Ось у чому полягає гра Путіна. П’ять тез про ядерну зброю

Вона бачить слабкість між командами Байдена і Трампа, навіть усередині Республіканської партії, потенційно між США і Європою, а потім і всередині Європи — в останньому випадку — з Німеччиною, яка все ще тягне час щодо надання німецьких ракет Taurus Україні.

Колишній президент Росії Медведєв — нині відомий своїми божевільними постами — уранці, 19 листопада, запостив повідомлення, у якому зазначив, зокрема: «утверждена новая версия Основ госполитики в области ядерного сдерживания. Использование ракет альянса подобным образом теперь можно квалифицировать как нападение стран блока на Россию. В этом случае возникает право нанести ответный удар оружием массового поражения по Киеву и основным объектам НАТО, где бы они ни находились».

Це типовий почерк Путіна — ескалація перед переговорами

Росія не збирається застосовувати ЗМЗ (зброю масового знищення) з низки причин:

По-перше, застосування ЗМЗ, особливо по об'єктах НАТО, може призвести до взаємного знищення, а сам Путін, схоже, цінує власне життя понад усе. Усі інші — витратний матеріал. Сміливець!

По-друге, Росія попереджала раніше, ще у 2022 році, про потенційне застосування ЗМЗ, але вирішила не робити цього, оскільки вона буде неефективною (принаймні, тактична ядерна зброя на полі бою) і віддалить Росію як від друзів, так і від ворогів. Китай, зокрема, вважав би перше застосування ЗМЗ надзвичайно шкідливим для своєї власної програми заспокоєння світових ринків.

По-третє, Росія вже змінила свою ядерну доктрину, поширивши поняття «батьківщина» на окуповані території України. Але Україна вже використовувала ракети великої дальності, надані НАТО (Storm Shadow і Scalp) по цілях на цих територіях, зокрема в Криму. І не було жодної реакції з боку Росії у вигляді застосування зброї масового знищення або конкретних дій проти НАТО.

Не на тлі загроз застосування зброї масового знищення НАТО, очевидно, попередило, що це спровокує потужний удар у відповідь по російських об'єктах в Україні. Воно має діяти так само і цього разу — принаймні, поки Трамп не вступить на посаду.

Путінський блеф був і залишається блефом, бо Путін боїться втягнутися у ковенційну війну з НАТО, яку він, скоріш за все, програє за кілька тижнів.

По-четверте, так само важко зрозуміти, чому дозвіл США на використання Україною ракет дальнього радіусу дії проти Росії є аж такою ескалацією. Україна вторглася в Курську область Росії, а та мало що зробила у відповідь. Тепер повідомляється, що Україна застосувала ракети дальнього радіусу дії, надані НАТО, у Курській області Росії, тож як ця ескалація виходить за межі початкового вторгнення?

По-п'яте, Росія вдалася до ескалації проти України в останні місяці, напередодні виборів у США та їхніх наслідків — зверніть увагу на розгортання понад 10 тис. північнокорейських військових у Курській області. Це типовий почерк Путіна — ескалація перед переговорами. Я бачу нинішню риторику навколо ЗМЗ в подібному ключі. Але Путін припускає, що йому доведеться сісти і говорити про мир із Трампом у якийсь момент протягом наступних кількох місяців. Це буде важко, якщо не неможливо, якщо Росія перейде до ескалації, застосувавши ЗМЗ в Україні, і стане міжнародним вигнанцем, навіть для таких країн, як Китай.

Швидше за все, Росія відповість більш асиметрично — перерізання підводного кабелю між Німеччиною і Фінляндією вписується в цей наратив. Нам слід очікувати більше подібних атак, але особливо по цілях у Європі, а не у США.

Путін — це кривдник, який використовує слабкість. Зараз він бачить її у новій адміністрації Трампа. Трамп не повинен бути втягнутим в ігри Путіна. Трамп повинен викрити блеф Путіна.

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV