Імперське божевілля. Путін порівняв себе з Петром I, виправдовуючи захоплення земель Росією. Світ у відповідь обговорює, хто з них більший тиран

10 червня, 14:43
Сюжет
Путін на відкритті виставки у Москві, присвяченій 350-річчю від дня народження російського імператора Петра I (Фото:Sputnik/Mikhail Metzel/Kremlin via REUTERS)

Путін на відкритті виставки у Москві, присвяченій 350-річчю від дня народження російського імператора Петра I (Фото:Sputnik/Mikhail Metzel/Kremlin via REUTERS)

Російський диктатор Володимир Путін прямо задекларував загарбницькі цілі РФ, порівнявши її нинішню політику з часами Російської імперії, а себе особисто — з першим російським імператором Петром I.

Така аналогія не залишилася непоміченою у світі. НВ зібрав реакцію на слова Путіна, а також пропонує інші історичні паралелі, порівнюючи більш ранні заяви російського тирана зі словами найжорстокіших світових диктаторів.

Відео дня

«Нічого не відторгав. Він повертав!»: як Путін порівняв себе з Петром I

9 червня Володимир Путін відвідав виставку Петро I. Народження імперії в Москві, присвяченій 350-річчю від дня народження російського імператора. Після цього там само, на території московського центру ВДНГ, він провів зустріч «із молодими підприємцями, інженерами та вченими».

Саме на цій зустрічі Путін, не згадуючи про війну в Україні прямо, спробував виправдати варварську атаку Росії на українські землі вкрай дивною історичною аналогією, традиційно повною історичних спотворень і брехні.

Дослівно він заявив таке:

«Те, що нам доводиться ніби захищати себе, боротися за це, то це очевидна річ. Щойно ми були на виставці, присвяченій 350-річчю Петра I. Майже нічого не змінилося. Дивовижно! Якось приходиш до цього усвідомлення, до цього розуміння. Ну ось Петро I Північну війну 21 рік вів. Здавалося б, воював із Швецією, щось відторгав. Нічого не відторгав. Він повертав. Так! А як? Так і є. Ось усе Приладожжя, там, де сьогодні Петербург заснований — за його часів заснований. Він коли заснував нову столицю, жодна з країн Європи не визнавала цю територію за Росією. Усі визнавали її за Швецією. А там споконвіку поряд з фіно-угорськими народами жили слов’яни. Причому ця територія була під контролем Російської держави. Те саме і в західному напрямку — це стосується Нарви, його перших походів. Чого поліз туди? Повертав! І зміцнював. Ось що робив. Ну, судячи з усього, нам на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати. Якщо ми виходитимемо з того, що ці базові цінності становлять основу нашого існування, ми, безумовно, досягнемо успіху у вирішенні завдань, які перед нами стоять».

При цьому на словах про те, що на його долю «теж випало повертати і зміцнювати» Путін широко посміхнувся, майже сміючись.

У цьому ж виступі російський диктатор озвучив іще кілька тез, які демонструють його амбіції:

  • «Завжди Росія залишалася, була на вістрі подій, які відбуваються. Так, були епохи в історії нашої країни, коли доводилося відступати, але тільки для того, щоб, зібравшись із силами, іти вперед — зосередитись та йти вперед».
  • «Неможливо таку країну, як Росія, обнести парканом. А ми самі не збираємося такий паркан навколо себе зводити. У нас не буде закритої економіки».
  • «Світ змінюється, причому стрімко змінюється. І для того, щоб претендувати на лідерство, я вже не кажу — глобальне лідерство, хоч у чомусь, безумовно, будь-яка країна, будь-який народ, будь-який етнос мають забезпечити свій суверенітет, бо не буває якихось проміжних складових, проміжного стану. Або країна є суверенною, або колонією. […] Я зараз не наводитиму прикладів якихось, щоб нікого не ображати, але якщо країна або група країн не в змозі приймати суверенних рішень, це вже певною мірою колонія. Колонія таких історичних перспектив таки не має, [не має] шансів вижити в такій жорсткій геополітичній боротьбі».

«Більше схожий на Івана Грозного»: реакція світу на нові історичні фантазії Путіна

Сьогодні світові ЗМІ активно обговорюють імперські апетити господаря Кремля.

«Путін порівняв себе з Петром I у прагненні відновити російські землі» — ідеться в заголовку матеріалу The Guardian. Видання нагадує, що Путін «неодноразово намагався виправдати дії Росії в Україні, де його сили спустошили міста, убили тисячі людей і змусили тікати мільйони, обстоюючи своє бачення історії, згідно з яким Україна не має справжньої національної ідентичності чи традицій державності». Автор матеріалу також зазначає, що зведений Петром I Санкт-Петербург — рідне місто Путіна — був «проєктом, який коштував життя десяткам тисяч кріпаків, залучених як підневільних працівників, щоб прорубати петровське „вікно в Європу“ на болотах узбережжя Балтійського моря».

