«В суді має бути Медведчук, а не Стерненко». Руслан Рябошапка — про несправедливе правосуддя, Зеленського та справу ПриватБанку

— Як ви взагалі оцінюєте ситуацію в Одесі? Тому що все це відбувалося в цьому місті, я дуже добре знаю місцеву політичну і бізнес-еліту Одеси, яка завжди намагалася контролювати правоохоронні органи. Чи можливо в Одесу призначити незалежного і чесного прокурора, щоб його там швидко не «перекупили»?

— Зараз неможливо. В ті часи, коли я був генеральним прокурором, ми призначили людину, за якою не було абсолютно жодного шлейфу і за якою зараз немає жодного шлейфу. Ніхто не може сказати, що ця людина була корумпована і вчинила щось на користь тамтешньої бізнес-еліти. Ба більше, коли я перебував на посаді генерального прокурора, було відкрито багато проваджень, пов’язаних із місцевими елітами. Зараз всі вони десь поховані; і ті, проти кого відкривалися ці провадження, хто підозрювався, наприклад, у розкраданні земель Одеського аеропорту та інших зловживаннях в Одесі, з одеським майном; зараз ці люди фактично є, грубо кажучи, «смотрящими» за одеським регіоном. Вони комунікують із Офісом президента.

— Ви не можете назвати прізвища, а я можу — йдеться про Бориса Кауфмана?

— Всі знають ці прізвища. Так, абсолютно. І на жаль, ці люди комунікують із Офісом президента і впливають на політику та рішення, які приймаються в ОП.

— Якщо подивитися на телеграм-канал [заступника голови адміністрації президента часів Януковича] Андрія Портнова, то він дуже уважно слідкує за справами, пов’язаними зі Стерненком. Як ви думаєте, він зараз має вплив на прокуратуру?

— Мені важко сказати, але очевидно, що він зацікавлений у цій справі, оскільки він і його адвокати супроводжували її. І це є ще одним доказом того, що справа Стерненка — це свого роду реванш «русского мира» в Україні. Подивіться, коли було винесено вирок, — це якраз ті дні, коли відбувалися найбільш трагічні події на Майдані і коли почалася російська агресія в Криму.

— 23 лютого, ще й радянське свято. Інша резонансна справа, яка потрапила в новини цього тижня, — справа ПриватБанку. Треба відзначити, що генеральний прокурор Ірина Венедіктова особисто підписувала документи щодо підозрюваних. Чи означає це, що у влади Зеленського нарешті з’явилася політична воля піти навіть проти Ігоря Коломойського, який, можна сказати, є наближеним до цієї влади олігархом?

— Я не думаю, що у влади є політична воля, бажання і мужність піти проти Ігоря Коломойського. Те, що відбувається, — це намагання заслужити свого роду амністію у нової адміністрації Сполучених Штатів Америки. Яким чином відбувалося саме це кримінальне провадження: Венедіктова включила себе до групи прокурорів, що фактично дало їй можливість мати весь обсяг інформації щодо цього кримінального провадження, і я не маю сумнівів, що з цього моменту і у Коломойського теж з’явилася можливість розуміти і бачити все, що відбувається в цьому кримінальному провадженні.

Декілька разів ці люди, які були чи є підозрюваними, то відлітали з України, то потім дехто повертався. І ось цей «дехто» повернувся — врешті-решт його і затримали. Але це відбувалося таким чином, щоб нібито і щось зробити…

— Але Дубілет-старший за кордоном, наприклад…

— Так. А все виглядало таким чином, нібито влада щось робить, переслідує осіб, які можуть бути причетними до розкрадання ПриватБанку, проте [робить це] так, щоб водночас ці люди були за межами України. Ось [колишній перший заступник голови правління ПриватБанку Володимир] Яценко реально міг дуже швидко зникнути з України, але з боку [директора НАБУ] Артема Ситника були здійснені досить неординарні і мужні дії, він повернув цей літак, і зараз є можливість просунутися значно швидше в цьому розслідуванні. Вчора також було рішення Вищого антикорупційного суду, яке пов’язано з тим, що взяли під варту цього топ-менеджера ПриватБанку…

— І досить велика застава…

— Так, великий розмір застави, — хоча прокурор просив ще більший, — але тим не менше це серйозний успіх, і я маю сказати, що це провадження було відкрито нашими спільними зусиллями: з боку прокурорів Офісу генерального прокурора, САП та детективів НАБУ. Ми тоді цей епізод почали розслідувати, минув певний час, і є певний результат.

— Артем Ситник кілька днів тому дав інтерв'ю інтернет-виданню Цензор.НЕТ, в якому сказав, що пов’язує ваше звільнення з тим, що ви передали справу ПриватБанку до НАБУ. А ви самі теж так вважаєте? Що взагалі тоді відбувалося навколо цієї справи? Чи чинився на вас тиск, аби ви не передавали справу до НАБУ?

— На той час було декілька розслідувань, одне з яких вело Національне антикорупційне бюро, починаючи з 2016 року. Генеральна прокуратура відкривала декілька проваджень ще, здається, 2008, 2013 року. Уявляєте, скільки років все це розслідувалось і результатів не було? Деякі провадження були в Фіскальній службі; ми позбирали їх з усієї України, передали до НАБУ, це дало можливість акумулювати як інформацію, так і докази, які були в цих різних провадженнях.

Відповідно, перед НАБУ відкрилася зовсім інша картина та перспектива, і рух справи пришвидшився. Очевидно, що у Коломойського не могли цього не знати, і, власне, все, що ми робили, в негативній конотації супроводжувалося посіпаками Коломойського в парламенті. Це все і призвело до того, що нашу команду з прокуратури звільнили. Мені здається, що ключовою причиною нашого звільнення є те, що Зеленський пішов на альянс із Коломойським — і ця домовленість спрацювала.

— Володіючи інформацією та добре знаючи цю справу, як ви думаєте, чи достатньо фактів і доказів, щоб дійти не лише до топменеджерів, а й до колишніх власників ПриватБанку? Нагадаю: за оцінками, з ПриватБанку вивели 5,5 мільярда доларів.

— Я думаю, що доказів там достатньо не лише для того, щоб на лаві підсудних були колишні власники ПриватБанку, але й ті, хто їм дуже активно допомагав уникнути покарання серед тодішньої влади, коли президентом ще був Петро Порошенко. Якщо НАБУ не заважатимуть — так, як це роблять сьогодні: знімають [з посади] керівника Національного антикорупційного бюро, блокують експертизи для НАБУ… Подивіться, — у країні немає жодного експерта, який би не боявся зробити експертизу у справі, яка пов’язана з «Приватом», оскільки щонайменше це загрожує звільненням або порушенням кримінального провадження, чи взагалі якоюсь загрозою для життя чи здоров’я. [Якщо відомству не заважатимуть], то НАБУ зможе довести цю справу до логічного завершення.

— Ми бачимо активні рухи в межах справи ПриватБанку — останній тиждень це підтвердив, і деякі топменеджери вже з підозрами. А що відбувається зі справою Роттердам+? Як ви думаєте, чому настільки все глухо і заблоковано? Це теж корупційна схема, яка, за оцінками НАБУ, завдала збитків державі на 39 мільярдів гривень. І вона була вигідна для олігарха Ріната Ахметова.

— Знову ж таки — ця ситуація виникла ще за попереднього президента, і справа розслідувалася. Коли я був генеральним прокурором, ніхто не говорив, що вона блокується. Вона рухалася, і, в принципі, нічого не свідчило про те, що справа може бути заблокована. Для мене теж було досить дивним, що влітку почалися ці «ігри», і я також схильний пов’язувати це з тим, що Офіс генерального прокурора не зовсім правильно вчиняє щодо таких проваджень, коли блокує їх. Це ж не одне таке провадження — там є справа [ексвласника VAB Банку Олега] Бахматюка, в якій Офіс генерального прокурора теж активно бере участь з не зовсім хорошого боку. Декілька справ, які пов’язані з народними депутатами від Слуги народу, — того ж заступника керівника Офісу президента, — це все одна…

— Тобто нинішній Офіс генерального прокурора боїться йти проти олігархів?

— Я думаю, що він є залежним від Офісу президента і, відповідно, робить те, на що йому вказують в ОП.

