На Петербурзькому міжнародному економічному форумі 7 червня президент Росії Володимир Путін виклично сказав про російську економіку. «Незважаючи на всі перешкоди, з якими ми стикаємося, і нелегітимні санкції, запроваджені проти нас, Росія залишається одним із ключових учасників світової торгівлі та стрімко розширює нову логістику та географію співпраці». Особливо це стосується незахідних країн, зазначив він. Путін замовчував труднощі, але російська економіка поки що змогла витримати його агресивну війну в Україні.
У цей небезпечний момент, коли тривають повітряні атаки та, ймовірно, відновиться наземний наступ на Україну, по обидві сторони Атлантики повинні підтримати Київ, успіх якого у війні за виживання є критично важливим для трансатлантичної безпеки та цей успіх все ще можливий. Найважливіша частина цієї роботи полягає в тому, щоб Сполучені Штати та європейські країни постачали більше та кращу зброю з меншою кількістю застережень — процес, який уже триває. Але це також означає посилення економічного тиску на воєнну економіку Росії.
Лише санкції та інші форми економічного тиску не змусять Путіна відмовитися від своїх військових цілей.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Але вони можуть продовжувати послаблювати російську економіку, знижувати російські доходи, ускладнювати виробництво та посилювати деформацію швидкої мілітаризованої економіки з усе більш голодним цивільним сектором. Російська економіка, як і радянська, нестійка за своєю природою. Це також не дає простору для підприємництва у великих масштабах.
Російська економіка, як і радянська, за своєю природою нестійка
Під постійним тиском і шаленими військовими витратами вона буде схильна до розпаду, як і її попередник — СРСР. Країни Великої сімки запровадили санкції проти Росії після її початкового вторгнення в 2014 році та значно суворіші заходи після того, як Росія почала повномасштабну війну в 2022 році. Обидва пакети санкцій мали вплив. Але, як показує нещодавня російська економічна статистика, вплив цих зусиль сповільнюється, оскільки Росія все краще обходить і пом’якшує їх. Санкції — це динамічна гра, і Сполученим Штатам та їхнім партнерам по G7 потрібно настільки ж гнучко справлятися з реакцією Росії на існуючі санкції, наскільки Росія адаптувалася до самих санкцій.
«Санкції як антибіотики: повторне використання породжує резистентність», — пояснив заступник радника з національної безпеки Дейліп Сінгх 28 травня. Таким чином, необхідною та належною реакцією є їхнє посилення для досягнення бажаного ефекту. На щастя, є життєздатні варіанти посилення економічного удару по Росії. Жоден не позбавлений певного ризику чи ускладнень — варіантів, які обіцяють усі переваги та відсутність недоліків, насправді не існує. Але Сполучені Штати та ЄС повинні дотримувати їх та перекривати ці гроші, показувати, що вони — всерйоз, коли йдеться про виконання санкцій, і притягнути до відповідальності тих, хто ухиляється від санкцій.
Необхідні для цього кроки:
1. Збільшити цінове обмеження на російську нафту
Нафта залишається головною статтею російського експорту. Обмеження ціни на російську нафту мало на меті обмежити ціну російської нафти, що продається на світових ринках, до $60 за барель, не обмежуючи при цьому кількість продажів. Обмеження ціни було покликане зменшити російські доходи без різкого стрибка світових цін на нафту, що сталося б, якби санкції витіснили російську нафту з ринків. І це спрацювало, особливо в перший рік, знизивши російські доходи від продажу нафти приблизно на 40% за перші дев’ять місяців 2023 року. Примусове виконання відбувалося через заборону західних послуг, таких як страхування і транспортування, для поставок нафти за ціною, вищою за верхню межу.
Однак за останній рік Росія пристосувалася до санкцій, зафрахтувавши «тіньовий флот» танкерів для транспортування нафти за цінами, вищими від граничних, і пропонуючи покупцям свої власні страхові та інші послуги. Цей «тіньовий флот» дозволив Росії вимагати від своїх покупців платити ціни, ближчі до ринкової вартості, і навіть вищі за граничні ціни, оскільки покупці не можуть посилатися на граничні ціни як на перешкоду для сплати вищих цін.
Час G7 відповідним чином адаптувати максимальну ціну. G7 повинна підтримати обмеження ціни загрозою вторинних санкцій щодо тих компаній, які займаються або підтримують продажі російської нафти вище обмеження ціни, наприклад, купуючи російську нафту вище обмеження ціни або доставляючи її. Ці вторинні санкції можуть бути оголошені з пільговим періодом, наприклад, чотири місяці. Протягом цього часу поточні клієнти Росії, які купують нафту з вищими лімітами, можуть переробити свої угоди про закупівлю з російськими постачальниками, а правоохоронці США та ЄС можуть зібрати матеріали щодо потенційних порушників, якщо вони цього не зроблять. Також настав час обмежити здатність банків, де б вони не були, підтримувати продаж російської нафти вище граничної ціни. Це можна зробити шляхом звуження обсягу ліцензій, призначених для сприяння фінансування торгівлі нафтою.
Будь-які кроки, спрямовані на перевірку російських доходів від продажу нафти, мають бути виваженими, щоб знизити ризик непередбачуваних наслідків, таких як стрибок цін. Адміністрація Байдена чутливо реагує на будь-які такі кроки, і дійшла до того, що почала тиснути на українців, щоб вони не били по російських нафтопереробних заводах. Це було непродумане застереження. Його погано сприйняли українці, які справедливо вважають російські нафтопереробні заводи легітимними військовими цілями і провели ефективні атаки на них.
Але принцип, який ґрунтувався на початковому ліміті ціни, все ще діє: доки ліміт ціни значно перевищує собівартість російського виробництва, Росія матиме стимул підтримувати експорт, і зазнає значних втрат у доходах у протилежному випадку. Собівартість видобутку нафти в Росії можна оцінювати по-різному, але загалом вона становить менше $60 за барель. Таким чином, є прийнятним ризик різкого зростання світових цін на нафту через більш агресивне запровадження ліміту на експорт російської нафти.
2. Обрубати енергетичне майбутнє Росії
Росія також пристосовується до санкцій, розвиваючи нові потужності для експорту нафти і газу, які не залежать від її традиційної трубопровідної мережі. Сюди входить скраплений природний газ. Адміністрація Байдена наприкінці минулого року наклала санкції на російський проєкт Арктик СПГ-2. Хоча Росія є четвертим за величиною експортером СПГ у світі, світове виробництво (і, зокрема, видобуток у США) зростає. Дефіцит поставок СПГ видається малоймовірним у найближчій перспективі.
Російські чиновники також обговорюють будівництво нових газогонів на сході країни, зокрема до Китаю. Санкції США повинні протидіяти цим зусиллям з розвитку нових шляхів експорту енергоносіїв. Заходи можуть включати витіснення всіх компаній, що надають послуги у сфері СПГ, використання загрози вторинних санкцій, а також введення додаткових санкцій на нові експортні потоки. Як і у випадку з посиленням санкцій у нафтовому секторі, їх, можливо, доведеться запроваджувати поетапно і супроводжувати ліцензіями, щоб уникнути непередбачуваних наслідків. Наприклад, з огляду на зацікавленість Японії у СПГ.
3. Підштовхнути західні фірми до боротьби з перенаправленням їхньої продукції до Росії
Багато західних компаній повністю пішли з російського ринку, і навіть ті, що залишилися, загалом прийняли програми дотримання західних санкцій. Проте звіти продовжують свідчити про те, що західні компоненти широко поширені у російській військовій техніці. Одне нещодавнє дослідження показало, що 95% неросійських компонентів у російській зброї, вилученій в Україні, належали західним фірмам і лише 4% — китайським. Багато із цих західних компонентів, ймовірно, вироблялися в Китаї та інших виробничих центрах, а потім зникали в мережі тіньових посередників.
Після 9/11 уряд США підштовхнув міжнародні банки переглянути спосіб дотримання санкцій, і банки загалом розробили розгалужену інфраструктуру для виявлення та припинення руху терористичних та інших шахрайських грошей через фінансову систему. Сполучені Штати та їхні партнери повинні докласти подібних зусиль з виробничим і технологічним секторами, працюючи разом над посиленням відповідності та скороченням перенаправлення компонентів західного виробництва, що надходять до Росії. Шляхом попереджень і публічних примусових дій, таких як адміністративні та кримінальні покарання, які стають прикладами окремих компаній, що демонструють кричущу безвідповідальність, Сполучені Штати та Європа можуть чинити тиск на фірми, щоб вони серйозно ставилися до принципів «Знай свого клієнта» і «Клієнта свого клієнта».
4. Пресувати ухилянтів дотримання санкцій із третіх країн
Надходить багато повідомлень про експорт заборонених технологій до Росії через треті країни, в тому числі через Грузію, країни Центральної Азії та Туреччину. Американські чиновники багато їздять і закликають до більш тісної співпраці, а Сполучені Штати вже деякий час застосовують санкції до цих третіх країн. Крім того, щоб змусити західні компанії посилити свої протоколи дотримання експортного контролю, Сполучені Штати повинні посилити тиск на країни, які слугують платформами для реекспорту в Росію, включаючи агресивну кампанію вторинних санкцій проти фірм, які реекспортують заборонені товари в Росію.
5. Розглянути можливість переходу до «ембарго-мінус», а не до «адресних санкцій-плюс»
З моменту першого російського вторгнення в 2014 році Сполучені Штати та Європа поступово запровадили фінансові санкції проти великих державних банків Росії та деяких окремих приватних банків, а також велику кількість секторальних санкцій і санкцій проти російських компаній. Це створює складний режим санкцій, де багато торгівлі заборонено, але багато іншої торгівлі залишається дозволеною, залишаючи сірі зони та лазівки для Росії, щоб скористатися ними, і ускладнюючи правозастосування.
Сполучені Штати та Європа повинні розглянути питання про запровадження загального ембарго як на торгівлю, так і на фінансові операції з Росією, за винятком визначених категорій торгівлі з білого списку, таких як ліки, дозволені енергоносії та інші операції. Така система — поступово запроваджена з пільговими періодами і, можливо, починаючи із загального фінансового ембарго — мала б бути достатньо гнучкою, щоб врахувати непередбачені проблеми шляхом видачі додаткових ліцензій.
6. Протистояти китайському виклику
Хоча Китай, очевидно, не надсилає зброю безпосередньо до Росії, він став найбільшим економічним спонсором Росії з моменту її повномасштабного вторгнення в Україну, надаючи загальну економічну підтримку та обладнання і технології подвійного призначення для підтримки військових зусиль Росії. Ці зусилля послабили вплив — і можуть підірвати — американські та європейські санкції. Усвідомлюючи це, адміністрація Байдена запровадила санкції проти менших китайських компаній, які порушують санкції, сподіваючись на зміну китайської політики, але без особливого успіху. Під час свого візиту до Пекіна наприкінці квітня держсекретар США Ентоні Блінкен, як повідомляють, наполягав на тому, щоб його китайські візаві відмовилися від економічної підтримки Росії, і адміністрація може сподіватися, що відверте попередження призведе до того, що Китай змінить свій курс.
Якщо не змінить, то Сполученим Штатам слід вжити заходів, наприклад, накласти санкції на великий китайський банк або компанію, які беруть участь у підтримці російської військової машини. Фінансові операції Китаю з Росією, швидше за все, відбуваються поза межами дії американських санкцій, тобто поза доларом США і фінансовою системою США. Тому ці санкції спочатку слугуватимуть радше сигнальним інструментом, ніж механізмом негайного припинення транзакцій.
