«ТЦК виявився не готовим, як і Резерв+». Через черги люди не встигають оновити дані, 60-денний термін треба продовжити, — інтерв'ю з Фріз

Наприклад, той же самий добре працюючий Резерв+, про який говорить Міністерство оборони, також має певні вади і викликає зауваження. Зокрема відсутність синхронізації з іншим реєстром, або підтягування в Резерв+ даних, які не відповідають дійсності.

Ба більше: зараз деякі постанови Кабміну, які ухвалюються, насправді суперечать навіть чинним нормам закону про мобілізацію. Але повертаючись до Резерв+, я безпосередньо мала багато звернень від громадян, які, оновлюючи свої дані через Резерв+, з’ясовували, що вони знаходяться в розшуку.

— Дуже багато таких випадків.

— Так, я не сперечаюся, але є також багато тих, хто оновив свої дані, а через некоректне підтягування інформації в Оберіг, вони мають в Резерв+ цю відмітку, що вони в розшуку. І вони також мусять іти в ТЦК. Невідповідність деяких даних, які підтягуються в Оберіг і в Резерв+, це також вади цього застосунку, попри те, що він дійсно надав можливість значній кількості громадян ним скористатися.

Чи потрібна це була ініціатива? Так, потрібна. Але важливо, щоб вона функціонувала у відповідності до тих реєстрів, які існують. Чіткої синхронізації між реєстрами зараз в Резерв+ на 100% не існує. І це також проблема.

— Що мені теж доводилося чути від профільних експертів і від людей, які працюють або мають уявлення про роботу ТЦК. Вони кажуть: закон ухвалили, величезні черги нікуди не зникли, люди приходять, але приходять із більшою інтенсивністю, тому що є лише 60 днів, щоб оновити дані. І тут зростає навантаженість на самі ТЦК. Тепер, умовно кажучи, через працівника ТЦК в день проходить по 100−200 людей. І це теж ненормально. А як так сталося, що закон ухвалили, але зміну роботи ТЦК цей закон не передбачив? Коли ухвалювався закон, хто мав подумати про цю пропускну спроможність ТЦК, яка, як мені здається, не змінилася?

— Це відповідальність виконавчої гілки влади, тобто Кабміну. Під час обговорення закону про мобілізацію, під час запитання від народних депутатів на комітеті щодо готовності ТЦК до того, що буде значна кількість людей, яка скористається послугами не через ЦНАП, не через Резерв+, а безпосередньо через ТЦК, Кабмін запевняв тоді, що вони готують розширення складу ТЦК, для того, щоб дати можливість.

Але зараз ми з вами бачимо, що ніякого розширення не відбулося, але навантаження збільшилося в рази. І через це йдуть зокрема і нарікання на ТЦК. Деякі математики намагаються прорахувати, скільки ж ТЦК здатно пропустити [людей], наприклад, якщо це районний ТЦК, і там плюс-мінус певна кількість військовозобов'язаних у цьому районі є. І доходять до дуже песимістичних висновків, що ТЦК не спроможні надати послугу всім, хто хоче скористатися можливістю оновлення даних саме через ТЦК. Тобто ТЦК виявився не готовим до того, щоби механізм, закладений у закон, працював на 100%, як і Резерв+.

— Ви говорите, це відповідальність уряду. Це дуже розмите поняття. Чия конкретно відповідальність?

— З огляду на те, що ТЦК знаходяться в підпорядкуванні Міністерства оборони, то, відповідно, Міністерства оборони.

— Ми дуже часто запрошуємо в ефір представників Міністерства оборони. Але зі свого досвіду комунікації скажу, що надзвичайно складно зараз там із комунікацією. Скажіть, будь ласка, чи будуть ці всі проблеми, які ви бачите, які накопичилися за 11 день роботи закону, предметом розгляду в найближчий час на комітеті? Або зустріч, можливо, запланована з представниками Міністерства оборони, аби вони надали якісь свої подальші алгоритми дій?

— Учора [28 травня] спрямувала звернення до голови Комітету нацбезпеки і оборони [Олександра] Завітневича про необхідність зробити широкий формат обговорення щодо набрання чинності закону і щодо спроможності ТЦК. Зокрема з участю саме керівників ТЦК в Україні, через відеозв'язок, щоби не відривати людей від роботи, але мати можливість проговорити проблемні кейси, які сьогодні набувають масовості і з якими ТЦК не справляються. [Щоб обговорити] у який спосіб ми можемо відкоригувати або в який спосіб ми маємо докласти зусиль для того, якщо терміни не будуть продовжені, аби це не впливало на те, що несправедливо буде застосовуватись адміністративна відповідальність до тих, хто не встиг оновити свої дані, зокрема через ТЦК.

На мою думку, така відеоконференція за участі представників голів всіх ТЦК для обговорення цього питання в Комітеті Нацбезпеки є цілком логічним, правильним і необхідним [рішенням].

Щодо комунікації з Міноборони, тут я можу лише вас підтримати. Дійсно, є велика купа нарікань на те, що не прокомуніковано якісно те, у який спосіб і що мають робити громадяни після набуття чинності законом, а головне — після набуття чинності деяких постанов Кабміну, які суперечать нормам закону. Про це також треба говорити і комунікувати.

— Ірино, а що це за постанови, які суперечать нормам закону?

— Є постанови 560 і 563 Кабміну, які набрали чинності 16 травня. Це на виконання закону про мобілізацію. Вони були ухвалені, але є норми цих постанов, які напряму суперечать закону. Зокрема створено порядок та умови отримання, наприклад, додаткових документів для тих військовозобов'язаних, які є доглядачами за своїми батьками або дружинами, які мають інвалідність І-ІІ груп.

Зараз є дуже велика купа звернень щодо цих умов, які не було визначено в законі, але які вирішив визначати Кабмін, порушуючи або перевищуючи свої повноваження, встановлюючи додатково нові умови до чинних норм у законі.

Наприклад, 563 постанова. Уявіть собі, люди, які виїхали за кордон офіційно, легально, зібравши всі необхідні папери, знявшись із військового обліку і проживаючи в інших країнах станом на зараз… У постанові 563 говориться, що протягом 30 днів вони особисто мають з’явитися в районний ТЦК для того, аби поновитися на військовий облік. І тоді ми повертаємось до питання, а чому ці люди, які зняті з військового обліку на правових підставах, не можуть скористатися Резерв+? Тому що він не підтягує відомості про людей, які зняті з обліку.

І ця абсолютно антиправова норма, що людина впродовж 30 днів має з-за кордону повернутися для того, щоби поновитися на військовий облік. На мою думку, є порушенням прав людини.

Це може призвести до звернення проти України як до ЄСПЛ, так і до відмови від українського громадянства. І в мене питання, чого саме досягає тоді держава, впроваджуючи подібні норми, які напряму суперечать правилам людини і є, на мою думку, достатньо небезпечними щодо ставлення українців до України за кордоном?

— Якщо я правильно розумію, йдеться про тих людей, які в інших країнах отримали посвідку на проживання. Вони не працюють в Україні, знялися з обліку, і зробили це, може, навіть задовго до повномасштабної війни. І тепер українська держава говорить: хлопці, давайте, лишайте там усе, гайда до України, відзначтеся в ТЦК, а потім що? І залишайтеся, чи як?

— Судячи з такої логіки — так, потім вони не зможуть виїхати, якщо не мають легальних підстав. Підстави визначені в законі, але там немає підстав, наприклад, щодо проживання в іншій державі.

Абсолютно хибна норма, абсолютно протиправна і така, що суперечить нормам закону, які були ухвалені. Ба більше: 16 травня ця постанова набрала чинності, термін 30 днів спливає 16 червня. До чого може призвести такий ідіотизм у нормативних актах уряду?

— Ірино, мені би тут було цікаво вже потім, коли сплинуть оці 30 днів, дізнатися статистику, як багато людей за кордоном, які там мають посвідки на проживання, роботу, справді дослухалися, приїхали, зареєструвалися на виконання цієї постанови. Цікаво, мені здається, що статистика буде рівно десь близько до нуля, але, може, я помиляюся, може, тут якісь закладені сенси, які я зараз осягнути не можу?

— Не знаю, яка буде статистика, давайте подивимося. Я сподіваюся, що ця норма буде змінена до 16 червня і все ж таки повернута ця постанова в правове поле закону, який було ухвалено. Будемо дивитися.

Але найбільш хибне те, що на цій нормі наполягало МЗС, яке спочатку припиняло надання консульських послуг до якихось роз’яснень, хоча не мало права цього робити. Тим більше за листом заступника міністра не мало права, але припинило. Зараз і досі не видають документи, тому що потрібно пред’явити паперовий військово-обліковий документ. Деякі люди, які не мають паперового військово-облікового документа, будуть стикатися з труднощами щодо отримання консульських послуг. У мене, знову ж таки, питання риторичне, але воно відкрите і потребує відповіді: для чого МЗС намагається ухвалювати, пропонувати і лобіювати протиправні норми, які лише шкодять Україні як державі в очах українців за кордоном?

— З іншого боку, я думаю, зараз нас слухають зокрема і люди або їхні родичі, які є вже в Україні, є на фронті, і в них може виникнути логічне питання. Там же не всі чоловіки, яких стосується ця норма, виїхали задовго до повномасштабної війни. Хтось виїхав вже під час, а хтось просто втік, перейшов через гори, переплив річки. Виходить, узагалі немає ніяких інструментів, щоб їх повернути?

— Я ніяким чином не збираюся відстоювати або захищати ухилянтів. Навпаки, я вважаю, що всі, хто протиправно покинув державу після широкомасштабного вторгнення, мають нести за це відповідальність.

Я також знаю, що багато з тих, хто покинув державу (це зараз нам показують переважно Тису) покинули Україну абсолютно легально, через контрольовані так звані канали перетину кордону, не маючи жодних проблем. Я вже не кажу про корупційну систему Шлях, яка відпрацювала на велику кількість людей, що виїхали з України і не повернулися.

Влада спочатку створила механізми для того, щоби корупційним чином люди могли виїхати, а тепер намагається їх наздогнати. На мою думку, той, хто виїхав у протиправний спосіб за кордон, не буде з’являтися ані до консульських установ України, не буде звертатися ані за консульськими послугами, аби не дати можливість отримати інформацію, де він зараз перебуває, на яких підставах і в який спосіб він виїжджав.

Тому зараз, на мою думку, потребують консульських послугу насамперед ті, хто на легальних і правових підставах виїхали, зокрема і мами з дітьми, яким було на той час 16 років, хлопцям, а зараз уже 18 років. Я за те, щоби ми залишалися в правовому полі.

А щодо ухилянтів, так, дійсно, їх потрібно всіх виокремити в такий список і застосовувати до них жорстку відповідальність, зокрема й кримінальну згідно чинного законодавства. Але не потрібно перетворювати державу на правовий хаос руками Кабміну, який не додає нам як державі.

— Скажіть, будь ласка, чи зросла зараз, на тлі роботи нового закону, можливо, кількість скарг до вас, як до народних депутатів, через імовірні протиправні дії з боку ТЦК? Є історії, коли людей утримують без зв’язку в ТЦК?

— До мене особисто зросла кількість скарг. Людину відправляють на ВЛК, хоча є показники хвороби серця, ВЛК його відправляє в навчалку, він там отримує інфаркт і після того починається кругова порука.

Зокрема я зараз розбираюся з цим кейсом, коли ДБР каже, що нічого немає, а на місці до сімейного лікаря починають телефонувати представники правоохоронних органів для того, щоби ті закривали або відкликали заяву щодо неможливості проходження конкретним громадянином військової служби. Щодо хибного ставлення саме на ВЛК, коли без розбору просто взяли і відправили, хоча людина скаржилася, що їй зле із серцем. Вони на це не звернули уваги і призвели до інфаркту, погіршення стану здоров’я цієї людини.

Крім того, є, я не буду говорити значні, але звернення, коли до певних ТЦК забирають громадян із вулиці, вилучають у них телефони і з ними немає зв’язку. Зв’язок із ними починає відновлюватися, коли вони вже знаходяться в навчалці. Учора мені був дзвінок щодо того, що хлопця, якому 23 роки, забрали і вже кажуть, що він погодився служити. Він може погодитися служити в 23 роки, але якщо він добровільно уклав контракт, адже до 25 років він не підлягає мобілізації. Хлопець говорить, що не підписував нічого, а представники ТЦК говорять, що він зголосився служити.

Таких викривлених і неправдивих свідчень між ТЦК і громадянами наразі є достатня кількість. Саме тому я говорю, що є необхідним викликати по відеозв'язку представників, керівників усіх ТЦК — районних, обласних. Давайте з обласних хоча би почнемо, щоб з’ясувати, у який спосіб вони діють, чому вони порушують чинні норми закону та права людей. У який спосіб ми можемо забезпечити їхню діяльність у правовому полі, насамперед для того, щоби це не викликало тих збурень у суспільстві.