— До іншої теми: накладання санкцій РНБО на проросійських діячів — це великий політичний крок. Як ви думаєте, чи можемо ми очікувати з боку СБУ винесення підозр особам, що потрапили під санкції?

— Не можемо, а повинні їх очікувати. І Служба безпеки України теж не повинна затягувати з цими підозрами. Я знаю, що ще у 2017−2018 роках, коли «трубу», грубо кажучи, вкрали у держави, працівники Служби безпеки вже тоді говорили, що є ознаки вчинення злочину і вони готові йти його розслідувати, але їм тоді не дали цього зробити. Провадження було зареєстроване вже коли я був генеральним прокурором. Призначили експертизу, результати якої стали підставою для руху кримінального провадження Національним антикорупційним бюро. І ми бачили, що вже ухвалили рішення про передачу на зберігання частини «труби». Я думаю, що НАБУ зі свого боку в своєму провадженні теж достатньо швидко зможе оголосити підозри не лише експерту, який сфальсифікував висновок, але й іншим особам, які були причетні до цього. Однак підозра у фінансуванні тероризму чи терористичній діяльності, що вказується в рішенні Ради Національної безпеки України, має бути доведена [до кінця] через кримінальне провадження, через обвинувальний вирок. Ми цього очікуємо — ми повинні цього очікувати.

— Так, тому що ці люди продовжують ходити Верховною Радою, ухвалювати українські закони, а держава підозрює їх у фінансуванні тероризму…

— Рада Національної безпеки прямо говорить: ці люди причетні до терористичної діяльності — значить, вони щонайменше не повинні, як ви кажете, ходити в парламент. Ну, було б абсолютно справедливо, якби вони постали перед судом. Не Стерненко, а Медведчук.

— З'явилася інформація, що наступного тижня Європейський суд може зняти санкції з Сергія Арбузова та Дмитра Табачника, одіозних діячів часів Януковича. І це ж не перші люди, які позбавляються санкцій Європейського союзу. Минулого року санкції зняли з Миколи Азарова. Генеральна прокуратура мала різне керівництво, — чому ж не надали докази Євросоюзу про злочини цих людей? Не хотіли чи дуже складно це зробити? Ви ж, напевно, теж робили ревізію саме цієї санкційної історії?

— Так, обов’язково. Ми робили аудит справ, які були пов’язані з колишніми високопосадовцями; мали комунікацію з чиновниками Єврокомісії, вони теж просили додаткові докази. На жаль, розслідування тривало досить довгий час, і багато з цих доказів були втрачені. По-друге, справи були зупинені, і це означає, що вони не розслідувались.

— Ким?

— Слідчими чи прокурорами. Слідство досягнуло певного етапу — обвинувачувані чи підозрювані переховувались за кордоном, — і воно не могло далі рухатися через те, що парламент змінив закон про заочне засудження. Це зробили у такий спосіб, що суди перестали давати дозвіл на заочне провадження — лише у виняткових випадках; наприклад, як з Януковичем. І багато справ зупинилися, не могли рухатися ані через заочну процедуру, ані через звичайну, тому що люди тікали від правосуддя.

Зараз нарешті в першому читанні ухвалено цей закон. Я ще рік тому виходив до президента з ініціативою, що це треба розблокувати. Можна було це зробити вже тоді, але, на жаль, рік втратили і лише зараз ухвалили закон в першому читанні. Сподіваюся, що його дуже швидко підготують до другого читання і ми зможемо нарешті розблокувати розслідування цих справ.

— Але до того часу під санкціями залишаться лише кілька людей.

— А президент, а також Рада національної безпеки і оборони, можливо, зараз шукають, проти кого ще запровадити санкції; розглянути таку можливість і щодо цих людей.

— Кілька днів тому ви стали лауреатом премії Державного департаменту США у сфері боротьби з корупцією. Держдеп у своїй заяві пояснив, що відзначив вас за те, що ви запустили процес переатестації прокурорів, який вже завершила ваша наступниця. Ви задоволені тим, як це відбулося?

— Скажімо так: я би зробив це краще.

— А загалом?

— В цілому переатестація — це тільки перший етап реформи. Він дуже важливий, але він тільки перший. І чесно кажучи, я не зовсім задоволений тим відсотком прокурорів, яких звільнили за результатами цієї атестації. Ми звільнили біля 55% прокурорів, які були недоброчесними чи некомпетентними; а в регіональних і районних прокуратурах всього-навсього біля 5% (можливо, трошки більше). Це дуже разюча різниця, і вона мене насторожує та дає підстави сумніватися в якості цієї атестації.

— Зараз напрямом роботи з правоохоронними органами в Офісі президента займається Олег Татаров. Ви знайомі з цією людиною?

— Ні.

— А як оцінюєте його роботу? В принципі, коли ви були заступником [ексголови ОП] Андрія Богдана, то займалися в Офісі президента схожим напрямом, тож можете його оцінювати.

— Не схожим, а тим самим напрямом. Проте наша робота полягала в тому, що ми, по-перше, надавали поради президентові. І по-друге, це був законопроєктний напрям роботи і координація якихось невідкладних питань, де було необхідним втручання президента або Ради національної безпеки і оборони. Є ще так званий тіньовий напрям роботи — це координація правоохоронних органів і, грубо кажучи, вирішування питань у них. Ми цього не робили.

— А Татаров робить, за вашою інформацією?

— Я мало чую про якусь публічну діяльність, якісь публічні поради президентові, про законопроєкти; про розвиток, реформування кримінальної юстиції з боку цієї людини; але ми більше чуємо про якісь інші речі, які пов’язані, власне, з тіньовим…

— Як думаєте, чому зараз він є настільки цінним для Офіса президента? Адже і кримінальна справа є, і підозра. Тому що він виступає як певна противага Авакову?

— Ні, я не думаю, що він є противагою Авакову. Я навіть не думаю, насправді, що Зеленський є противагою Авакову. Мої джерела говорили, що Татаров займався захистом чи був залучений до захисту брата керівника Офісу президента [Дениса Єрмака]. Там вони познайомилися і, певно, щось знайшли у своїх цінностях, та вирішили бути надалі разом.

— Минуло вже більше року з цієї відомої пресконференції, де були присутні ви та президент України і де назвали імена підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета. Ви слідкуєте за цим процесом, — як вважаєте, у слідства достатньо доказів, щоб довести вину цих людей в судовому процесі?

— Рік тому (здається, в січні) я публічно говорив, що у слідства, у обвинувачення не було достатньо доказів для того, щоб передати справу до суду. Ті прокурори готували вказівки і вимагали від слідства перевірити ті чи інші факти, які могли лягти в основу або зняття, або продовження обвинувачення. Тоді, на жаль, цього зроблено не було, нас звільнили. І після того ці докази виявилися для Венедіктової достатніми — справу передали до суду, і наразі вже триває судове засідання. Я не бачив всього обсягу доказів. На той момент, коли я був генеральним прокурором, цього було недостатньо, аби справу передати до суду. Я б цього не зробив.

Інший момент пов’язаний з тим, що [обвинувачений у справі Андрій] Антоненко досі перебуває під вартою, а інші підозрювані як в цьому провадженні, так і в іншому, вже звільнені з-під варти, до них застосовані інші запобіжні заходи, вони перебувають вдома, можуть спілкуватися з сім'ями. Мені здається, що це не зовсім виправдано і не є обґрунтованим. Принаймні наразі я не бачу серйозних ризиків, аби продовжувати тримати Антоненка під вартою.

— Так, можна було б змінити запобіжний захід.

— Принаймні дозволити йому зараз перебувати з сім'єю.

— Був якийсь період, коли колишнього президента Петра Порошенка нескінченно викликали на допити — це якраз Ірина Венедіктова показувала свою роботу. Зараз цей період минув, — як думаєте, чому?

— Тому що практика «кошмарення» Петра Олексійовича призвела тільки до того, що Порошенко отримав додаткові бонуси в електоральному плані. Це робилось настільки безграмотно, криво, з порушенням процесуального закону, що лише додавало Порошенкові [рейтингу]. Зеленський зрозумів, що [генпрокурор Ірина] Венедіктова не може виконати його задачу щодо «посадки» Порошенка, що це тільки призводить до мінусів для самого Зеленського. І вирішили цю практику припинити. Ба більше, там всі справи позатихали, їх позакривали; і та підозра, якою Венедіктова трусила перед Володимиром Олександровичем, — потім вона сама цю справу і закрила.

— Тобто, на її думку, теж було недостатньо доказів?

— Вона не наважилася підписати це сама.

— Раніше ви були в команді Володимира Зеленського, — а як ви оцінюєте його президентство зараз? Які плюси і мінуси можна спостерігати за півтора року його перебування на посаді президента?

— Зараз я думаю, що насправді ні я, ні Саша Данилюк [колишній секретар РНБО Олександр Данилюк, — НВ] не були в команді Зеленського.

— Як же ви не були? Я дуже добре пам’ятаю нашу розмову в штабі Володимира Зеленського після його перемоги, ви мені казали, що це буде найкращий президент України. У вас були такі мрії, сподівання.

 — Так, у мене були такі мрії та сподівання. І вони протягом восьми чи дев’яти місяців після початку президентства Зеленського справджувалися, оскільки країна в турборежимі змінювалася в гарний, позитивний бік. Але потім дружба з Коломойським переважила, і, на жаль, старший друг Володимира Олександровича збив його з правильного шляху, скажімо так.

Я ще раз повторюся: насправді, ми не були частиною команди Володимира Зеленського; його команда — це найближчі для нього люди, це Квартал [95]; люди, які пов’язані з його [минулою] професійною діяльністю. І ми зараз бачимо це і по тому, що призначення на посади здійснюються за такими принципами — [вибирають] найближчих людей.

Як оцінюю [його президентство]? Перші шість-вісім-дев'ять місяців я оцінюю надзвичайно позитивно, дуже багато реформ ми встигли зробити, і вони навіть продовжують давати певну інерцію і зараз. На жаль, ця зміна — те, що Зеленський став більше прислухатися до Коломойського, — надзвичайно погано вплинула на ситуацію в країні…

— Я зараз буду вам опонувати: все одно ця справа щодо топменеджерів ПриватБанку; [нардепа Олександра] Дубінського виключили з фракції Слуги народу, — я не думаю, що це подобається Коломойському.

— Це зроблено не завдяки Зеленському, а всупереч його бажанням. І Дубінського виключили з фракції не тому, що Коломойський цього хотів, а тому що він став токсичним не лише для Зеленського, а й для Коломойського, проти якого теж розслідується низка проваджень у Сполучених Штатах Америки. Що стосується справ проти топменеджменту Приватбанку, то це теж не заслуга Зеленського. Це заслуга детективів Національного антикорупційного бюро, співробітників спеціалізованої прокуратури, які цю справу відкрили і довели її до підозри. Це не заслуга Зеленського. Товариш Зеленського в Службі безпеки більше року блокує експертний висновок щодо іншого кримінального провадження — ключового, — де є підозра щодо виведення 5,5 мільярда доларів.

— Ми говоримо про Івана Баканова, голову Служби безпеки України.

— Цей висновок був підписаний ще того року. Відповідно, підозри могли бути оголошені не лише Яценкові, а і його керівникам. Вони вже могли би бути.

— Зараз разом з колишнім міністром закордонних справ Павлом Клімкіним та ексміністром фінансів Олександром Данилюком створили Центр національної стійкості та розвитку — це початок нової політичної партії?

— Це початок діяльності нас трьох, спрямований на те, щоб зробити нашу країну справедливою, безпечною і комфортною для наших людей. Щоб суди були нарешті справедливими, люди не виходили під суди і не вимагали…

— Ви хочете повернутися у владу?

— Я не хочу повертатися у владу заради влади. Я хочу, щоб наша країна була іншою. Не такою, якою вона є сьогодні чи якою вона була за Порошенка.

— Наступного року закінчується термін повноважень Артема Ситника на посаді голови НАБУ (якщо його раніше не знімуть, що постійно намагаються зробити) — ви б хотіли подаватися на посаду голови Антикорупційного бюро, наприклад?

— Один рік — це занадто великий строк, щоб планувати так надовго.