Російський енергетичний гігант Газпром, як повідомляється, особливо сильно постраждав від санкцій, введених унаслідок війни з Україною. Внутрішній звіт, який опинився в розпорядженні Financial Times і там же опублікований, пророкує, що компанія навряд чи зможе відновити продаж газу, втрачений унаслідок вторгнення Росії в Україну, принаймні протягом десятиліття.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Однак голова правління Газпрому Олексій Міллер, судячи з усього, продовжує реалізацію свого плану з будівництва 82-метрової тріумфальної колони перед знаковим петербурзьким хмарочосом Лахта-центр, що належить його компанії. Колону буде встановлено на честь поразки Швеції у Великій Північній війні, після якої Росія вперше оголосила себе імперією.
Конфлікт розв’язала Росія на чолі коаліції, що включала більшу частину території, яка стала Польщею і Німеччиною, а також Велику Британію, оскільки її король Георг I був також правителем Ганновера. У ній одна з головних історичних постатей епохи, Карл XII Шведський, протистояв Петру I російському, також відомому під епітетом «Великий».
10 вересня 1721 року Росія та Швеція підписали Ніштадський договір, за яким Естонія і більша частина нинішньої Фінляндії відходили до Росії, і це дало змогу Петру оголосити Росію імперією. Санкт-Петербург, заснований царем 1703 року в гирлі Неви на березі Балтійського моря, був резиденцією імперії й залишався нею до лютого 1917 року і зречення від престолу Миколи II.
Останніми роками в Росії в моду увійшов образ першого імператора
Тому можна сказати, що ентузіазм Володимира Путіна щодо цього проєкту відображає його власні устремління й амбіції щодо Росії XXI століття під його керівництвом. Є низка паралелей, які російський президент прагне підкреслити в межах проєктування себе як сучасного Петра Великого.
Перш за все, він ототожнює Петра I з великим полководцем, а Велику Північну війну — з грандіозним військовим успіхом. У світлі тверджень Путіна про те, що Україна є невід'ємною частиною Росії, варто зазначити, що перемога над Швецією у Великій Північній війні відкрила шлях до асиміляції території України до складу Російської імперії, перемігши велику державу, яка конкурує, та знищивши її вплив у регіоні.
За останні кілька сотень років було не так вже й багато російських військових успіхів, які можна було б відзначити. За 80 років головним з них, звісно, є Друга світова війна, відома в Росії як Велика Вітчизняна. Але режим хоче представити історію Росії як тріумфальну ходу, тому він обиратиме з минулого ті перемоги, які добре вписуються в його сьогоднішній наратив.
Аналогічним чином, як зауважив у 2017 році мій колега Джеффрі Госкінг, Путін хоче представити себе частиною континууму великих російських лідерів. Ця позиція викликає уявлення про геополітичну і військову міць царату і досягнення безпеки шляхом створення та утвердження грубої сили.
Сучасні наслідки цього нескладно зрозуміти. Велика Північна війна була знаком непокори Росії Заходу, представленому у вигляді великих військових держав, які змагалися з нею, — зокрема, Швеції. Сам Путін прокоментував велику північну війну як боротьбу за Україну між Росією та Заходом.
Український опір Росії у великій північній війні був найпомітнішим у 1708−1709 роках, коли гетьман Іван Мазепа створив союз між кількома тисячами гетьманської кінноти, великим загоном запорізьких козаків і військами шведського короля Карла XII. Російські війська під командуванням Петра I розгромили цей союз у Полтавській битві (1709).
Сучасний імператор
Роль Петра Великого у всьому цьому також заслуговує на коментарі. Останніми роками в Росії в моду увійшов образ першого імператора. Для історика — це цікава подія, оскільки, з одного боку, тут є явне протиріччя. Петро був дуже сприйнятливий до використання західних технологій для модернізації російської держави — його місто, Санкт-Петербург, часто називали «вікном на Захід».
Але він також був сильним лідером, який розвивав державну владу та вигравав військові конфлікти з іншими великими суперниками.
У кремлівській кімнаті, де Путін приймає іноземних гостей, стоїть квартет статуй лідерів, яких він вважає синонімічними своїм власним досягненням. Один із них — Петро I. Петро також відкрито використовується як каркас, на основі якого Путін порівнює нинішні дії в Україні з минулими сутичками зі Швецією — говорячи про території як про «слов’янські землі», Путін називає північні війни відвоюванням земель, які насправді були російськими.
Зрештою, вражає пам’ять про героїв імперської епохи. У 2011 році повідомлялося, що Путін велів кожному зі своїх міністрів віддати «щонайменше місячну зарплату», щоб фінансувати статую Петра Столипіна, державного діяча й адміністратора царської епохи, який є одним із політичних героїв Путіна. Наступного року статуя з’явилася на площі Свободи Росії в Москві.
У 2017 році Путін був присутній на церемонії, присвяченій пам’яті великого князя Сергія Олександровича, — дядька Миколи II, останнього царя Росії. Князь загинув від вибуху бомби терориста в лютому 1905 року. Було встановлено копію княжого пам’ятного хреста, спочатку встановленого 1908 року і знятого більшовиками 1918 року. Путін назвав цю подію пам’яттю про національне і духовне коріння Росії.
Ці меморіали відповідають прагненню Путіна наголосити на національній гордості та самобутності Росії. Ця програма тісно пов’язана з його вторгненням в Україну та підкреслює, що він є сучасним провідником імперської величі Росії.
Переклад NV
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікація повної версії тексту заборонена.
Оригінал опубліковано на The Conversation
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV