєшся з конкретною ситуацією, будь-яке узагальнення перетворюється в дурість. Тому мені здається, що дуже важливо говорити про 100% саме як про необхідність разом думати про те, як бути далі і разом знаходити рішення.

Якщо ми говоримо про те, які перші кроки президента на цій посаді, то, скажімо, розпуск парламенту — я думаю, що суспільство в цілому підтримує такий крок. І для суспільства не є таким важливим, чи це тотальний і абсолютно точно юридично виважений крок.

У той же час була заява про референдум з приводу того, як спілкуватися з Москвою. Я думаю, що тут треба говорити зовсім про інші речі, я вважаю, що це не просто «занесло», насправді це не необережність, я б сказав, це дурість — такого роду заяви.

Це не з вуст президента прозвучало, тому у президента ще є можливість теж це коментувати — я думаю, він це прокоментує. Але референдум в даному випадку — це загроза неякісного рішення, загроза рішення похапцем. Розмахувати таким інструментом, як референдум, просто так — це не якась мокра ганчірка, якою ти хочеш когось відгамселити.

«Де ти береш енергію?» — не від мережі і не від батарейок, а саме, я думаю, енергію іншу. Можна анекдот? Він зі старої радянської пори, ностальгії за якою ми не відчуваємо. І ось один з прикладів: колись задавали питання, в якийсь момент почалася така швидка чехарда, зміна генеральних секретарів ЦК КПРС, бо вони швидко помирали після Брежнєва. Вони вже були міцно гості геронтологів. І питання звучало так: «Чим відрізнявся Андропов від Кириленка?». Тому що кожен з них пробув рік або менше того. І відповідь була дуже проста: «Андропов живився від мережі, а Кириленко — від батарейок».

Майже половина Києва живе на лівому березі, але при цьому там всього близько 20% робочих місць. Тому багато людей (насправді, сотні тисяч) їдуть вранці з лівого берега на правий, а ввечері повертаються назад. Відповідно, там не вистачає дитячих садків, не вистачає шкіл, не вистачає поліклінік тощо. І ось це все перетворює життя на лівому березі у не найбільш комфортне.

Кажуть, молодим сім'ям буде ніде селитися. Місто, безумовно, повинне розвиватися, в сучасному світі добре говорити про розвиток, м’яко кажучи, не тільки просто цивілізований, а про такий розвиток, коли життя завтра краще, ніж сьогодні. Тобто ми говоримо про поліпшення якості життя. А якщо якість життя погіршується, якщо люди проводять в пробках купу часу, або вони повинні виїжджати о сьомій ранку для того, щоб прорватися до пробок — це не про якість життя.

Безумовно, Люди важливі - про майбутнє. Вибори важливі. Те, яким буде наступний парламент — це важливо, тому ми будемо брати участь у виборах і, природно, будемо боротися за перемогу, щоб зайшла фракція і була не тільки в Київраді або в інших містах, але щоб в парламенті була потужна, класна, сучасна, прогресивна, розумна фракція.

У Києві проблема не тільки у відсутності генплану і інших таких речах, в Києві проблема не меншого штибу — це те, що місто пронизане державними адміністраціями. Є Київрада, при Януковичі прибрали районні ради, і, відповідно, тепер є тільки Київрада.

У Київраді 120 депутатів, розділіть три-чотири мільйони на 120 — і ви отримаєте заповнений стадіон Динамо. І ось цей стадіон представляє одна людина. Тобто, як це — місцевий депутат (причому там багато господарських питань, ось ці всілякі дірки в асфальті та інше), як він один може представити інтереси 20 тисяч?

Для цього якраз і були районні ради, їх скасували, і тепер в місті є районні державні адміністрації, глав яких призначає президент; є міська адміністрація, Київська міська державна адміністрація, туди теж призначає президент. І ось з цієї розбалансованою історією ми боролися останніх три роки. Це не про рішення, це насправді про узурпацію влади, а, відповідно, за цим відразу йдуть корупційні схеми тощо.

«Нарада» — це ж дуже українське слово, воно від слова «радитись». Якщо брати в російській мові корень — це могло б бути «радоваться». Колись з Євгеном Глібовицьким ми говорили про наші право-ліберальні ідеї, економічну лібералізацію в першу чергу, він каже: «О, так це ж про радних людей!». Я його навіть перепитав: «Як ти сказав?». Він каже: «Радних людей». — «А це як?» — «Це ті, хто може дати собі раду».

Мені здається, що це якраз класна і ключова історія, вона властива Україні - в Україні люди давали собі раду як індивідуально, так і разом. І тому чекали, як коти, які вміють діяти спільно. Інколи чекали до моменту, коли вже терпіти більше не можна, і потім зносили «к едрене фене» (якщо лаятися, то краще як кацапи) ту владу, яка вже ставала впоперек.

Так було два рази з Януковичем, а на даний момент, я думаю, що таке голосування — ці 73% - це певною мірою був специфічний спосіб, Майдан, в якому багато було не тільки підтримки чинного президента, навіть не саботаж, а спротив, це було бажання сказати «слухайте, ну так не можна!».

Очікування після Майдану були неймовірними — вони зараз так само неймовірні. Тепер однозначно, що чинний президент буде втрачати підтримку, бо про нього багато людей думають як про те, що вони мріють бачити в президентові.

Пряма мова Сергія Гусовського була незначною мірою відредагована заради стилістичної цілісності матеріалу. Редагування не змінило контексту і смислової частини прямої мови.