The Guardian також нагадує, що останніми роками захоплення Путіна історичними темами дедалі більше проявлялося в його публічних виступах. У період першого карантину у зв’язку з COVID-19 він «викликав здивування», порівнявши пандемію із вторгненням тюркських кочівників у середньовічну Росію у ІХ столітті. А торішня стаття Путіна Про історичну єдність росіян та українців «заклала основу для введення ним військ в Україну в лютому».

Видання зазначає, що «Путін завжди вихваляв лідерів, які поділяли його консервативні погляди, включно з царем Олександром ІІІ і дореволюційним прем'єр-міністром Петром Столипіним, на честь яких по всій країні встановлено пам’ятники». Він навіть «обережно хвалив Йосипа Сталіна за створення жорстко централізованої та абсолютно унітарної держави», тоді як фігурам на кшталт Володимира Леніна та Микити Хрущова діставалося дедалі більше критики. Так, напередодні вторгнення Путін дорікнув Леніну, що він нібито посіяв зерна розвалу СРСР.

«Путіну подобаються лідери, яких він уважає жорсткими, сильними менеджерами, - сказав Андрій Колесніков, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир. — Він хоче, щоб його вважали модернізатором у стилі Петра I, хоча він увійде в історію як жорстокий правитель, більше схожий на Івана Грозного».

CNN прямо трактує слова Путіна як «паралель із сьогоднішньою війною в Україні, яка припускає, що нещодавні воєнні дії Росії, коли її війська зруйнували українські міста та вбили тисячі безневинних чоловіків, жінок і дітей, є виправданими, оскільки Україна [нібито] не є легітимною суверенною державою, а фактично російською територією».

«Серед мотивів, що спонукали Володимира Путіна на вторгнення в Україну, особливе місце завжди займало його уявлення про те, що він виконує історичну місію щодо відновлення Російської імперії. 9 червня Путін пішов іще далі, прямо порівнявши себе з Петром I, пише The New York TImes. — Це була нова, хоча й старанно зрежисована, можливість побачити те, як Путін бачить власну велич». Схоже, Путін припускає, що Захід, як і кілька століть тому, «урешті-решт схаменеться і визнає ці регіони [захоплені землі України] російськими», трактує NYT його слова.

Видання нагадує, що Петро I «завжди був об'єктом захоплення Путіна», який навіть тримає бронзову статуетку імператора на своєму «парадному» столі. А російські чиновники останніми тижнями з особливою енергією пропагують паралелі між путінською Росією та імперією часів Петра, констатує NYT. Наприклад, губернатор Санкт-Петербурга 9 червня заявив, що відчуває таку ж гордість за сьогоднішніх російських солдатів в Україні, «як ми пишаємося пам’яттю про воїнів Петра».

Однак у таких аналогіях є «як мінімум одна історична проблема», зазначає автор статті в New York Times. Якщо в офіційній російській історіографії Петра I славлять як людину, що «відчинила вікно в Європу» і познайомила Росію з західними технологіями та культурою, то «багато росіян побоюються, що вторгнення Путіна в Україну зачинило це вікно». Хоча Пєсков і Путін усіляко намагаються це заперечувати, зазначає журналіст NYT.

Цей аспект підкреслює й агентство AFP, нагадуючи, що Росія «опинилася в глибокій ізоляції» через вторгнення в Україну. Поразка Швеції у Північній війні (1700−1721) «зробила Росію провідною державою на Балтійському морі та важливим гравцем у європейських справах». «Але оскільки зв’язки Росії з Заходом нині підірвані вторгненням в Україну, влада РФ применшує устремління Петра в бік Європи і зосереджується на його ролі у розширенні російських територій», — зазначає AFP.

Пітер Юнгблут, історико-культурний оглядач німецької суспільної радіостанції BR24, назвав нові заяви Путіна «сенсаційним і примхливим уроком історії». Фігуру Петра I він охарактеризував як «суперечливу» і констатував, що у російських ЗМІ «ніхто не знаходить дивакуватими нещодавні заяви президента — радше навпаки». Юнгблут також нагадує: говорячи про Північну війну, Путін «забув» згадати, що у ній Петро був аж ніяк не самотнім, як сьогоднішня Росія у своєму нападі на Україну. Тоді російський монарх мав кілька союзників в атаці на Швецію, включаючи Данію, Пруссію, Саксонію, Польщу, Ганновер, а часом і Велику Британію, хоча низка з них пізніше змінили сторону. «[Результат] затяжної війни був вирішений не стільки перевагою Росії, скільки непоступливістю і манією величі шведського короля Карла XII, який зрештою програв», — констатує німецький аналітик, натякаючи на інші історичні аналогії. «Путін, мабуть, мислить і діє категоріями часів задовго до Просвітництва та [становлення] національних держав», — резюмує він.

Кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Андрій Захаров нагадує у відповідь на аналогію Путіна щодо завоювань Петра I: «До Другої світової війни, а тим більше за часів Петра I силове захоплення сусідніх територій вважалося загалом допустимим способом вирішення зовнішньополітичних конфліктів. […] Землі, які Росія отримала після Північної війни зі Швецією, справді колись були підконтрольні Великому Новгороду. Але на них мешкали і фінно-угорські племена, що навіть Путін визнає. Отже, вони мають дістатися Фінляндії? […] Суперечка про те, яка територія споконвічна, а яка ні, може довести до дуже небезпечних висновків. Після Другої світової війни — найстрашнішої війни в історії людства, яка народилася якраз із територіальних претензій, — їх не прийнято вести. Державам належать ті території, на яких вони знаходяться».

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк зазначив, що порівнюючи себе з Петром I, Путін фактично підтвердив фіктивність заяв про нібито «конфлікт» в Україні.

«Порівняння Путіна себе з Петром I та зізнання в захопленні земель знову доводять: не було ніякого „конфлікту“, є лише криваве захоплення країни під надуманими приводами та геноцид українського народу. Сьогодні треба говорити не про „збереження обличчя“ Росії, а про її негайну деімперіалізацію» , — написав він у Twitter.

Путін та інші диктатори: цитати

З огляду на пристрасть російського диктатора до історичних аналогій НВ пропонує кілька інших паралелей між заявами Володимира Путіна останніх років і цитатами найвідоміших тиранів ХХ століття.

Про релігію як держідеологію

  • Адольф Гітлер: «Ми не потерпимо нікого в наших лавах, хто нападає на ідеї християнства… фактично наш рух — християнський», — промова в Пассау, 27 жовтня 1928 року
  • Володимир Путін: «Віра — вона завжди нас супроводжувала. Вона зміцнювалася, коли нашій країні, народу було особливо важко, були дуже жорсткі богоборчі роки, коли знищували священиків, руйнували храми. Але водночас створювали нову релігію […]. Комуністична ідеологія дуже схожа на християнство. […]. Свобода, братерство, рівність, справедливість — це все закладено у Святому Письмі, це все там є. А Кодекс будівника комунізму? Це сублімація, примітивна витримка з Біблії, нічого нового вони там не вигадали», — Путін у документальному фільмі Валаам, січень 2018 року.

Про нації та державу

  • Беніто Муссоліні: «Не нація створює державу, як це проголошує старе натуралістичне розуміння, яке легло в основу національних держав 19 століття. Навпаки, держава створює націю, даючи волю, а отже, ефективне існування народу, який усвідомлює власну моральну єдність», — есе Доктрина фашизму, 1932 рік.
  • Володимир Путін: «Історична Росія — не етнічна держава і не американський „плавильний котел“. Росія виникла та століттями розвивалася як багатонаціональна держава. Держава, в якій постійно йшов процес взаємного звикання, взаємного проникнення, змішування народів на сімейному, дружньому, службовому рівні. Сотень етносів, що живуть на своїй землі разом і поряд з росіянами. […] Спроби проповідувати ідеї побудови російської „національної“, моноетнічної держави суперечать всій нашій тисячолітній історії. Більше того, це найкоротший шлях до знищення російського народу та російської державності. Та й будь-якої дієздатної, суверенної державності на нашій землі. […] Російський досвід розвитку унікальний. Ми є багатонаціональним суспільством, але ми єдиний народ», — стаття Росія: національне питання, 2012 рік.

Про вторгнення до інших країн

  • Адольф Гітлер: «Чеська держава намагається їх [судетських німців] знищити. Я звертаюся до представників західних демократій: ми стурбовані становищем судетських німців. Якщо цим людям відмовлять у справедливості та допомозі, вони отримають і те, й інше від нас. Німців у Судетах є кому захистити! Я прихильник миру, але в цій ситуації я не вагатимуся», — на з'їзді НСДАП у Нюрнберзі у вересні 1938 року.
  • Володимир Путін: «Наша країна й надалі енергійно відстоюватиме права росіян, наших співвітчизників за кордоном, використовуватиме для цього весь арсенал наявних засобів: від політичних та економічних — до передбаченого в міжнародному праві гуманітарних операцій права на самооборону», — виступ перед послами та постійними представниками РФ у липні 2014 року, невдовзі після анексії Криму.
  • Володимир Путін: «Нам просто з вами не залишили жодної іншої можливості захистити Росію, наших людей, окрім тієї, яку ми змушені використовуватимемо сьогодні. Обставини вимагають від нас рішучих та негайних дій. Народні республіки Донбасу звернулися до Росії із проханням про допомогу. […] Мною ухвалено рішення про проведення спеціальної військової операції. Її мета — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму. І для цього ми будемо прагнути до демілітаризації та денацифікації України. А також до суду над тими, хто вчинив численні криваві злочини проти мирних жителів, у тому числі й громадян РФ», — промова-виправдання вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X