Цей тиждень був у стилі Дональда Трампа: революційний, діловий та безстрашно кидав виклик усталеному. З геополітичної точки зору, поїздка президента США на Близький Схід може виявитися однією з найважливіших за все його президенство — включаючи перший термін. Однак це залежить від того, чи зробить Трамп рішучий крок проти російського президента Володимира Путіна.
Ось, як можна сприймати цю історичну можливість.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Несподіване рішення Трампа скасувати санкції США проти пост-асадівської Сирії слід розглядати в поєднанні з менш гучним кроком його адміністрації щодо зняття обмежень на продаж передових напівпровідникових чипів штучного інтелекту (ШІ) Об'єднаним Арабським Еміратам та Саудівській Аравії. Обидва кроки є розумними, а їхнє значення на світовій шахівниці недооцінене.
Спочатку поговоримо про Сирію. Трамп не мав жодного стосунку до падіння диктатора Башара Асада 8 грудня, що сталося в останні дні адміністрації Байдена, поклавши край п’ятдесятирічному правлінню репресивної родини Асадів. Для Трампа це також стало неочікуваним геополітичним переломним моментом, про що я написав за кілька днів після тієї значущої події. Це був потужний удар по іранських лідерах і Путіну, які рятували режим Асада шляхом прямого військового втручання з 2015 року.
Обидва кроки Трампа — прораховані авантюри, що опираються на здоровий глузд
Скасувавши санкції зараз у такий гучний спосіб в Ер-Ріяді, Трамп закріпився на високій дипломатичній позиції, заплативши дешево за це. Він винагородив союзників як на Близькому Сході, так і в Європі, зокрема Велику Британію, Саудівську Аравію та Туреччину, які закликали його зробити цей крок. Водночас він може грюкнути дверима перед будь-якою спробою Росії повернути регіональний вплив.
Москва роками підтримувала режим Асада, але він все одно розвалився, значною мірою тому, що Росія перевела військові активи з Сирії для підтримки своєї війни в Україні. Росія не лише втратила клієнта в особі Асада, вона також втратила глобальне становище, відмовившись від плацдарму на Близькому Сході, через який здійснювала регіональний вплив. Трампу слід запропонувати регіональний пакт про безпеку, що виключає Росію та Китай, і спиратися на свої угоди Авраама.
А тепер поговоримо про штучний інтелект. Який стосунок мають передові комп’ютерні чіпи до послаблення санкцій проти Сирії? Якщо крок щодо Сирії спрямований на те, щоб поставити мат Росії, то крок щодо чіпів спрямований на те, щоб перехитрити Китай. Роблячи те, й інше одночасно, і ви зриваєте «партнерство без обмежень», яке Путін і президент Китаю Сі Цзіньпін оголосили на противагу Вашингтону ще в лютому 2022 року.
Крок президента Джо Байдена наприкінці його президентства, що обмежив доступ ОАЕ та Саудівської Аравії до найсучасніших чіпів Сполучених Штатів за допомогою «Правила поширення штучного інтелекту», був розроблений для того, щоб обмежити поширення технології в Китаї. Але в регіоні це було сприйнято як ляпас країнам, готовим інвестувати десятки мільярдів доларів в американські компанії, що займаються штучним інтелектом, та їхню інфраструктуру. Посадовець з країн Перської затоки розповів мені, що деякі колеги в його країні сумнівалися, чи зробили правильний вибір, зіткнувшись з обмеженнями США, навіть попри те, що поява DeepSeek викликала занепокоєння: Китай з часом може зрівнятися або перевершити можливості США.
Обидва кроки Трампа — це прораховані авантюри, що опираються на здоровий глузд.
Щодо Сирії, Трамп вважав: що варто ризикнути, звернувшись до нового керівництва в Дамаску, і дати йому почати «з чистого листа». Це навіть попри те, що новий президент Ахмед аш-Шараа, який очолював наступ проти Асада, був визнаний Сполученими Штатами терористом разом із його рухом «Хаят Тахрір аш-Шам», враховуючи їхні історичні зв’язки з «Аль-Каїдою». Аш-Шараа відмовився від своїх зв’язків з «Аль-Каїдою» у 2016 році та тепер зобов’язується, що його режим буде інклюзивним та поважатиме всі релігійні та етнічні секти Сирії.
Присяжні ще не визначилися, але сприятливий результат більш імовірний, якщо до справи буде залучений Вашингтон.
Щодо штучного інтелекту, Трамп робить ставку на те, що еміратці та саудити захистять передові американські технології від витоку до Китаю (чого побоювалася адміністрація Байдена). Натомість він отримав, мабуть, найзаможніших інвесторів у світі, які водночас сподіваються підтримувати тісні зв’язки з Пекіном, найбільшим споживачем їхнього викопного палива.
З огляду на таку невизначену прискорену технологічну гонку та високі ставки, слід віддати належне Трампу за те, що він ухвалив рішення, а не вагався.
Третя новина цього тижня може здатися не пов’язаною — про перші прямі мирні переговори між українськими та російськими посадовцями у Стамбулі — але вона таки пов’язана. Трамп 26 квітня висловив стурбованість тим, що Путін може «морочити йому голову» — це сталося після ракетних ударів РФ. Така реакція — це бажана, хоч і запізніла, ознака того, що він та його адміністрація усвідомлюють: з ними грає хитрий супротивник, який вважає, що вся Україна паде йому в руки, якщо він зможе виграти час і нейтралізувати підтримку Києва з боку США.
Настав час викрити блеф Путіна на тлі його нездатності серйозно взяти участь у мирних переговорах, які б зберегли суверенітет, безпеку та вільний вибір України приєднуватися до західних інституцій. Гарними наступними кроками були б посилення санкцій проти Росії, більше зброї для України та опора для європейської військової підтримки гарантій безпеки України.
Провал Путіна в Україні, що відбудеться одразу після його провалу в Сирії, стане геополітичним тріумфом історичного значення і, можливо, навіть гідним Нобелівської премії миру для Трампа, про що я писав наприкінці минулого року.
Невдовзі після того, як я це написав, один чиновник з Близького Сходу сказав мені, що, перевернувши геополітичну шахівницю, Трамп має можливість досягти неочікуваних здобутків, особливо — в політиці великих держав. Небезпека, за його словами, полягає в тому, що Трамп приділяє занадто мало уваги вторинним наслідкам своїх рішень. Економічна ціна його тарифів «Дня визволення» та його рішення відмовитися від їхньої найекстремальнішої версії підкреслили як цю небезпеку Трампа, так і його здатність до самокорекції.
Якщо Трамп зараз також виправить свою позицію щодо Росії, він може знову збити з пантелику своїх критиків, показавши, що може бути деструктивним, угодницьким, нехтувати конвенціями і геополітично прозорливим — і все це одночасно. Трамп не повинен втратити цю історичну можливість.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV