На мій погляд, зараз доцільно ставити перед нашими партнерами питання, які ще не дуже активно обговорюються, навіть в політикумі в США. Тому що ми вже бачили, як санкції працюють, або працюють не дуже. І ми бачили, що санкції не зупиняють росіян від обстрілу об'єктів цивільної інфраструктури, а саме — нашої енергетичної мережі. Тому говорити про те, що контрзаходи, які застосовуються світовим товариством до РФ, дієві і відповідають тій шкоді, яку завдають Україні ці агресивні дії РФ, неможливо. А отже, варто вже ставити питання, що контрзаходи мають бути посилені. І саме в цьому випадку і може йтися про позбавлення Росії імунітету суверенного. І це може розглядатися як контрзахід, який може призвести нас до відкриття шляху до цих російських грошей, які вже заморожені, але до яких в нас немає доступу ще досі. А це щонайменше $350 млрд, які обертаються в західній фінансовій системі. Від цього хтось отримує зиск: і відсотки, і податки на відсотки, і всі ці гроші зараз для нас недоступні.
Тож я би починала із заходів, пов’язаних саме з суверенними грошима Російської Федерації.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
І зняття з неї імунітету, це може бути таким суттєвим кроком вперед.
Дискусія щодо правомочності конфіскації коштів триває багато років, і ми не вперше відкриваємо новий дискурс в міжнародному праві, і це завжди нелегко. Але зараз ми напередодні зимового періоду, і ми можемо вже говорити про те, що міжнародне товариство і саме ООН підтвердили, що той рівень руйнувань критичної енергетичної інфраструктури, якого зазнала Україна, він неймовірно великий, і що заходи, які були вжитті світом на протидію цієї атаки, не спрацювали, і що потрібно посилювати тиск, і цей тиск може бути посилений саме в сенсі зняття з російських грошей імунітету державного. І це може розглядатися зараз як юридичним співтовариством на рівні фахівців міжнародного права, так і політичним керівництвом країн. Тому що дійсно мова не про просто конфіскацію, а конфіскація це вже буде наслідком того, що з Росії знімуть імунітет. І це відкриє, до речі, шлях не тільки до грошей, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок руйнувань, але це й відкриє шлях і до отримання грошей, які Україна виграла у Російської Федерації в процесі судових рішень, які стосуються так само і Нафтогазу.
Росія завжди випробовує межі своєї поведінки
Це один з кейсів, які необхідно реалізувати в спосіб, який треба створити. Йдеться про те, що для того, щоб це рішення можна було виконати і отримати гроші з росіян, необхідно домогтися зняття з Росії імунітету і її суверенних грошей. Тобто, щоб її гроші були доступні для виконання цих судових рішень.
Здавалося б дуже логічним такий крок — арешт, конфіскація і передача уряду України. Що стоїть на заваді? Відповім, що всі нові кроки потребують просування. І це дуже важка і непроста робота. Я вже неодноразово говорила про те, що навіть там запровадження санкцій — це робота не тільки там з санкційним підрозділом в Міністерстві закордонних справ або в якійсь іншій установі. Це питання того, що треба створити певне інформаційне поле всередині і дискурс, тобто дискусію всередині, ухвалення рішень. І це вимагає часу і дуже багатьох зусиль.
Дійсно президент багато уваги приділяє виступам у парламентах, зустрічам з політиками. Але потім це питання відпрацювання зустрічей і багатьох контактів вже всередині. Це така робота, яка не трапляється ось так — сьогодні ми поговорили, а завтра все вирішено. Тому що в процесі прийняття рішень приймає участь і бере участь дуже багато людей. І всі вони мають якісь власні думки. Не тільки думки, а ще в них є те, що називається англійською prejudice (упередження). Тобто вони мають певні переконання. І вони не завжди збігаються з тим, як ми це вважаємо.
Навіть, якщо в нас питають, що таке стілець, ми скажемо кожен по-своєму. А з тим, як застосовувати норми міжнародного права, це взагалі така, знаєте, дуже велика дискусія. Тому для того, щоб тебе почули, ти маєш бути постійно присутнім, я маю на увазі як країна, в усіх дискусіях. І на форумах громадських організацій, і з блогерами. І це не просто дипломатична робота. Це велика дипломатична робота не тільки дипломатів, але і громадян, і громадського сектора, і всіх. Бо це дійсно зміна парадигми мислення. Тому що завжди існувала теорія, що будь-які суверенні активи не можна чіпати, бо це може мати наслідки дійсно незворотні. Але мова не має бути про активи як незворотність, а саме про імунітет. Тому що імунітет можна сьогодні забрати у зв’язку з порушеннями Росії всіх норм міжнародного права, як контрзахід. А після того, як Росія повернеться, виконує всі свої міжнародні зобов’язання, компенсує всі втрати, повернути цей імунітет. І це вже бути зворотністю цього заходу, що треба дотриматися.
Росія завжди випробовує межі своєї поведінки. І якщо за руйнування нашої енергетичної системи не було вжито жодних контрзаходів, то це тільки збільшує їхній апетит і заохочує. І тому, коли ми говоримо про те, що це є вкрай небезпечно, тут треба уявляти, що якщо вони можуть руйнувати без всякої відповідальності цивільну інфраструктуру, що є кримінальним злочином в сенсі міжнародного кримінального права, і за це їм нічого не було і ніяких заходів до них не вжито, то це може їх тільки заохотити до використання тактичної ядерної зброї. Бо якщо за це нічого їм не сталося, то чому вони мають перейматися тим, що їм щось буде за використання тактичної ядерної зброї. Тобто, якщо за злочин немає покарання, це тільки збільшує вірогідність підняття шкали протиправних діянь.
Саме в площині, яка називається контрзаходи, і вже зроблений був перший крок. Перший крок — це арешт суверенних грошей. Це те, чого не робилося до цього. Тобто, арештовані гроші Центрального банку російського. До цього до цих грошей ніхто не торкався, бо це була така священна штука, яка охоронялася загальним принципом того, що державні гроші не мають бути предметом, на який може бути застосовано стягнення. Тобто, що б країна не творила, це захищено. Там можуть бути інші статки комерційного характеру, ще щось може бути піддано арешту, а потім конфіскації, але тільки не гроші Центрального банку. Вже сталися перші події. Тепер питання щодо того, щоб присунути, щоб був наступний крок, щоб змінити от це ставлення до цих грошей, як до таких, до яких не можна торкатися.
Аналогія із тим, що режим Саддама Хусейна фінансував відновлення зруйнованого ними Кувейту? Я завжди ставилась до цього, як до прикладу того, як ми можемо вирішувати питання повернення, сатисфакції і реституції втраченого майна у зв’язку з війною. Але, знову ж таки, та діяльність, вона базувалася на резолюції Ради безпеки ООН. В нашому випадку і випадку небажання змінювати архітектуру загальну Ради безпеки ООН, дуже важко цього досягнути. І, дійсно, питання щодо того, як буде створена ця комісія, чи взагалі весь цей механізм, як він буде вирішувати питання черги по отриманню компенсацій і грошей, які будуть виплачуватись, ще перебуває на такому ранньому періоді, тому що, дійсно, і навіть в процесі з Іраком це вирішували вже після війни.
Але, що стосується доступу до грошей, то в випадку з Україною і з цим шаленим обсягом порушень міжнародного права, в нас є така можливість почати цей діалог і почати діалог саме з необхідності зняття імунітету як санкції за велике порушення норм міжнародного права.
Що має статися, щоб таке політичне рішення нашими партнерами було прийнято. Це може пов’язано бути, знову ж таки, на дискусії між демократами і республіканцями в рамках Конгресу. Тому що Конгрес зараз республіканський, в нього більшість, демократи в меншості, і це створює певну можливість для відкриття дискусії. Я ж нагадаю, що коли ми впроваджували санкції і лобіювали санкції проти Північного потоку-2, ми навпаки грали на тому, що демократи мали тоді більшість в Конгресі, а республіканці меншість і ухвалили це рішення в Конгресі. І потім вони були вимушені його реалізувати навіть за присутності Трампа в Білому домі. Тобто тут є певні інструменти, які можна використовувати, які дуже відкриті і зрозумілі, тому що це питання досягнення своїх інтересів завдяки тій політичній ситуації, яка склалась.
Повне інтерв'ю з Ланою Зеркаль слухайте на Radio NV: