Майже в кожній європейській країні лівоцентристські партії залишаються конкурентоспроможними гравцями на політичній арені. Соціал-демократи, хоч і можуть похвалитися успіхами у створенні та розвитку громадського сектора послуг, завдяки якому підвищилася якість життя громадян, але навряд чи здатні переконати своїх виборців у тому, що вони все ще заслуговують того, щоб за них проголосували.
Що ж пішло не так?
На сьогодні хіба що у португальських соціалістів як і раніше високі рейтинги. Шведські соціал-демократи регулярно проводять соцопитування, які показують їхню підтримку на рівні меншому за 30%. Люксембурзька соціалістична робітнича партія представляє меншість в коаліції, очолювану центристами. На Мальті, в цій найменшій державі ЄС, при владі знаходиться лейбористська партія, але у них немає великої підтримки.
В Італії демократична партія зазнала невдачі на регіональних виборах в Сицилії на початку цього місяця. А ось коаліція правих, очолювана незламним Сільвіо Берлусконі, здобула переконливу перемогу. Навесні наступного року в Італії пройдуть національні вибори.
Тим часом, праві рухи переживають різке зростання популярності. Федеральні вибори в Німеччині викликали великий резонанс у зв'язку з раптовим успіхом крайньої правої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) і несподівано слабкими результатами правлячої центристської коаліції ХДС/ХСС.
Праві рухи переживають різке зростання популярностіЗ часів війни соціал-демократичні партії пропонували капіталізму своєрідну угоду. Держава відповідає за суспільний добробут і освіту, а профспілки наділяються значними правами в обмін на електоральну підтримку.
Але в міру прискорення процесу глобалізації соціал-демократи прийшли до переконання, що вони повинні конкурувати з правими урядами за залучення інвестицій і заохочення підприємництва. Зниження державного протекторату допомогло зробити багато інститутів більш відкритими для внутрішньої і міжнародної конкуренції, але й більш крихкими.
Лівоцентристський центр і шведські соціал-демократи у 2015-2016 роках мали необережність бути більш ліберальними щодо масової міграції в свої країни. Тепер всі вони повернулися до більш жорстких позицій. Однак частину електоральної підтримки вони вже втратили. Політолог і філософ Іван Кристєв пише, що «міграційна криза різко змінила характер демократії на національному рівні, виборці повстали проти меритократичних еліт». Серед цих «бунтівних» виборців широко представлений робочий і найбідніший середній клас.
У політиці суворої економії, нерівності, безробіття європейські виборці все частіше звинувачують глобальний капіталізм. У той же час, ті, хто зосереджений на проблемах міграції і загрозі тероризму, часто знаходять свою нішу в крайній правій ідеології.
Тобто соціалізм зазнав невдачі. Триває ослаблення соціал-демократії, яка поки не стала актуальною в XXI столітті. При цьому крайні праві рухи, що набирають популярність, схильні до створення авторитарних режимів і навмисного культивування страху і ненависті.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним право на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікація повної версії тексту заборонена
Вперше опубліковано на Reuters
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени