Програми вже навчилися писати вірші, спортивні репортажі та економічні новини. Watson компанії IBM допомагає створювати поп-хіти. Uber виводить таксі з автопілотом на вулиці реальних міст, а минулого місяця Amazon доставила першу посилку за допомогою безпілотника в Англію.
Підсумуйте все це, і ви зрозумієте, що обрання Дональда Трампа - не єдине, що розхитує сучасне суспільство. Куди більш серйозне розхитування відбувається в економіці, оскільки невпинний розвиток технологій привів нас до точки, в якій машини і програми не тільки працюють краще за нас, але починають ще й думати краще за нас у все більшій кількості вимірів.
Щоб поміркувати над цими стрімкими змінами, я запитав мого вчителя і друга Дова Сейдмана, голову консалтингової компанії LRN, про його думку щодо того, що відбувається. "Те, що ми зараз переживаємо, масштабами та наслідками нагадує науково-технічну революцію, що відбулася в XVI столітті, - відповів Сейдман. - Відкриття Коперника та Галілея, що запустили ту революцію, похитнули людське розуміння світу і змусили людей переглянути своє місце в цьому світі".
Як тільки наукові методи стали священними, додає він, ми стали використовувати науку і логіку, щоб визначати, куди нам рухатися далі - до такої міри, що французький філософ Рене Декарт узагальнив цей вік логіки однією фразою: "Я мислю - значить я існую". Сейдман пояснює, що, на думку Декарта, саме здатність мислити відрізняла людину від інших тварин на планеті.
Технологічна революція ХХІ століття, за словами Сейдмана, настільки ж серйозна, як і науково-технічна революція, і вона "змушує нас шукати відповідь на найважливіше запитання, задати яке ми раніше не наважувались: як це - бути людиною в еру розумних машин?".
Коротко: якщо машини спроможні позмагатися з людьми у розумності, що ж робить нас, людей, унікальними? І що дозволить нам продовжувати створювати економічну і соціальну цінність? Відповідь, говорить Сейдман, полягає у тому, чого ніколи не буде у машин: у серці.
"Важливі будуть усі речі, на які здатне серце, - пояснює Сейдман. - Люди можуть любити, співчувати, мріяти. Хоча дії людей можуть бути продиктовані страхом і гнівом, можуть бути шкідливими, вони також можуть бути і натхненними, і шляхетними. І хоча машини можуть показувати велику продуктивність, працюючи разом, люди можуть будувати стосунки, засновані на довірі".
Саме тому, на думку Сейдмана, висновок Декарта слід змінити з "Я мислю - значить я існую" на "Я відчуваю, отже, я існую", "Я сподіваюся - значить, я існую", "Я мрію - значить, я існую", "У мене є цінності - значить, я існую", "У мене є мета - значить, я існую".
Ми все ще будемо мати потребу в ручній праці, і люди продовжать працювати з машинами, щоб створювати щось екстраординарне. Сейдман просто стверджує, що технічна революція змусить людей створювати більше цінностей через серце і між серцями. Я з ним згоден. Коли машини і програми отримують все більший контроль над нашими життями, люди починають шукати людських зв'язків - речей, які не завантажиш з інтернету, які потрібно отримувати старомодним способом, через спілкування.
Сейдман нагадав мені пасаж з Талмуду: "Що приходить від серця, то входить у серце". Саме тому навіть сфери зі значним технічним компонентом матимуть користь від більшої щирості. Наприклад, лікар може отримати найточніші дані щодо раку від компанії IBM Watson, а потім найкращим чином застосувати отримані знання до потреб конкретного пацієнта.
Лідери, бізнес і громади будуть використовувати технології, щоб отримати перевагу, але переможцями виявляться ті, хто зроблять центром своєї стратегії людські зв'язки, зазначає Сейдман.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене
Більше поглядів тут