Але меседжі важливі, особливо коли ви маєте справу з Китаєм. Санкції, націлені на велику китайську фінансову установу чи значну компанію, яка сприяє матеріальній підтримці Росії, призведуть до того, що інші країни та компанії зменшать ризики щодо цих суб'єктів, що потрапили під санкції, щоб зменшити їхню вразливість під санкції. Це означатиме вторинні санкції США щодо Китаю. Такі кроки загрожують помстою Китаю або непередбаченими наслідками. Але виключення санкцій, яке дозволить Китаю підтримувати російську військову машину, до чого фактично призводить бездіяльність, створить більший ризик: відсутність підтримки України з боку США та Європи та меседжі про те, що Захід несерйозно ставиться до власної політики.
7. Візьміть російські гроші, щоб відшкодувати заподіяні нею збитки
Зробивши сміливий крок відразу після повномасштабного вторгнення, G7 знерухомила близько $300 млрд російських суверенних активів. Відтоді вона обговорювала, що робити з ними, і не поспішала досягти загальної згоди щодо того, що ці гроші залишаться знерухомленими. Багато хто в Сполучених Штатах виступає за конфіскацію всіх знерухомлених коштів і використання їх для України (ухвалення REPO акту дає США юридичну підтримку, щоб робити це з коштами, які перебувають у їхній юрисдикції, а це, як повідомляється, щонайменше $5 млрд). ЄС, де лежить переважна частина російських активів (у Бельгії), обмежився використанням процентів від основної суми знерухомлених російських активів дна користь України. Позитивний крок. Однак ці відсотки становлять близько $3 млрд на рік, що є недостатньою сумою з огляду на масштаби потреб України в умовах триваючої війни з Росією.
Схоже, що G7 наближається до компромісної пропозиції щодо отримання відсотків від російських активів упродовж двадцяти років, а не лише одного року, що може надати Україні $53 млрд. Ці кошти можуть бути використані як застава для кредиту або ґранту Україні від США або групи зацікавлених країн. Тим часом, зусилля з укладення угоди про використання всієї основної суми тривають.
Це видається розумним компромісом, і дає змогу змусити Росію, а не європейських чи американських платників податків, платити за допомогу Україні. Саміт Великої сімки, що відкрився 13 червня в Італії може стати часом і місцем для досягнення домовленостей. Це буде нелегко: деякі європейці, здається, застрягли в способі мислення, що витісняє агресивну війну Росії проти України та триваючу агресію проти інших європейських країн через дезінформацію, вбивства та диверсії.
Арешт суверенних активів є значним кроком. Але G7 перетнула межу абсолютного імунітету щодо суверенних активів, коли більше двох років тому знерухомила російські активи. У той час як іншим країнам, таким як Китай і Саудівська Аравія, можливо, цей крок був неприємним і, можливо, приватно вони попереджали про відплату, якщо Європа чи Сполучені Штати підуть далі та заберуть російські активи чи доходи, однак вони не забрали своїх коштів із США, Європи чи фінансових ринків Великобританії. G7 має довести до кінця те, що вона розпочала в лютому 2022 року, і знайти спосіб використати російські кошти для відшкодування збитків агресивної війни та національного винищення, яке Росія веде проти України.
Ні ці, ні будь-які серйозні економічні кроки проти Росії не є безризиковими чи простими. Якби були такими, їх би вже застосували. Кожен потребує ресурсів для визначення цілей, передбачення потенційних ризиків і забезпечення виконання. Виробникам не сподобається ретельна перевірка чи вимога контролювати кінцеві пункти призначення їхніх продуктів. Треті країни не будуть раді тиску щодо скорочення перенаправлення експорту до Росії. Сполучені Штати та уряди країн-союзників повинні розглядати свій вибір не як альтернативу ідеалу нульового ризику, а на тлі значних ставок і власних неодноразових і правильних заяв про те, наскільки важливо допомогти Україні перемогти Росію у цій війні.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV